Революційний Союз | РС

💰 На краю прірви: Казна пуста, мілорде 2/2

Що ж означає ця страшна бюджетна криза на практиці? За словами міністра фінансів, Сергія Марченка, держава вже почала обмежувати видатки державного та місцевих бюджетів:

Ми вичерпали всі вербальні способи комунікації, тому ми вимушено застосовуємо заходи обмеження видатків.

🪙 За його словами, уряд уже переніс усі некритичні видатки на грудень і розробив регламенти роботи в умовах обмеженої ліквідності:

Будуть надходити доходи — ми в першу чергу фінансуємо сектор безпеки і оборони. Далі, як тільки у нас з’являються джерела фінансування, ми фінансуємо всі інші видатки. Це стосуватиметься не тільки державного бюджету, це стосуватиметься усіх бюджетів, у тому числі й місцевих. Будь-які програми капітального будівництва та інші фактично будуть призупинені.

👷‍♂️ На практиці це означає зупинку подальшого ремонту доріг, лікарень, комунальної інфраструктури,  фінансування планів енергетичної стійкості та будівництва нових укриттів. Тобто держава фактично зупиняє мінімально необхідний розвиток усіх критично важливих систем для функціонування кожної української громади. Завдяки цим скороченням до кінця року вдасться заощадити не більше 100 млрд гривень.

Міністр фінансів також заявив про можливість затримки пенсій та соцвиплат наприкінці поточного року. Наразі соціальних видатків бюджетні обмеження не стосуються. Однак усе залежатиме від надходження коштів на Єдиний казначейський рахунок.

🤔 Але яка мета цієї заяви та зупинки капітального будівництва? Невже Кабмін справді вважає, що економія десятків мільярдів гривень зможе закрити трильйонну діру в бюджеті? Саме тут необхідно повернутися до причини нинішньої бюджетної катастрофи: початку парламентської кризи ще влітку 2025 року та зрозуміти чому чинуши та депутати довели країну до межі банкрутства. Про це ми поговоримо в продовженні циклу.

#економічна_криза

🚩 Революційний Союз

💰 На краю прірви: Казна пуста, мілорде 1/2

В попередніх постах нашого циклу, присвячених трагічності положення жителів нашої Неньки, ми розглянули історію злету і падіння міністра-спасителя Федорова, який наче той Ікар, піднявся занадто близько до сонця та одразу впав каменем у безмежне море забуття. Однак це велике протистояння «реформатора» з корупціонерами не таке важливе, як здається, адже на українську державу впало ще страшніше лихо — порожня скарбниця.

💴 24 серпня, під час зустрічі «Коаліції охочих», президент заявив про потребу в $27 млрд для армії. Він пояснив, що $8–10 млрд потрібно на закупівлю зброї на січень і лютий 2027-го, зокрема засобів ППО, а решта — «термінові кошти, які потрібні вже зараз».

Але як так сталося, що, незважаючи на підтримку європейських партнерів та виділення омріяних €90 млрд від ЄС, державі загрожує банкрутство? Звернемося до найбільших українських медіа та чиновників: як вони намагаються пояснити критичне становище державних фінансів та хто несе за це відповідальність?

✍️ По-перше, щорічне збільшення оборонних видатків та бюджету є ледь не традицією українського уряду та парламенту. Парламентарі пов'язують таку бюджетну політику з нестабільністю зовнішньої підтримки, яка часто залежить від просування неприємних для ОП і Ко внутрішніх змін. Крім того, гарантованих на кінець минулого року доходів бюджету просто недостатньо аби «зклеїти» реалістичний план. Саме тому бюджет на 2026 рік закладав на останні місяці року видатки на оборону у 4 рази менші, ніж на лютий чи березень.

По-друге, виділені європейські кошти у розмірі €90 млрд розраховані на 2 роки, і лише близько половини Україна отримає в 2026-му. Цього недостатньо ні для забезпечення нескінченно зростаючої інтенсивності війни, ні для цивільних видатків, які теж зросли після впровадження відомих планів стійкості. За словами голови бюджетного комітету ВР, Підласи, лише за останній рік ціна дня війни зросла зі 140 до 190 млн доларів.

⚠️ Наприклад, під час активної кампанії проти української енергетики та комунальної інфраструктури у грудні 2025-го Росія застосувала проти України 5207 БПЛА та ракет. За серпень кількість запущених лише БПЛА залишилася на начебто подібному рівні і склала 5155 дронів, але змінилася їх якість — близько 2800 з них це реактивні «Герані» та «Бандеролі», які значно складніше перехопити ППО, про що неодноразово заявляли військові. І це все без урахування 150-200 балістичних ракет, які майже неможливо збити через відсутність ракет PAC-3 MSE до «Патріотів». Це значно збільшує витрати на захист неба, потребує постійної розробки складніших перехоплювачів та збільшення залученого особового складу.

Крім того, активні удари по логістиці та тилу Росії також вимагають мільярдних інвестицій у закупівлю відповідних засобів у кількості десятків тисяч. Реформа контрактів та збільшення виплат для піхотинців теж не фінансуються з повітря і вимагають мільярдів гривень. Це все призвело до зростання оборонних видатків на 17% за перші 8 місяців 2026-го порівняно з аналогічним періодом минулого року.

🤬 Тут ОП-шні помийки згадують байку про міністра-шкідника Федорова, який витратив усі гроші на свої дрони задля піару. Однак як ми згадували вище, такий розподіл витрат на оборону був здійснений ще під час прийняття бюджету, до призначення Федорова. Це було пов'язано саме з відсутністю чітких гарантій міжнародного фінансування на момент прийняття закону.

По-третє, вже обіцяна допомога надходить із постійним запізненням через невиконання вимог ЄС та МВФ. Таким чином, за перші 8 місяців 2026 року бюджет отримав лише близько 20 млрд зовнішнього фінансування з 50 запланованих.

👎 Уряд Свириденко та депутати активно саботували виконання міжнародних зобов'язань, від яких залежить де-факто вся міжнародна допомога від ЄС, МВФ та Світового банку. Саме на них покладає відповідальність за нинішню кризу новий прем'єр-міністр, Сергій Корецький.

Але чому ж вони довели державу до загрози тотального розвалу? Мабуть, просто корупція в крові або взагалі агенти Кремля? Саме до таких аргументів зводиться більша частина публічної дискусії.

📖 Конституция не в подвешенном состоянии? 2/2

Ввиду наличия множества национальных меньшинств Непал рассматривался Учредительным собранием как федеративная республика, в которой каждый народ обладал бы основными правами в пределах своей провинции. Основой для этого должно было стать новое административное деление.

👳🏻 Под прицелом политиков оказались многочисленные мадхеси, проживающие на южных равнинах вдоль всей границы с Индией. Это национальное меньшинство составляет не менее трети всего населения Непала. Из-за их индийского происхождения и языка в стране годами формировалось пренебрежительное отношение к ним, и им навешивали ярлык «недонепальцев».

В то же время территории, где они проживают, стратегически важны для торговли. И в своей «мудрости» коалиционеры из КПН-омл и НК решили, что давать мадхеси слишком много прав не следует. Поэтому провинции «порезали» таким образом, чтобы «недонепальцам» было крайне сложно получить значительную долю голосов на выборах, а значит, они не имели возможности полноценно реализовывать своё право на автономию.

✊ Такую конституцию в ускоренном порядке приняли уже 19 сентября 2015 года. Это вызвало массовые акции протеста мадхеси и блокировку индийско-непальской границы, начавшуюся 23 сентября. Поскольку почти все товары и всё топливо поступали в Непал именно из Индии, промышленность остановилась уже в октябре. Правительство было вынуждено запретить продажу бензина на заправках. Непальские власти сразу обвинили Индию в поддержке мадхеси и предприняли несколько безуспешных попыток полицейского разгона, сопровождавшихся десятками жертв среди гражданского населения.

Временное спасение пришло из КНР, где удалось закупить топливо, а впоследствии договориться и о расширении транспортной инфраструктуры. Однако на это требовалось время, которого уже не было. Поэтому параллельно мадхеси предложили внести поправки в конституцию, чтобы предоставить им пропорциональное представительство на выборах в органы власти.

🇮🇳 Уступки не удовлетворили протестующих, но пришлись по душе Индии, в которую для обсуждения деликатного вопроса прибыл непальский премьер. И лишившись негласной внешней поддержки, лидеры движения мадхеси поняли, что им не удастся заставить непальское правительство пойти на значительные уступки. В начале февраля 2016 года блокада закончилась. Мадхеси остались с тем, что им дали КПН-омл и НК.

Но проблемы непальской конституции не ограничиваются одними лишь национальными меньшинствами. Провинциальные органы власти, появившиеся вместе с федерализмом, даже по состоянию на 2025 год не имеют назначенных главных руководителей, без которых невозможно утверждать местные бюджеты и даже зарплаты другим госслужащим.

💰 Со временем не сработал и так называемый фискальный федерализм. Провинции должны были бы относительно свободно распоряжаться собственными бюджетами, но на практике центральная власть не спешит расставаться с контролем над деньгами. Министры отдельных ведомств напрямую руководят реализацией инфраструктурных проектов, пока местные власти не получают финансирование, которое автоматически передало бы им контроль над такими работами.

Если у вас сложилось впечатление, что конституцию приняли для того, чтобы никогда не реализовать, то, возможно, вы правы. Поскольку политические силы, в том числе и прогрессивные по сравнению с другими маоисты, слишком сосредоточены на сохранении своего мнимого триумвирата и вечной борьбе внутри него, а не на том, чтобы действительно развивать страну.

🤔 Однако эта история ещё далеко не полна. Поскольку до этого мы описывали лишь внешнюю сторону непальской политики, не углубляясь в подробности, которые пролили бы свет на то, чем же отличаются непальские коммунисты, не способные договориться между собой, и как это замуровало их в стену политического истеблишмента, которую они должны были бы разрушить.

#Непал

🚩 Революційний Союз

📖 Конституция не в подвешенном состоянии? 1/2

Несмотря на то, что три основные партии на выборах в Конституционное собрание 2013 года сохранили власть, внутри непальской политики соотношение сил кардинально изменилось.

🗳 НК в союзе с КПН-омл смогли существенно потеснить маоистов, получив 196 и 175 мест соответственно. Последние же потеряли 147 мест и остались в меньшинстве, имея всего 80 кресел. Национальные же партии мадхеси раздробились и перестали быть столь влиятельными.

Как же маоистской компартии за 7 лет удалось растратить доверие народа? Главную роль сыграл экономический фактор. Правительству Прачанды, которое просуществовало, хотя и недолго, никак не удалось улучшить жизнь людей. Более того, настоящим предательством революционных идеалов стал приказ вернуть земли и активы, реквизированные армией народного освобождения во время войны у крупных собственников, а также расформировать созданные на освобожденных территориях революционные народные органы власти, на место которых вернулись изгнанные чиновники.

💼 Возникали вопросы относительно того, как маоисты вели политику. Абсолютного большинства в собрании у них не было, но, несмотря на это, они безуспешно пытались протащить свои решения там, где объективно не могли этого сделать, и шли на уступки там, где следовало бороться за свою позицию.

Вопрос о повстанцах также был решён неудовлетворительно: в подавляющем большинстве случаев их не принимали в армию, и им приходилось годами жить в лагерях, пока в конце концов они сами не нашли себе место в жизни. Некоторые были вынуждены согласиться на унизительную денежную компенсацию — совсем не то, за что они боролись.

👎 Последней каплей стал провал в принятии конституции, ответственность за который справедливо возложили на крупнейшую политическую силу первого собрания. Народ Непала чувствовал себя преданным.

Итак, во втором учредительном собрании коалиция коммунистов-омл с Конгрессом имела большинство. Как же они им распорядились?

✅ Прежде всего, в 2015 году им удалось принять конституцию, чем, собственно, и была выполнена основная задача собрания. Можно подумать, что в Непале наконец-то произошло что-то хорошее, но давайте подробнее погрузимся в этот процесс.

Весной 2015 года в стране произошло сильное землетрясение, унесшее жизни более 8 тыс. человек и приведшее к десяткам тысяч раненых, тысячи зданий были разрушены. И непальские политики прозрели: время развлечений прошло, нужно уже принять главный документ страны и всеми силами взяться за экономическое восстановление.

🤩 Основной задачей конституции было предоставление всем жителям страны равных прав, искоренение пережитков кастовой системы, вовлечение женщин в политическую жизнь, обеспечение доступа национальных меньшинств к государственной политике, предоставление им автономии, представительства, возможности свободно говорить на своём языке и прекращение дискриминации.

На первый взгляд, все основные непальские партии придерживались этих постулатов в своих манифестах. На общем фоне несколько выделялись лишь маоисты Прачанды. Они предлагали увеличить количество провинций, ввести дополнительные автономные регионы, обеспечить более гибкое административное деление по этническим группам и расширить долю представительства женщин и меньшинств в органах власти. Однако у маоистов была возможность, но они её упустили. У коалиции НК-ОМЛ было несколько иное видение.

📖 Конституція не на паузі? 2/2

Через наявність багатьох національних меншин, Непал бачився конституційним зборам як федеративна республіка, у якій кожен народ мав би базові права в рамках своєї провінції. Фундаментом для цього повинен був стати новий адміністративний розподіл.

👳🏻 Під прицілом політиканів опинилися чисельні мадхесі, що проживають на південних рівнинах по всьому кордону з Індією. Ця нацменшина становить щонайменше третину всього населення Непалу. Через їх індійське походження та мову, в країні роками формувалося зверхнє ставлення до них і їм навішували ярлик «недонепальців».

Водночас, території де вони проживають, стратегічно важливі для торгівлі. І в своїй мудрості коаліціянти з КПН-омл та НК вирішили, що занадто багато прав давати мадхесі не слід. Тому, «нарізали» провінції таким чином, щоб «недонепальцям» було вкрай складно отримати впливову частку голосів на виборах, а отже вони не мали змоги повноцінно реалізовувати своє право на автономію.

✊ Таку конституцію в прискореному порядку прийняли уже 19 вересня 2015 року. Це спровокувало масштабні акції протесту мадхесі та блокування Індійсько-непальського кордону, що почалося 23 вересня. Оскільки майже всі товари і все паливо надходили в Непал якраз з Індії — промисловість зупинилася уже в жовтні. Уряд був змушений заборонити продаж бензину на заправках. Непальські можновладці одразу звинуватили Індію в підтримці мадхесі і зробили декілька безрезультатних спроб поліцейського розгону, що супроводжувались десятками жертв серед цивільних.

Тимчасовий порятунок прийшов із КНР, де вдалося закупити паливо, а згодом домовитись і про розширення транспортної інфраструктури. Однак на це був потрібен час, якого вже не було. Тому паралельно для мадхесі запропонували внести правки до конституції, щоб надати їм пропорційну репрезентацію на виборах в органи влади.

🇮🇳 Поступки не задовольнили протестувальників, але прийшлися до смаку Індії, до якої для обкашлювання делікатного питання завітав непальський прем'єр. І полишені негласної зовнішньої підтримки лідери руху мадхесі зрозуміли, що їм не вдасться змусити непальський уряд піти на значні поступки. На початку лютого 2016 блокада закінчилася. Мадхесі залишилися із тим, що їм дали КПН-омл і НК.

Але на одних нацменшинах проблематика непальскої конституції не закінчується. Провінційні органи влади, які прийшли разом з федералізмом, навіть станом на 2025 рік не мають призначених головних керівників без яких не можливо затверджувати місцеві бюджети і навіть зарплати іншим держслужбовцям.

💰 Протягом часу не спрацював і так званий фіскальний федералізм. Провінції мали б відносно вільно розпоряджатися власними бюджетами, але на практиці центральна влада не поспішає розлучатися з контролем над грошима. Міністри окремих відомств напряму керують реалізацією інфраструктурних проектів, поки місцева влада не отримує фінансування, яке б автоматично передало їй контроль над такими роботами.

Якщо у вас склалося враження, що конституцію прийняли для того, щоб ніколи не реалізувати, то, можливо, ви праві. Оскільки політичні сили, в тому числі і прогресивні порівняно з іншими маоїсти, надто сконцентровані на збереженні свого уявно окресленого тріумвірату та вічній боротьбі всередині нього, аніж на тому, щоб дійсно розвивати країну.

🤔 Проте ця історія ще далеко не повна. Оскільки до цього ми описували лише зовнішню частину непальської політики, не заглиблюючись у подробиці, які б пролили світло на те чим же відрізняються непальські комуністи, що не можуть між собою домовитись, і як це вмурувало їх у стіну політичного істеблішменту, яку вони мали б розбити.

#Непал

🚩 Революційний Союз

📖 Конституція не на паузі? 1/2

Незважаючи на те, що три основні партії на виборах до конституційного зібрання 2013 втрималися при владі, всередині великої непальської політики розклад сил кардинально змінився.

🗳 НК в союзі із КПН-омл змогли суттєво посунути маоїстів здобувши 196 і 175 місць відповідно, останні ж втратили 147 місць і залишилися в меншості, маючи всього 80 крісел. Національні ж партії мадхесі роздробилися і перестали бути такими впливовими.

Як же компартії маоїстів за 7 років вдалося розтратити народну довіру? Головну роль зіграв економічний фактор. Уряду Прачанди, який функціонував хоч і короткий термін, ніяк не вдалося покращити життя людей. Більше того, справжньою зрадою революційних ідеалів став наказ повернути землі та активи, реквізовані армією народного визволення під час війни у великих власників, а також розформувати утворені на звільнених територіях революційні народні органи влади, на місце яких повернулися прогнані чиновники.

💼 Виникали питання щодо того. як маоїсти вели політику. Абсолютної більшості у зібранні вони не мали, але не зважаючи на це, безуспішно намагалися продавити свої рішення там, де об’єктивно не могли цього зробити і йшли на поступки там, де слід було боротися за свою позицію.

Питання воїнів-повстанців також було вирішено невдало: в абсолютній більшості випадків їх не брали до армії, і вони мусили роками жити в таборах, доки зрештою самі не знайшли собі місце в житті. Деякі були змушені прийняти принизливу грошову компенсацію — зовсім не те, за що вони боролися.

👎 Останньою краплею став провал у прийнятті конституції, який справедливо повісили на найбільшу політ силу першого зібрання. Народ Непалу почувався зрадженим.

Отже, в другому установчому зібранні коаліція комуністів-омл з Конгресом мала більшість. Як же вони нею розпорядилися?

✅ Перш за все, в 2015 році вони змогли прийняти конституцію, чим, власне, і виконали основну задачу зібрання. Можна подумати, що в Непалі нарешті сталося щось хороше, але давайте детальніше поринемо в процес.

Весною 2015 року в країні стався великий землетрус, що спричинив понад 8 тис. смертей та десятки тисяч поранених, тисячі будівель було зруйновано. І непальські політики прозріли: час бавитись минув, потрібно вже прийняти головний документ країни та всіма силами взятися за економічне відновлення.

🤩 Основною задачею конституції було надання всім жителям країни рівних прав, покладення краю пережитків кастової системи, включення жінок до політичного життя, забезпечення доступу національних меншин до державної політики надання їм автономії, репрезентації, можливості вільно говорити своєю мовою та припинення дискримінації.

На перший погляд, цих постулатів у своїх маніфестах дотримувалися всі головні непальські партії. На загальному фоні дещо виділялися тільки маоїсти Прачанди. Вони пропонували зробити більше провінцій, впровадити додаткові автономні регіони, забезпечити гнучкіший адміністративний розподіл за етнічними групами та розширити пропорцію репрезентації жінок і меншин в органах влади. Однак маоїсти свою можливість мали, але втратили її. В коаліції НК-омл було дещо інше бачення.

🤴 Социальная реформа глазами бюрократов 2/2

Однако между перегруженностью ответственных учреждений и неумением большинства пенсионеров пользоваться интернетом и необходимыми приложениями отсутствует и надлежащее взаимодействие между госорганами, из-за чего пенсионеры-переселенцы продолжают числиться жителями оккупированных территорий.

📚 То есть государственные органы не справляются с текущими задачами, а на них хотят возложить ещё больше контрольных функций. И если бы это была единичная ошибка, но и с программой детских выплат «ЕЯсла» вначале тоже что-то пошло не так. Но почему? Все из-за отсутствия постановления правительства и инструкции по реализации данной программы, не говоря уже о сокращении сотрудников ПФУ.

В общем, господин министр соцполитики Улютин очень сильно стремится отменить «уравниловку». Вот в одном из интервью он заявил, что 15 млн получателей — это слишком много, и государство без посторонней помощи такого «позволить себе не может». Также, по его словам, в среднем ВПЛ получают 10 тыс. грн со всей помощью, что «довольно неплохо», ведь в социальной сфере есть люди с зарплатами в 6–8 тыс. Если вспомнить, сколько стоит аренда жилья и стоимость жизни, эти слова министра выглядят верхом цинизма.

🤔 Возможно, всё же проблема в том, что в нынешних условиях и 10, и 6 тысяч — это копейки, и такого нищенствования не должно быть ни среди бюджетников, ни среди ВПЛ?

Но нет, просто народ не такой, поскольку: «людей, которые понимают, что саморазвитие, поиск работы — это гораздо лучше, чем жить за счёт государства, на самом деле мало». Людям не хватает желания саморазвиваться, а не материальных возможностей — такова логика капитализма!

💴 То есть, денег нет, а взять у олигархов, конечно, никто не осмелится, тем более что они беднеют (и выводят капитал за границу)! Прекрасным завершением статьи являются последние слова министра: «...пока есть время, мы должны отходить от схемы «заплатит кто-то» и возвращаться к «платим мы все»».

И действительно, за их войну заплатим мы. Мы все. Кто-то обнищанием, а кто-то ещё и жизнью. И останавливать этот кровавый бал они не заинтересованы. Наоборот, готовят затягивание поясов и шеи трудового народа — абсолютного большинства населения. А остановить их некому, нет ни внешней, ни внутренней политической силы, которая бы выражала наши с вами интересы. И если в чём-то господин министр и прав, то в том, что подход «кто-то за меня всё решит» действительно ошибочен. Нужно брать ход истории в свои рабочие руки, но для этого необходимо объединяться, к чему мы вас приглашаем в рамках наших кружков и организации!

🚩 Революційний Союз

🤴 Социальная реформа глазами бюрократов 1/2

Как мы уже выяснили в одном из постов, благосостояние простых людей украинской агроимперии снижается. Очевидно, что сильнее всего бъет не по кошелькам керманичів в Верховной Раде и эффективных собственников, а простого трудящегося народа. Особенно страдают пенсионеры, люди с инвалидностью и жертвы империалистической бойни — внутренне перемещенные лица.

📃 Государство должно позаботиться об этих людях — ведь украинский господин не может бросить украинского труженика! И он его не просто не оставит, но и проведет реформу в его интересах. Так давайте же взглянем на неё, а заодно и на общее состояние украинской социальной политики.

Семья — это главное, поэтому реформа, воплощённая в Проекте закона о базовой социальной поддержке, ставит целью объединение всех выплат в одну мегавыплату. Претендовать на неё могут малообеспеченные семьи и семьи, оказавшиеся в кризисных ситуациях; в нашем случае это семьи ВПЛ.

👨‍👩‍👧‍👦 Цель реформы — обеспечить семью необходимым минимальным доходом на каждого её члена. Он, кстати, рассчитан с барского плеча — целых 4500 грн на человека, а не по прожиточному минимуму, который составляет 3328 грн. То есть, если в семье из 3 человек 1 работающий взрослый получает 20 тыс. грн, такая семья претендовать на помощь не может. А если один взрослый зарабатывает, допустим, 12 тыс., то тогда семья сможет получать выплату в размере... 1500 грн.

Проблема в том, что, согласно крайне заниженной государственной статистике, аренда однокомнатной квартиры в среднем обходится в 8662 грн в месяц. А если исключить из расчетов прифронтовые регионы — ведь человек, познавший ужасы войны, хочет уехать от неё как можно дальше, — то стоимость можно смело увеличить до 9–10 тысяч. То есть буквально половина дохода сейчас уходит на аренду, а по самым оптимистичным подсчётам государство обеспечило жильём лишь 18% ВПЛ. Следовательно, 82% вынуждены полагаться в жилищном вопросе на свои силы.

🏚 То есть, наше великое государство, за которое мы должны отдать свою жизнь, не в состоянии обеспечить нас ни жильем, ни достойной денежной помощью. Но, может, получить эту помощь будет проще? Конечно, нет! Закон предусматривает обследование жилищных условий, составление индивидуального плана и заключение трехстороннего договора, который определяет размер, сроки и способ выплаты этой поддержки. Кроме того, получатель обязуется проводить регулярные встречи с уполномоченным менеджером. Европейская модель — по контролю, украинская — по качеству помощи!

Вот только при таком подходе неизбежно возникает противоречие. Стремление сократить социальные расходы за счет более строгого контроля приводит к необходимости назначить ко всем получателям социальной помощи бюрократа с дубинкой, которому также нужно платить. При этом социальные выплаты составляют лишь четвертую часть всех расходов на социальную защиту. То есть наши государственные деятели вместо того, чтобы выплатить и без того небольшую в условиях постоянного роста цен помощь, решили потратить эти деньги на надзирательский кнут.

👩 Может, хотя бы у внутренне перемещенных пенсионеров все в порядке, и они получают свои скромные пенсии без перебоев? Стабильная в своей нестабильности социальная политика нашего государства не могла не проявиться и здесь. Так, 337 тыс. ВПЛ-пенсионеров остались без выплат. Минсоцполитики переложило вину на самих пенсионеров, упрекнув их в том, что они сами не прошли верификацию.

🤴 Соціальна реформа очима бюрократів 2/2

Однак, між перевантаженістю відповідальних установ і невмінням більшості пенсіонерів користуватися інтернетом та необхідними додатками, відсутня і належна взаємодія між держорганами, через яку пенсіонери-переселенці продовжують зазначатися як мешканці окупованих територій.

📚 Тобто, державні органи не можуть впоратися з поточними завданнями, а на них хочуть навісити ще більше контрольних функцій. І якби ж це було разовою помилкою, але й з програмою дитячих виплат «ЄЯсла» також на початку якось не задалось. Але чому? Все через відсутність постанови уряду і інструкції до реалізації даної програми, не кажучи вже про скорочення співробітників ПФУ.

Загалом, пан-міністр соцполітики Улютін дуже сильно прагне відмінити «уравніловку». Ось в одному з інтерв'ю він заявив, що 15 млн отримувачів це занадто багато, і держава без допомоги ззовні таке «дозволити собі не може». Також за його словами, в середньому ВПО отримують 10 тис. грн з усією допомогою, що є «досить непогано», бо в соціальній сфері є люди з зарплатами в 6-8 тис. Пригадуючи скільки коштує оренда житла і вартість життя, ці слова міністра виглядають верхом цинізму.

🤔 Можливо все ж проблема в тому, що в поточних умовах що 10 що 6 тисяч це копійки і такого злидарювання немає бути ні серед бюджетників, ні серед ВПО?

Та ні, це просто народ не такий, оскільки: «людей, які розуміють, що саморозвиток, пошук роботи — це набагато краще, ніж бути на утриманні держави, насправді мало». Бракує людям бажання саморозвитку, а не матеріальних можливостей, така логіка капіталізму!

💴 Тобто, грошей немає, а взяти у олігархів звичайно ніхто не посміє, тим більше що вони біднішають (і виводять капітали за кордон)! Чудовим завершенням статті є останні слова міністра: «...поки є час, маємо відходити від конструкції «заплатить хтось» і повертатися до «платимо ми всі»».

І дійсно, за їхню війну заплатимо ми. Ми всі. Хтось зубожінням, а хтось ще й життям. І зупиняти цей кривавий бал, вони не зацікавлені. Навпаки, готують затягування поясів і ший трудового народу — абсолютної більшості населення. А зупинити їх нікому, немає ні зовнішньої, ні внутрішньої політичної сили щоб виражала наші з вами інтереси. І якщо в чомусь пан-міністр і правий то в тому, що підхід «хтось за мене все вирішить» дійсно хибний. Потрібно брати хід історії в свої робітничі руки, але для цього необхідно єднатися, до чого ми вас запрошуємо в рамках наших гуртків і організації!

🚩 Революційний Союз

🤴 Соціальна реформа очима бюрократів 1/2

Як ми вже з'ясували в одному з постів, добробут простого люду української агроімперії падає. Очевидно, що найбільшого удару по своїм гаманцям зазнають не керманичі в Верховній Раді і не ефективні власники, а простий трудовий народ. Особливо страждають пенсіонери, люди з інвалідністю та жертви імперіалістичної бійні — внутрішньо переміщені особи.

📃 Держава мала б подбати про цих людей — не може ж український пан покинути українського трударя! І він його не просто не залишить, а ще й впровадить реформу для нього. То давайте ж поглянемо на неї, а заодно і на загальний стан української соціальної політики.

Сім'я – це головне, тому реформа, втілена в Проекті закону про базову соціальну підтримку, ставить за мету об'єднання всіх виплат в одну мегавиплату. Претендувати на неї можуть родини малозабезпечені та в кризових ситуаціях, у нашому випадку такими є сім'ї ВПО.

👨‍👩‍👧‍👦 Мета реформи — забезпечити одну родину необхідним мінімальним доходом на кожного її члена. Він, до речі, розрахований з барського плеча — аж 4500 грн на людину, а не по прожитковому мінімуму, що становить 3328 грн. Тобто, якщо в сім'ї з 3 чоловік 1 працюючий дорослий отримує 20 тис. грн, така родина претендувати на допомогу не може. А якщо 1 дорослий заробляє, припустимо, 12 тис., то от тоді сім'я зможе отримувати виплату, аж... в 1500 грн.

Проблема в тому, що за надзвичайно заниженою державною статистикою, оренда однокімнатної квартири в середньому коштує 8662 грн на місяць. А якщо ми виключимо прифронтові регіони зі розрахунків, оскільки людина, що пізнала жахи війни хоче поїхати від неї якомога далі, то вартість можна сміливо збільшувати до 9-10 тисяч. Тобто, буквально половина доходу зараз йде на оренду, а за найоптимістичнішими підрахунками держава забезпечила житлом лише 18% ВПО. Отже, 82% мають покладатися у житловому питанні на свої сили.

🏚 Тобто, наша велика держава за яку ми маємо віддати своє життя не спроможна забезпечити нас ані домівкою, ані гідною грошовою допомогою. Але може отримати цю допомогу буде простіше? Звісно, ні! Закон передбачає обстеження житлових умов, складання індивідуального плану та укладання тристоронньої угоди, яка визначає розмір, терміни та спосіб виплати цієї підтримки. Окрім того, отримувач зобов'язується проводити регулярні зустрічі з уповноваженим менеджером. Європейська модель за контролем, українська — за якістю допомоги!

От тільки при такому підході неминуче виникає протиріччя. Бажання скоротити соціальні видатки через суворіший контроль призводить до необхідності призначити до всіх отримувачів соціальної допомоги бюрократа з кийком, якому також потрібно платити. При цьому соціальні виплати становлять лише четверту частину всіх видатків на соціальний захист. Тобто, наші державні мужі замість того, щоб виплатити, і так невелику в умовах постійного зростання цін, допомогу, вирішили витратити ці гроші на наглядацький батіг.

👩 Може хоча б у внутрішньо-переміщених пенсіонерів все добре, і вони отримують свої скромні пенсії без перебоїв? Стабільна в своїй нестабільності соціальна політика нашої держави не могла не проявитися і тут. Так, 337 тис. ВПО пенсіонерів залишилися без виплат. Мінсоцполітики переклало провину на самих пенсіонерів, дорікнувши їм, що вони самі не пройшли верифікацію.

🎞 Новая аудиокнига доступна для прослушивания!

"Воспитать воспитателя" Валерия Алексеевича Босенко — книга о том, как воспитать материалистов нового поколения: в ней затрагиваются философские вопросы педагогики и педагогические проблемы философии.

👨‍🏫 Опираясь на многолетний педагогический опыт работы в вузе, автор делится своими сомнениями и беспокойствами относительно дальнейших судеб педагогической науки, терзаемой бесконечными реформами.

В первой главе вы познакомитесь с теми идеями, которые и далее будут встречаться в книге.

❓ Будут даны ответы на вопросы: "Без чего у школы нет будущего и настоящего?", "В чем роль учителя?", "Сколько нужно совершенных людей, чтобы образовать совершенное общество?".

"Система", "Информация" и другие, интересующие не только ученых, но и каждого любознательного человека понятия, раскроются перед вами с неожиданной стороны.

📚 О том, как они связаны с трудом и со способом производства человека, школой и педагогикой вы узнаете больше, прослушав эту запись первой части первой главы.

#аудіокнига

Мало хто міг би подумати на початку війни, що головним питанням для ветеранів-інвалідів буде не померти від голоду в бідності.

🇨🇬 Держава ніби і створювала різноманітні програми підтримки, і допомагає бізнесу, який наймає колишніх вояків.

Навіть пан Зе регулярно осяює своєю присутністю різні заходи для ветеранів.

🫴 Але чогось у переходах не поменшало інвалідів в пікселі, які вимушені просити милостиню, аби протягнути ще декілька днів.

Чому ж так стається?

🎞 Дивіться в нашому новому шортсі.

#шортс

😇 На краю прірви: Міністр-спаситель — Фінальний наступ 2/2

Коли просто вихід у публічне поле теж не допоміг підняти невдоволення мас або змінити рішення президента, міністр-спаситель зрозумів, що з цими корупціонерами не навоюєшся, і записав жорстке відеозвернення про необхідність проведення виборів під час війни, звинувативши владу в кумівстві та втраті довіри народу.

👎 Але ні європейська комісія, ні народні депутати, які тотальною більшістю в 312 голосів проголосували за призначення Хмари, ні лідери протесту не підтримали Федорова. Навіть новий корупційний скандал пов'язаний з відмиванням коштів для застави в 150 мільйонів за друга Міндіча, Германа Галущенка через Сенс банк, за участю заступниці керівника ОП Ірини Мудрої та невідомого працівника ОП, Кирила Олексійовича, не допоміг зрушити справу з мертвої точки.

Причиною провалу екс-міністра та його ідеї виборів стала відсутність інтересу з боку будь-якої з впливових груп українського політикуму. Місцеві олігархи й так цілком задоволені нинішньою владою, яка забезпечує їм усе необхідне для збагачення і активно захищає їхнє право грабувати власний народ. Незадоволені ж олігархи застрягли в судах, покинули країну або просто не мають ресурсів для політичних маневрів. Європейські корпорації у свою чергу, також не горять бажанням ризикувати внутрішньою дестабілізацією українського суспільства, що може призвести до розвалу фронту. До того ж нинішня влада з кожним днем все більше змушена виконувати всі забаганки європейських інституцій, внаслідок зростання дефіциту бюджету. Американський бізнес схоже, майже повністю втратив інтерес до українських справ, і очікувати на активне лобіювання ідей Федорова не доводиться. Ось так виходить, що гамбіт месії безславно закінчився так і не розпочавшись по-справжньому.

🧐 Але ким насправді був міністр-спаситель? Реальна ж, а не міфічна особистість Федорова полягає в тому, що він став чудовим піар-мененджером, який зміг дуже дорого продати українцям свої успіхи і замилити невдачі. Зрештою, він переоцінив свої можливості, вирішив зіграти інакше, за іншу команду, але помилився у своїх розрахунках.

Михайло Федоров став ще однією частиною системи, яка щодня калічить сотні життів і не моргнувши оком, готова кожного з нас кинути в м'ясорубку заради ВІЗІЇ та гарних показників виконання плану. Незважаючи на постійні розповіді про хвилювання за народ та альтруїстичність міністра-спасителя, його поведінка нічим не відрізняється від інших корупціонерів та маріонеток багатіїв.

🧨 Але українські маси неосвічено захопилися Федоровим не через його унікальні якості, а через образ. А який образ до вподоби народу? Образ ефективного менеджера війни, який правильними рішеннями пришвидшить закінчення бійні. Основною ідеєю міністра-спасителя була ще більш ефективна і тотальна війна проти РФ. Однак логіка нескінченної боротьби є безперспективною та самогубною, адже сама по собі ідея про те, що ще більш ефективне знищення солдат та економіки ворога, автоматично призведе до миру, є хибною. Такий підхід лише затягує конфлікт до моменту повного виснаження ресурсів обох сторін, супроводжуючись подальшим невідворотним руйнуванням цивільної інфраструктури та загибеллю мирного населення. У результаті українці залишаться не з перемогою чи миром, а зі знищеною країною та без майбутнього.

Найбільш яскравим вираженням цієї безідейності та самогубності була програма Федорова щодо реформи мобілізації, яка в своїх фантазіях про іноземців-штурмовиків та заміну людей на фронті дронами, лише намагалася замаскувати власну безпорадність та критичне становище українських військ.

🤯 І до речі, знищена країна без майбутнього — ще не найгірший з можливих сценаріїв. Поки шановні пани різних поглядів та афіліацій грали в реформаторів та реакціонерів, реальна ситуація погіршувалася швидше, ніж ростуть гриби після дощу. І скоро нас може чекати ще більша криза, яка органічно випливає, в тому числі, з хаосу управління армією за останній рік. Адже спасителі пішли, а проблеми залишилися...

#Міністр_спаситель

🚩 Революційний Союз

😇 На краю прірви: Міністр-спаситель — Фінальний наступ 1/2

Після звільнення ретрограда Сирського з посади Головнокомандувача ЗСУ, через якого, за словами президента, було усунуто месію, опозиція наповнилася надією на швидку перемогу. Здавалося, лише питанням часу, коли міністр-спаситель повернеться до свого кабінету в МО.

🤬 Насправді ж, незважаючи на цілком логічний висновок лідерів протесту та журналістів про те, що без старого головкома зникають причини для конфлікту з Федоровим і він без проблем може повернутися до уряду, цього не сталося. Схоже, що цифровізатора вирішили залишити за бортом, адже економічні причини його усунення, незважаючи на звільнення Сирського, нікуди не зникли. Популярність та самостійність Федорова зросла, що збільшило ризик перехоплення ним та Драпатим влади над військовим сектором держави з рук ОП.

Рішення про звільнення Сирського назрівало вже багато місяців, адже саме Генштаб відповідав за мобілізацію, її провал та рекордне зростання кримінальних справ щодо СЗЧ, про яке ми згадували раніше. У відповідь на масову втечу мобілізованих з боку Головкома було створено штурмові війська, які одночасно виконували функцію загороджувального загону з серіалу «Штрафбат» та загону-в'язниці, де нелюдські тортури призвели до десятків самогубств, як це було у сумнозвісній «Скелі». Таким чином Сирський не зміг знайти адекватного рішення на найбільший виклик української армії, а лише погіршив ситуацію своїми садистськими експериментами. Оскільки Драпатий був більш популярною фігурою у війську, заміна Сирського не стала результатом протестів, а була наслідком попередніх провалів мобілізації та політичної бездарності «м'ясника Бахмута».

👏 Наш висновок підтверджується, якщо придивитись до заміни Федорова, якою став Євгеній Хмара зі структури СБУ, який до цього був Начальником Центру спеціальних операцій «А» і займався нанесенням ударів по РФ. Військові та народ нову кандидатуру зустріли нейтрально-позитивно, адже це один з організаторів однієї з найуспішніших операцій «Павутина» зі знищення стратегічної авіації РФ. Тобто влада підсовує «військового професіонала», щоб після його критики на протестах, наслати патріотів, таких як Притула, які кричатимуть про паплюження честі захисника країни.

Міністр-спаситель тим часом оббивав пороги кабінету президента, аби переконати його не слухати «ворогів народу». Єдине, що йому запропонував президент — декоративні посади, які не мають жодного реального впливу, на кшталт віце-прем'єра з інновацій. На той момент питання нового міністра оборони було вирішено, і жодних шансів для перемоги Федорова та протесту не залишилося.

😒 Підтримка спасителя на вулицях поступово вщухала, а життя поверталося на круги своя. Ніхто з західних партнерів так і не прийшов на допомогу, а більшості народу було достатньо зміни ненависного головкома-м'ясника.

Тоді міністр-спаситель пішов у останню атаку та вийшов до ЗМІ з інтерв'ю, де відхрещувався від участі в протесті і боротьби проти влади, що було нічим іншим, як звичайною демагогією. Також він запевнив, що «не тримається за посади», готовий піти з державної служби та продовжувати боротьбу проти ворога в приватному секторі.

🤥 При цьому реформатор не поспішав відчути на собі всю привабливість контракту штурмовика десь в Костянтинівці на 14 місяців з найвищою зарплатою піхотинця у світі, який сам нещодавно рекламував, і вже через 2 дні оформив собі бронювання у фонді «Східна Європа». Народний трибун, який так переживає за народ і свавілля корупціонерів, сам вирішив скористатися «легальною корупцією» та уникнути будь-яких особистих проблем, про що можуть тільки мріяти мільйони українців.

😇 На краю прірви: Міністр-спаситель — Падіння та Тріумф 2/2

Але яку ж версію ми почули від Федорова та «незалежних ЗМІ»? Сирський хотів воювати по старому, не хотів ВІЗІЇ (страшний гріх) і не був готовий надавати свободу молодим лідерам. Тобто, м'ясник Сирський хотів гнати сотні тисяч мобілізованих з одним автоматом на двох на кулемети противника (прямо як у фільмі «Ворог у воріт»), а Федоров хотів знищити росіян дронами і не кидати людей у «м'ясний штурм». Не інакше як емоційна пропагандистська агітка з ворогом-сатаною і жодних економічних інтересів рідних бізнесменів та чинуш.

📈 Також багато пишуть про побоювання в Офісі Президента щодо зростання популярності Міністра Оборони та його політичні амбіції, на фоні медійних успіхів цифровізації та дронових ударів по Росії. Частково це підтверджується потугами Федорова змінити Головкома на більш дружнього до себе, що створювало загрозу втрати ОП реального контролю над військом і мільярдами доларів.

Підсумовуючи вищесказане, ключовою причиною звільнення Міністра-цифровізатора стали його дії, які перешкоджали веденню бізнесу уже укоріненим збройним магнатам і їхнім друзям з Генштабу а також побоювання втрати контролю над армійською вертикаллю.

✊ Уже 16 липня, після жахливої звістки про звільнення Міністра-спасителя та ледь не передвиборної пресконференції з повним розносом діючої системи влади, люди вийшли на новий «картонковий Майдан» у Києві та інших містах України. Вони вимагають повернути Федорова, з часом усе більшого оберту набирає й лозунг про звільнення м’ясника Сирського. Адже, за логікою слів президента про конфлікт між МО та Генштабом, усунувши Главкома, можна повернути старого Міністра оборони.

Протест перетворився на щоденну акцію і поступово зріс з кількох сотень до тисяч протестуючих лише у Києві, тоді як Федоров отримав тисячі повідомлень з підтримкою у соціальних мережах, зокрема від військових.

🇪🇺 Але на відміну від Картонкового майдану, західні партнери не виявили особливого ентузіазму щодо повернення пана Михайла до Міністерства Оборони та повторили шаблоний текст про право українців на мирні протести. Одночасно Урсула фон дер Ляєн привітала нового прем'єр-міністра Корецького із затвердженням на посаді, тим самим де-факто визнавши зміну уряду, в рамках якої й був звільнений міністр-спаситель, цілком прийнятною у Брюсселі.

Прохолодна реакція ЄС не зупинила протестуючих, і демонстрації все більше займали інформаційне поле України. Водночас почалися перші скандали пов'язані з намаганням Генштабу визнати кількох протестувальників військовослужбовцями СЗЧ та організувати інформаційну кампанію з записом відеозвернень від частин про повну підтримку Головкома. Заява Командування Сил логістики ЗСУ, що після призначення Федорова забезпечення військових погіршилося, і лише Зеленський врятував ситуацію звільнивши міністра-шкідника, не додала репутації Сирському.

🪖 21 липня ця агонія Сирського закінчилася, і президент прийняв рішення про його звільнення та заміну на генерала Драпатого, про якого «бог цифровізатор» позитивно відгукувався раніше. Невже це перемога опозиції над владою? Невже саме «громадянське суспільство» змусило владу звільнити ненависного м'ясника-тирана, і чи мала б влада поступитися і в питанні Федорова?

Чому ми живемо у світі, де пророк став радником міністра оборони Італії, а не українським топ-чиновником? Який реальний вплив «Картонкових протестів» на перестановки у воєнній сфері? Дізнаємося у фінальній частині історії «героя нашого часу».

#Міністр_спаситель

🚩 Революційний Союз

😇 На краю прірви: Міністр-спаситель — Падіння та Тріумф 1/2

Михайло Федоров, досягнувши «небувалих успіхів» у Міністерстві Оборони та майже розгромивши російську армію всього за півроку діяльності на посаді, 14 липня йде у відставку в результаті чергової «реконструкції уряду» та зміни прем'єра з Юлії Свириденко на Сергія Корецького.

⚔️ Що ж стало причиною відсторонення такого успішного менеджера? Президент пояснив рішення конфліктом між Міністерством Оборони та Генеральним штабом, що шкодить обороноздатності країни:

Я поважаю сторони, я знаю їхні плюси, знаю їхні мінуси, і дуже хочеться, щоб вони посилювали Україну. Але є те, що є. І у вас в такій ситуації вихід — або одна сторона, або інша.

🤬 Сам Федоров теж не добирав слів під час прес-конференції про грандіозні успіхи і незначні провали на посаді Міністра Оборони, і прямо розкритикував Сирського, підтвердив власні намагання його звільнення та звинуватив його у спробах розколу країни:

Ми зіткнулися з тим, що ті ініціативи, які ми пропонували, стали блокуватися... Це призвело до того, що фактично він поставив ультиматум. І замість того, щоб придумати, як асиметрично перемогти Росію, він придумав, як розколоти країну.

🤔 Але як так сталося, що 2 людини, які очолюють ключові відомства, відповідальні за ведення війни стали найлютішими ворогами? Невже не з тієї ноги встали? Чи між ними чорна кішка пробігла під час проведення Ставки?

Суть протиріч у тому, що Сирський за 2,5 роки командування ЗСУ став одним з очільників корупційної системи, яка ледь не щомісяця спричиняє нові скандали та журналістські розслідування. Варто згадати лише історію про 300 тисяч бракованих мін, які були закуплені, незважаючи на застереження військового інспектора виробництва. Але хто там думає про життя якихось солдатів, якщо можна нажитися на жирних військових контрактах і отримати чималу частину корупційного пирога, навіть якщо він буде трохи забруднений кров'ю українців?

🤑 Сирський не прогавив можливості залізти руками по лікоть й у структуру ТЦК, яка безпосередньо підкоряється Генштабу і генерує щонайменше сотні мільйонів доларів на рік. Незважаючи на журналістські розслідування, парламенську ТСК та показові чистки, корупція не зникає, а людолови на місцях отримують повний картбланш. Важко уявити, що це все відбувається за спиною такого енергійного генерала.

Міністр-спаситель прийшов з ідеями змін закупівель, кадровою чисткою лобістів ВПК всередині міністерства та впровадження показника «ефективності», який начебто мав врятувати українську армію від корупції та неякісного озброєння. Це, зрештою сильно вдарило по інтересам старих виробників, які напряму пов'язані з чиновниками, посилило їх конкурентів та викликало явну протидію реформам, зокрема з боку Генштабу. Крім того, Сирському не хотілося втрачати такий бажаний контроль над багатими грошовими потоками.

🥳 Зрештою, об'єднана коаліція компаній ВПК та Сирського змогли схилити шальки терезів Президента і домогтися звільнення «шкідливого реформатора».

🎞 Перший розділ книги Піхоровича «Читая Ильенкова», який ми почали публікувати 3 тижні тому, повністю доступний для прослуховування!

Назва розділу — «Партийная позиция теоретика» — говорить сама за себе.

📚 Розкриваючи тему, автор пише і про епоху, в якій жив філософ, і про його роль у світовій Революції. Про місце і значення його ідей в сучасному мисленні та про багато іншого, з чим і закликаємо вас ознайомитися детальніше!

#аудіокнига

Поки українці готуються до, можливо, найскладнішої зими за всю війну, наші олігархи вже давно освоюються в Європі.

😌 Як то кажуть, щури першими тікають з тонучого корабля.

Тож наші щури, вельми збагатівши на праці простого народу, вирішили якнайшвидше перевезти всі свої багатства в безпечніше місце.

🎞 Саме про це — новий шортс на нашому ютуб каналі.

#шортс

🔥 Непал после гражданской войны 2/2

Однако не всё было так просто. Хотя новым премьер-министром стал лидер маоистов Прачанда, командовавший ими на протяжении всей войны, партия хотела заполучить себе и пост президента. Президент в Непале избирается парламентом, но для этого маоистам не хватало голосов.

😡 Ещё недавний союзник КПН-омл выступил против планов своих левых товарищей, но чего ещё можно ожидать от этих пропарламентских предателей? Итак, снова настало время политических интриг.

Прачанди удалось найти возможных партнеров среди MJF-N, которые согласились проголосовать за кандидата от маоистов, поскольку тот был выходцем из Мадхеси. Но позже лидеры меньшинства выдвинули своего кандидата в вице-президенты и потребовали его поддержки от КПН-м, на что последние не согласились.

🪄 В это же время НК ловко «подрезал» маоистов: договорился с объединенными марксистами-ленинистами о поддержке своего претендента и согласился отдать голоса кандидату в вице-президенты от MJF-N, что обеспечило поддержку Мадхеси. В результате первым президентом нового Непала стал представитель НК, и это тактическое поражение для Прачандхи очень скоро обернулось политическим кризисом.

Дело в том, что помимо конституции для маоистов было крайне важно решить вопрос о людях, воевавших на их стороне за революцию. Когда вместо этого произошла парламентская сделка, бойцов-коммунистов расселили по лагерям, где они ждали решения своей судьбы.

🇷🇺 Прачанда рассматривал этот процесс как интеграцию своих бойцов в непальскую армию, однако этому препятствовал главнокомандующий армии, опасавшийся, что коммунисты захватят войска. Вместо этого он предлагал, чтобы повстанцы добровольно «промариновались» в лагерях ещё 5 лет, тем самым как бы подтвердив свои демократические намерения.

Премьер-маоист попытался устранить недоговороспособного генерала, но на пути ему помешал господин президент и не позволил этого сделать. В то же время свой заранее подготовленный удар нанесли и КПН-омл, которые только и ждали, когда Прачанда оступится.

🙈 Их опасения были такими же, как и у непальского генералитета — маоисты окончательно возьмут верх в стране. Поэтому министры из КПН-омл решили бойкотировать слушания по вопросу отстранения главнокомандующего.

Добило премьера-лидера то, что один из его соратников из-за длительной внутрипартийной борьбы ушел из правительства, что фатально ослабило позиции КНП-м в этом споре. После этого Прачанда принял решение подать в отставку менее чем через 9 месяцев после своего назначения.

❌ Позже маоисты отомстили, вынудив уйти в отставку избранного после этого премьера от КПН-омл. Из-за таких не единичных политических инцидентов вопрос о конституции так и не был решен. Пока дело не дошло до совершенно нелепого — первое конституционное собрание исчерпало срок своих полномочий, даже несмотря на то, что его деятельность была продлена.

Так в 2013 году пришлось начинать сначала. Как это происходило, расскажем в следующем посте.

#Непал

🚩 Революційний Союз

🔥 Непал после гражданской войны 1/2

Гражданская война в Непале показывает, насколько сложен его политический ландшафт. Когда в 1996-м Коммунистическая партия Непала маоистов (далее КПН-м) начала её, их первоочередной целью было не покончить с остатками монархии, а разгромить правительство и парламентскую систему, которые сложились в ходе ослабления власти короля в 1991-м, что не принесло непальцам ничего, кроме грязной борьбы в местном политическом болоте.

💼 В парламенте доминировали две силы: Непальский Конгресс (далее НК) и Коммунистическая партия объединённых марксистов-ленинцев (далее КПН-омл). Особняком стояла непальская армия, офицерский корпус которой, был более лоялен королю, чем официальному правительству страны.

Маоисты, у которых в начале войны было всего 2 винтовки, сражались с полицией и атаковали госучреждения. Непальские генералы были уверены, что в случае необходимости быстро раздавят партизан, пока лидеры тех вели тайные переговоры с членами королевской семьи. Маоисты таким образом планировали удержать военных от конфликта и выиграть время для накопления сил. А королевская семья хотела использовать восстание как способ ослабить правительство и вернуть утраченные привилегии.

🪖 Но в 2001-м на трон сел новый король, который сразу же начал сосредотачивать власть в своих алчных руках. Не обращая внимания на интриги, он приказал армии покончить с повстанцами. Однако ситуация уже успела измениться: 2 винтовки превратились в десятки тысяч закаленных партизан, сосредоточенных в горах и сельской местности по всей стране, но и они не могли разгромить армию.

И тогда маоисты и их лидер Прачанда совершили судьбоносный поворот: они согласились прекратить вооружённую борьбу за диктатуру пролетариата ради объединения с партиями парламента, который король, пытаясь установить тиранию, приказал распустить в 2005-м. Так сформировался альянс семи партий. Вместе те, кто до недавнего времени не могли друг друга терпеть, провели масштабные акции протеста по всей стране, заставив монарха отречься от престола.

🤝 Так покончили с войной, унесшей 19 тыс. жизней, а сотни тысяч превратившей в беженцев. Непал вернул себе демократический многопартийный парламент и вступил на путь трансформации из монархии в демократическую республику.

Казалось бы, это был успешный пример современной вооружённой борьбы за социализм, и на волне этой победы огонь революции должен был перекинуться на Индию, а недавний крах СССР должен был обернуться новым подъёмом прогрессивных сил. Но это были лишь иллюзии зарубежных наблюдателей, реальность же послевоенного Непала была совсем иной.

📊 В 2006-м горная республика с населением 26 млн имела ВВП всего $10 млрд, что в 11 раз меньше, чем в Украине. То есть ВВП на душу населения тогда был в целых 5,5 раз меньше, чем в Украине того времени. Более трети жителей находились за чертой бедности, а 38% ВВП и 76% всех рабочих мест обеспечивал аграрный сектор. Между тем сезонной фермерской работы на всех не хватало, люди были вынуждены ехать на заработки, денежные переводы от которых и по сей день обеспечивают большую долю ВВП. Добавьте к этому то, что Непал не имеет выхода к морю, а значит, вся торговля зависит от благосклонности соседних Индии и Китая.

Понятно, что при таком положении дел нужно было как можно скорее покончить с пережитками феодализма, а затем — сразу и всеми силами приступить к экономическим реформам. Итак, настало время выборов в учредительное собрание, основной задачей которого стало принятие новой демократической конституции.

🗳 Выборы состоялись в 2008-м. Общее распределение мест было следующим:

КПН-м — 220

НК (партия центристов) — 110

КПН-омл — 103

MJF-N (Форум гражданских прав для мадхеси) — 52

TMLP (Партия мадхеси региона Терай) — 20

📈 Из этого можно сделать вывод, что маоисты, которых преследовали и о которых в западных СМИ рассказывали всякие неприятные вещи, оказались, на самом деле, самой популярной среди народа партией. За 10 лет они прошли путь от глубокого подполья и жизни в землянках до престижных кабинетов власти.