🤴 Соціальна реформа очима бюрократів 1/2

Як ми вже з'ясували в одному з постів, добробут простого люду української агроімперії падає. Очевидно, що найбільшого удару по своїм гаманцям зазнають не керманичі в Верховній Раді і не ефективні власники, а простий трудовий народ. Особливо страждають пенсіонери, люди з інвалідністю та жертви імперіалістичної бійні — внутрішньо переміщені особи.

📃 Держава мала б подбати про цих людей — не може ж український пан покинути українського трударя! І він його не просто не залишить, а ще й впровадить реформу для нього. То давайте ж поглянемо на неї, а заодно і на загальний стан української соціальної політики.

Сім'я – це головне, тому реформа, втілена в Проекті закону про базову соціальну підтримку, ставить за мету об'єднання всіх виплат в одну мегавиплату. Претендувати на неї можуть родини малозабезпечені та в кризових ситуаціях, у нашому випадку такими є сім'ї ВПО.

👨‍👩‍👧‍👦 Мета реформи — забезпечити одну родину необхідним мінімальним доходом на кожного її члена. Він, до речі, розрахований з барського плеча — аж 4500 грн на людину, а не по прожитковому мінімуму, що становить 3328 грн. Тобто, якщо в сім'ї з 3 чоловік 1 працюючий дорослий отримує 20 тис. грн, така родина претендувати на допомогу не може. А якщо 1 дорослий заробляє, припустимо, 12 тис., то от тоді сім'я зможе отримувати виплату, аж... в 1500 грн.

Проблема в тому, що за надзвичайно заниженою державною статистикою, оренда однокімнатної квартири в середньому коштує 8662 грн на місяць. А якщо ми виключимо прифронтові регіони зі розрахунків, оскільки людина, що пізнала жахи війни хоче поїхати від неї якомога далі, то вартість можна сміливо збільшувати до 9-10 тисяч. Тобто, буквально половина доходу зараз йде на оренду, а за найоптимістичнішими підрахунками держава забезпечила житлом лише 18% ВПО. Отже, 82% мають покладатися у житловому питанні на свої сили.

🏚 Тобто, наша велика держава за яку ми маємо віддати своє життя не спроможна забезпечити нас ані домівкою, ані гідною грошовою допомогою. Але може отримати цю допомогу буде простіше? Звісно, ні! Закон передбачає обстеження житлових умов, складання індивідуального плану та укладання тристоронньої угоди, яка визначає розмір, терміни та спосіб виплати цієї підтримки. Окрім того, отримувач зобов'язується проводити регулярні зустрічі з уповноваженим менеджером. Європейська модель за контролем, українська — за якістю допомоги!

От тільки при такому підході неминуче виникає протиріччя. Бажання скоротити соціальні видатки через суворіший контроль призводить до необхідності призначити до всіх отримувачів соціальної допомоги бюрократа з кийком, якому також потрібно платити. При цьому соціальні виплати становлять лише четверту частину всіх видатків на соціальний захист. Тобто, наші державні мужі замість того, щоб виплатити, і так невелику в умовах постійного зростання цін, допомогу, вирішили витратити ці гроші на наглядацький батіг.

👩 Може хоча б у внутрішньо-переміщених пенсіонерів все добре, і вони отримують свої скромні пенсії без перебоїв? Стабільна в своїй нестабільності соціальна політика нашої держави не могла не проявитися і тут. Так, 337 тис. ВПО пенсіонерів залишилися без виплат. Мінсоцполітики переклало провину на самих пенсіонерів, дорікнувши їм, що вони самі не пройшли верифікацію.