Деякі «патріотичні» автори та телеграм-канали, такі як Останній Капіталіст, полюбляють розповідати про Україну як Агроімперію і про те, що саме експорт продовольства стане драйвером економіки та суспільного збагачення. І наче все правильно — достатньо хороші кліматичні умови, висока врожайність землі та наявність розвиненої інфраструктури.
🤤 Але ось біда — жителі «агроімперії» не можуть задовольнити навіть базових потреб у їжі. Українці все частіше переходять із м'яса та молочних продуктів на хліб і картоплю, заявив директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.
Чим біднішими ми стаємо, тим більше їмо хліба та картоплі, а чим багатші — тим більше м’яса і молокопродуктів. Ми з вами споживаємо хліб і картоплю вище раціональних норм на 10%.
🥩 Переїдаючи дешеві продукти, ми намагаємося замістити «розкішні» та недоступні для більшості населення товари. Так, при раціональній нормі 90 кг м'яса на рік до війни українець споживав 74 кг, а зараз — близько 68 кг. Подібна ситуація і з молочними продуктами.
Але проблема не лише в кількості, а й у якості калорій — основу споживання м'яса становить дешевша курятина, а необхідна для організму яловичина стала розкішшю через непідйомні ціни.
🇺🇳 Але, можливо, це окремий експерт «зраду» нагнітає? Якби ж то. Ось, наприклад, звіт Всесвітньої продовольчої програми ООН (WFP). Згідно з його даними, мільйони людей змушені вдаватися до екстремальних заходів: відмовлятися від власних прийомів їжі, щоб нагодувати дітей, або залазити в борги, аби придбати продукти. Ще гірша ситуація на прифронтових територіях: понад половина мешканців Херсонщини потерпає від гострої нестачі їжі, а в Запорізькій та Донецькій областях двоє з кожних п’яти людей страждають від голоду.
Не вселяє оптимізму й українська соціологія. За даними опитування, проведеного Центром Разумкова, 44% респондентів частіше купують найдешевші продукти, незважаючи на їхню якість, тоді як 15% учасників дослідження зазначили, що «ледве зводять кінці з кінцями».
🤔 Але як так сталося, що врожайна земля України вже й українців прогодувати не може? Тут можна виділити три ключові причини:
1️⃣ Масове забруднення навколишнього середовища агрохолдингами, кліматичні негаразди та відмова від сівозміни підприємствами у гонитві за прибутком (а для менших фірм — банально заради виживання). При цьому держава не вживає жодних заходів для розвитку ефективнішого та екологічнішого виробництва.
2️⃣ Деградація сільськогосподарської інфраструктури — навіть сховищ для збереження врожаю не вистачає, тому значна його частина просто гниє під відкритим небом.
3️⃣ Пріоритет експорту замість переробки та акценту на внутрішньому споживанні. З початком війни український покупець змушений купувати продукти за світовими цінами, адже олігархи не готові продавати товари дешевше від експортної вартості. До того ж агрохолдинги витрачають зароблені таким способом кошти на скупку підприємств за кордоном.
Український робітник уже не може придбати продукти, вирощені на нашій землі та завдяки його праці. Ця ситуація не нова — ось, наприклад, Пакистан, який одночасно експортує продовольство і є одним із найбільших світових осередків голоду.
🤒 Результат такого недоїдання — проблеми зі здоров'ям та скорочення тривалості життя. Разом із демографічною ямою це прямий шлях до вимирання країни. Чи справді ми й далі терпітимемо поступове в'янення нас, працівників, поки вельможі використовують наші жертви як добриво для своїх статків? Скільки ще наочних несправедливостей нинішнього ладу потрібно відчути на собі, щоб нарешті почати з ним боротися?
#АПК
🚩 Революційний Союз