Закнижжя психолога.

Чому я дарую книги військовим?


Я працю клінічним психологом в госпіталі і вже більше 2 років пробую різні методи взаємодії. Ми проводимо і групові зустрічі, і індивідуальні, арт-терапію і багато іншого.

Книга - це те, що я бачу дає результат.

Я глибоко вірю в те, що коли він може зануритись в книгу і трохи відпочити від реальності - це дає йому заспокоєння.

Часто - це книги про те, як війна міняє і як бойовий досвід міняє.

Моє відкриття - книги Джонатана Шея.
В руках у військового подарована "Ахіллес у В'єтнамі"

— про те, як пам’ять за загиблими може тривати десятиліттями і мучити
— про повернення з війни
— про те, що ветеран не знає, що робити в цьому цивільному просторі
— про безглузді накази і безглуздість багатьох подій всередині армії загалом

Коли військовий усвідомлює, що не тільки він переживає цей досвід.
А ще й багато інших - і від часів античності - це нормалізує його стан.

Я глибоко вірю, що робота з військовим має відбуватись не тільки в моєму кабінеті психолога, а ще й між нашими сесіями.
І книга в цьому дуже допомагає.

Я бачу великий прогрес в роботі, коли ми опрацьовуємо травматичний досвід - і паралельно військовий бере книгу і поступово читає загалом про свій досвід.

Дякую всім причетним за підтримку і допомогу в закупці якісних і потрібних книг для хлопців.

Зараз ресурси знов закінчились і маю купувати нові книги.

Якщо хочете - можете підтримати мою діяльність. Гроші на закупку потрібні на цьому тижні - збираю 8000 грн.
Ось збір на підтримку моєї роботи з військовими — книги і необхідне.
🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/4XtefYkEZN
💳Номер картки Банки
4874 1000 3049 5322

Дякую всім за активну підтримку🙌
@bagnenkoPsy

Дочитав Франка "Для домашнього огнища". Ну це насолода естетична і багато психологізму.

5 балів ставлю. Читали Франка? Як вам?
@BagnenkoText

Тонкий психологізм в повісті "Ганнуся"

Ці дні я багато часу в дорозі.
Тому почав слухати аудіокниги
І от досліджую Панаса Мирного, бо він - прекрасно пише про мою рідну Україну. "Ганнуся" - рання повість Панаса Мирного, в якій багато психологізму.


Це важливий твір для розуміння того, як формувався психологічний і реалістичний метод письменника: у центрі не стільки зовнішня подія, скільки зміна внутрішнього світу оповідача під впливом Ганнусі.

У ранній «Ганнусі» письменник експериментує з внутрішнім світом та суб'єктивним оповідачем.

Пізніше психологічний аналіз стає масштабнішим: Мирний починає показувати вже не тільки окрему людину, а людину в системі соціальних, історичних і моральних обставин.

Тому «Ганнусю» можна розглядати як один із ранніх кроків до його зрілої соціально-психологічної прози.

Мені дуже сподобалось їхати через Полтавщину і слухати книгу Панаса Мирного теж про чудову Полтавщину.

P.S. фото книги Панаса Мирного - не повірите, якраз на Полтавщині, якраз ходили на пошуки грибів і знайшли мухомор ))
@BagnenkoText

Вчора був День Гобіта.
І я такий втомлений, що пропустив це.
Але виправляюсь і розкажу детальніше сьогодні.

Чому саме 22 вересня?
У світі Толкіна 22 вересня — день народження двох найвідоміших гобітів:

Більбо Беґґінса — народився 22 вересня 2890 року Третьої Епохи;
Фродо Беґґінса — народився 22 вересня 2968 року Третьої Епохи.
Тому дата стала символічною для всіх гобітів і згодом перетворилася на Hobbit Day — День Гобіта.
Цікава деталь: у Більбо і Фродо не просто одна дата народження. Вони обоє народилися 22 вересня, але з різницею у 78 років.

Є ще ширше свято — Tolkien Week.

Його пов'язують із тижнем, до якого входить 22 вересня.
22 вересня входить до так званого Тижня Толкіна (Tolkien Week), який охоплює тиждень із цією датою.
Всі ті, хто люблять Толкіна і його "Володаря перснів" - святкують.

Я прочитав "Володаря перснів" двічі - в дитинстві, і нещодавно в дорослому віці. І це захоплення. Ось тут описував детально, чому це важливо і цінно - читати довгі книги, особливо такі, як книги Толкіна.

А ви любите творчість Джона нашого Рональда Руела Толкіна?
@BagnenkoText

Чому військовому корисно розуміння, що він не один? І як в цьому допомагає книга.

Я працюю в госпіталі, окрім терапевтичної роботи я продовжую дарувати книги військовим.

Останнім часом дарую книгу "Одісей в Америці" - одна з найкращих для військових, щоб досягнути мети нормалізації стану. (Дякую видавництву СМАКІ, Петру Ткачишину і пану Олегу Гуковському за рекомендацію)

Як мені сказав сьогодні військовий, який читає книгу щодня, що я подарував йому - "дуже заходить, бо розумію, що я не один такий".

Я виділив 5 причин, чому військовим це корисно - читати і досліджувати чужий досвід, який досить схожий.

1. Зменшується відчуття ізоляції
Після бойового досвіду може виникати відчуття: «Ніхто не може зрозуміти, через що я пройшов». Коли людина чує подібні історії інших, з'являється досвід: «Я не один із цим».
І в цій книзі він бачить, що це було вже 3000 років тому, уявіть.

2. Нормалізуються власні реакції
Військовий може сприймати власну тривогу, гнів, емоційне оніміння, труднощі зі сном, провину чи відстороненість як ознаку власної слабкості. Коли він бачить подібні реакції в інших, може виникнути інше розуміння:

«Це не означає, що зі мною щось не так. Інші люди після подібного досвіду теж через це проходять».
Я бачу цю нормалізацію постійно.

3. Відновлюється почуття приналежності

Військовий досвід часто створює особливу спільність. У цивільному середовищі людина може відчувати себе «іншою». Зустріч із людьми зі схожим досвідом частково повертає переживання:

«Є люди, до яких я належу і які розуміють контекст мого життя».

4. Зникає потреба постійно пояснювати себе

У звичайній розмові військовому іноді доводиться перекладати свій досвід на мову людини, яка його не переживала. Серед побратимів або інших ветеранів частина цього пояснення вже не потрібна. Це може створювати відчуття психологічної безпеки.

5. З'являється соціальне підтвердження власного досвіду

Коли інша людина говорить: «У мене було так само», власний досвід перестає виглядати як щось суто суб'єктивне або незрозуміле. Людина отримує підтвердження: «Те, що зі мною відбулося, можна бути почутим і зрозумілим іншою людиною».

Я бачу великий прогрес в роботі, коли ми опрацьовуємо травматичний досвід - і паралельно військовий бере книгу і поступово читає загалом про свій досвід.

Дякую всім причетним за підтримку і допомогу в закупці якісних і потрібних книг для хлопців.

Якщо хочете - можете підтримати мою діяльність. Гроші на закупку потрібні постійно.
Ось збір на підтримку моєї роботи з військовими — книги і необхідне.
🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/4XtefYkEZN
💳Номер картки Банки
4874 1000 3049 5322

Дякую всім за активну підтримку🙌
@bagnenkoPsy

Моє читання вихідних — Іван Франко.

Готуюсь на клуб "Сенсу" з пані Іриною Побідаш, цього місяця Іван Франко в програмі. Дуже приємне видання від Вівату. Я успішно готуюсь звісно, з моїм батьківством, вже 2 клуба пропустив, але спробую бути хоча б цей раз :)

"Для домашнього огнища" і "Маніпулянтка" - базовий план прочитати. Поки читається легко і невимушено.
Цікаво-цікаво почитати Франка в дорослому віці. Продовжую мій план по читанню і переосмисленню основного канону української літератури.
Про Панаса Мирного писав тут.

Тут багато психологізму.

А що ви читаєте?

#Класика
@BagnenkoText

3 мої сенси книги “Тисяча осяйних сонць”.

Ком в горлі від болю і емпатії. І захват. Два стани, які я перманентно переживав, читаючи книгу Халеда Госсейні.

Моє батьківство під час війни забирає майже весь час і чим більше в це занурюєшся, тим більше це поглинає. Але я дуже хотів переключитись з батьківства і війни і знайшов цю книгу.

«Тисяча осяйних сонць» — про втрату, жіночу долю, материнство, любов і жертовність на тлі історичної катастрофи.
Ця книга - уособлення любові і страждань під час жахливої війни. Книга - про 40 років розвитку Афганістану через призму кількох воєн.

Я читав її перед сном, у вільні хвилини. на прогулянках з коляскою. Давно я так не застрягав у читання.
І у вихідний я знайшов час дочитати, бо читати по 10 хвилин те, що дуже цікаво - найгірша мука.

Ком в горлі. Це те, що я відчував, коли читав.
Бо те, скільки страждань випало на звичайних людей, які жили у війні, під бомбами, через насильство і постійний бардак у владі (зовсім нічого не нагадує).
Життя жінок, головних героїнь - це приниження, втати, смерті близьких. Чесно, іноді стояли сльози на очах, давно такого я не відчував від книги.

Біль. Як багато насилля може вчиняти чоловік над жінкою в країні, до її права обмежені.. Те, що переживає жінка під час насилля і приниження.
Те, як жінка переживає те, що її продають в рабство, називаючи це заміжжям.
Біль. Те, як дитина проживає розлуку.

Захват.
Те, як автор описав свою рідну країну і столицю, Кабул, і з якою любов’ю - це захват.
Кабул в книзі - це окремий персонаж.
Я ще не читав книги, де історія народу так добре подана через історію кількох людей.
Я небагато знав про Афганістан до цієї книги.
Тепер відчуття, ніби добре розумію, через що проходив це народ.
Усвідомлення того, як діє Талібан. Усвідомлення того, як афганський народ проживав війну з СРСР.

Мої висновки з книги дуже логотерапевтичні і повні психологізму, по-іншому не можу:

Перший. Людина може знайти сенс навіть після зруйнованого життя.
Людина може побудувати життя, і новий сенс, попри надважкі обставини війни, втрат і сорому. Сенс життя не обов'язково визначається тим, скільки людина отримала від життя; він може визначатися тим, кому і чому вона себе віддала.

Другий. Сором може стати тюрмою. Маріам, головна героїня - усе життя несе на собі чужий сором. Її називають незаконнонародженою. Вона починає дивитися на себе очима суспільства.І вже навіть не піднімає голос. Але в один день все міняється. Через відносини і довіру у неї з’являється те, чого не було все життя - власний голос.
Маріам довго живе так, ніби всі головні рішення вже прийняті за неї. Жінка в Афганістані під час правління Талібану майже не має прав. Але наприкінці вона робить власний вибір. І цей вибір визначає її.

Третій. Навіть коли минуле повне помилок і болю, навіть якщо людила втратила вже так багато і суспільство може визначити твою роль - ти обираєш, що зробити із тим життям, яке залишилося. Афганістан показаний через війну, бідність, смерть і руйнування. Але посеред цієї болі і війни - існує те, заради чого варто жити. Існує майбутнє. І Лайла, ще одна головна героїня, є уособленням цього. Справжня свобода починається там, де людина робить власний вибір навіть в найважчих обставинах.
І це так терапевтично для нас, українців сьогодні.
Роберт Грін якось сказав, що читаючи книги - ми занурюємось в ті культури, до яких можливо ніколи б не сягнули. Так і є.

Я хотів почитати щось, щоб не думати про нашу війну і страждання українців.
Випадково я знайшов іншу війну і інший народ - і побачив, що навіть в цих умовах можна жити з сенсом. Це дикий катарсис.
І це дає силу.
В книзі ніби звучить питання: «Що робить життя вартим проживання, коли людина втратила майже все?»
Роман дає не одну відповідь, а цілих дві, на прикладі двох головних героїнь.
Але які це відповіді - ви дізнаєтесь тільки коли перегорнете останню сторінку. Це я обіцію.

Дякую ВСЛ за книгу.

А які книги вам дали так багато роздумів і стали розрадою?

Автор тексту: Володимир Багненко, написано в перервах між прогулянками і дитячим сном, тому так пізно викладаю :)
@BagnenkoText

Травма відбирає мову.

Продовжую потроху читати "Тіло веде лік". Подобається, як автор пише нон-фікшн. Цікаво, легко і глибоко.

Зараз цікаво побачити, що автор говорить — травма відбирає у нас мову.

«Алекситимія, дисоціація, висикання — це розлади ділянок мозку, які допомагають нам зосереджуватись, розуміти, що ми відчуваємо і активно захищати себе.

Мова відіграє в цьому активну роль: наше самовідчуття ґрунтується на здатності впорядкувати свої спогади і зливати їх у єдине ціле»

Тобто одна з задач терапії з травмою — допомогти впорядкувати подію, назвати її і вплести в життєвий наратив.

Ходжу і роздумую про це сьогодні в госпіталі.

Дуже мені подобається книжка «Тіло веде лік» - дуже просто пояснено складні процеси.
І я продовжую читати і ділитись коротенько.

Якщо це корисно — поставте 🔥 або + в коментарях. Буду продовжувати ділитись важливими шматочками з книги «Тіло веде лік» і таким чином зекономлю вам час.

@bagnenkoPsy

Сниться, що в оточенні. У мене світ маленький. Злить неповага до ветеранів. Рубрика: Військовий говорить
**
у мене сни важкі.
прокидаюсь. а я весь в крові наче, так відчуваю себе.
таке відчуття сильне.
*
Сплю мало. пару годин може.
Всередині всього колотить. Наче зараз щось трапиться.
***
Коли в мене ворог стріляв з 1 метра. І в нього автомати заклинив, і мені пощастило.
Вони зайшли тоді в бліндаж.
Цей бурят у мене до сих пір перед очима.
*
Болючого багато.
А щось нормальне - провали в пам’яті.
*
Дружина каже, що я інша людина. Зовсім інша.
Я зараз обуза.
Дружина не каже. Не видає. Я ж по малому своєму бачу. Він лякається.
У мене настрої міняються по 10 разів на день.
Сім’ї раніше приділяв багато часу.
Ми вилітали 7 разів на рік за кордон.
мені наче все байдуже стало.
***
у мене світ дуже маленький. Я ізолювався від людей.
менше людей, менше проблем. Але це не в вашому випадку.
Ви добра людина. М’яка. З вами я можу спілкуватись.
*
Сниться, що часто в оточенні і не можу вийти.
Сниться втрата побратимів. Підлеглих.
Або що взяли в полон.
***
Я дуже замкнена людина. Дякую, що зміг виговоритись вам.
***
головні болі сильні.
агресія. Засинаю. Згадую бойові дії, побратимів.
У мене в телефонній книзі 3500 контактів.
залишилось близько 1000. Вичищав.

За 4 роки тих, що пройшло.
Я бойовий медик. Всіх записував собі.
*
Постійно балакаю з побратимами.
Ці балачки - просто зносять кришу. Кожен раз.
Ти засинаєш в якісь бойові дії.
Або сидиш балакаєш з ними і просинаєшся в холодному поту. Ми тебе ждемо. Пішли На вихід ми всі разом.
Ти ж обіцяв, що ніхто в тебе не загине.
***
Я зламаний.
Відчуття, що я просто зламаний зсередини.
Немає ніяких бажань. Нічого більше не хочу. Я багато досягав.
Я багато бігав, спорт. кожен день пробігав 10 км.
А зараз взагалі нічого не хочу.
Апатія до всього і до всіх.
Окрім сина.
Сину 4 роки. Бачу сина - і відволікаюсь від усього. Я забуваю все.

Сім'я - те, що тримає на плаву.
Я просто морально зламаний.
*
З цивільними не можу спілкуватись.
Дитина побилась з іншим в садочку. І той моєму сину каже: “Мій папа розумний - він не пішов служити. А твій папа - дурак, бо пішов воювати.” Як після цього з ними спілкуватись?
***
злить дуже багато неповаги до ветеранів.
на кожному кроці. наприклад, маршрутки. часто крізь зуби. ладно сідай.
черга велика. в лікарні. як велика черга і треба терміново. кажу “я ветеран”, і крізь зуби пропускають.
***
син на бойових постійно. тривожусь за них.
***
Я ціную людей.
Через те, що я пройшов від солдата - я знаю, що це таке.
*
Я всю свою удачу - на всі года наперед. я все потратив.
*
10 років служу. Виснажений. Не бачу сенсу далі.
*
у мене 3 дітей. не можу опускати руки.
іноді зранку прокинувся. немає настрою.
знаю, що просто не можу зупинятись.
*
мета була - повернутись додому не менше,ніж героєм.
живим чи ні - це вже як повезе.
пощастило. я повернувся додому.
Як казав мій побратим: “герой не той, хто помер, а той, хто зміг і вижив.
тому вертайтесь хлопці живими.”
І дочка в мені бачить героя. що я не здався.
*
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
*
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців.
Ось збір на підтримку моєї роботи з військовими:
🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/4XtefYkEZN

Знов закінчились донати після останньої закупки книг.
*
А якщо хочете навчатись взаємодії з військовими - запрошую на мій курс, "Військові і цивільні. 5.0», — Тренінг для родичів військовослужбовців і всіх, хто проходить складні часи.який буде також частиною дослідження і дисертації.

Стартуємо 12 жовтня. Запис буде. Реєстрація:
https://forms.gle/uBZ8NJy8PJ4qASMt8

Якщо це корисно — поставте 💔
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

«Тисяча осяйних сонць» Халеда Госсейні. Моє читання вихідних

Мені в нашій реальності війни і величезної кількості страждань, які я бачу і чую хотілось якусь історію, болючу і важку, але не про Україну. Читати легке і веселе не можу, якщо чесно.
І я знайшов цю історію.
Вона неймовірно добре зіткана, кожне слово на своєму місці.

Виділю кілька важливих моментів, які мені подобаються особливо.

✅ Дуже добре написаний текст.
Я зараз активно працюю над редактурою рукопису моєї книги про втрати (писав про неї тут) і починаю краще розбиратись в редактурі. Тут редактура на дуже високому рівні, немає зайвих слів і кожне працює на текст. Такі тексти надихають писати добре.
Іноді я перечитував деякі фрагменти по кілька разів, так добре це написано, і відчувається, що немає нічого зайвого.


✅ Про автора.
Мені подобається відкривати авторів світової літератури.
Це друга книга Халеда Госсейні і моя перша з ним.
Він афганський автор, який з дитинства жив і працював лікарем в США. Письменництво не було його професією, але поступово стало.
Госсейні був лікарем і на початку письменницької кар'єри писав паралельно з медичною практикою. В інтерв'ю він розповідав, що прокидався близько п'ятої ранку, писав кілька годин, а потім ішов до лікарні. Для нього письмо було не випадковим заняттям, а справою, якою він займався задовго до того, як став професійним письменником.
Думаю, що він один з претендентів на Нобелівську премію, до речі.

✅ Про сюжет
«Тисяча осяйних сонць» Халеда Госсейні — роман про життя двох афганських жінок на тлі війни, патріархального суспільства та політичних катастроф Афганістану.
Роман розповідає історію Маріам і Лейли, двох жінок різного покоління, чиї долі перетинаються в охопленому війною Афганістані.

Це книга про афганських жінок. «Ловець повітряних зміїв» (його перша книга) був переважно історією чоловіків: батьків і синів, дружби, братерства. Він відчував, що практично не торкнувся величезної частини афганського досвіду, пов'язаного з життям жінок.
Мені особливо подобається, як автор пов’язав особисті історії із історією країни. Афганістан проходив надважкий період воєн і внутрішніх перемін, і автор дуже вміло показує це через історії двох жінок.
Спочатку його цікавили саме дві жінки: їхні внутрішні життя, мрії, стосунки та боротьба за виживання. Але в процесі написання він зрозумів, що неможливо правдоподібно розповісти їхню історію, не розповівши одночасно історію Афганістану.
Тому особиста історія Маріам і Лейли поступово починає рухатися разом із історією країни: комуністична революція, радянська окупація, громадянська війна, прихід Талібану та події після 11 вересня.

✅ Про назву
Назву «Тисяча сяючих сонць» Госсейні знайшов у вірші «Кабул» перського поета XVII століття Саїба Табрізі. Він шукав переклади поезії про Кабул для сцени, у якій один із персонажів сумує за містом. Коли він натрапив на цей образ, зрозумів, що знайшов не лише потрібний рядок для сцени, а й назву роману. Ще з часів Гемінгвея і його "І сходить сонце" обожнюю поетичні назви книг.

✅ Окремо виділю як добре зроблена книга моїм улюбленим "Видавництвом Старого Лева". Гарний переклад, гарна редактура, гарне оформлення. І просто приємне відчуття, коли тримаєш книгу в руках.

Читання тепер зазвичай з сином на руках

А що у вас цими вихідними?
@BagnenkoText

Найважчими в моєму житті в 2026 році я усвідомлюю 2 речі:

1. Придумати сильну ідею книги, яка буде тебе надихати досить довго, дописати рукопис, знайти хороше видавництво, пройти всі процеси і видати книгу в Україні, під час війни і обстрілів, коли книжкова галузь переживає найважчі часи.

2. Вкласти сина 19 днів від народження спати.

І на фоні другого, перше здається дуже легким 🙂

UPD: хто не в курсі — у мене виходить книга у Видавництві Старого Лева «Життя після втрат» (писав раніше тут). То це я писав з власного досвіду. Поки працюємо над редактурою, передзамовлення відкрию пізніше.


@BagnenkoPsy

"Як дерево над водними потокам" - книга про стійкість.

Приїхала нова книжечка. Ура.
Андрій Зелінський — священнослужитель, радник з комунікаційної політики Української греко-католицької церкви. Військовий капелан, письменник, викладач.

Для мене він автор, який має моральне право писати про стійкість українцям.

Чекав її давно. Люблю це відчуття, коли український автор видав якусь важливу працю. А у вас є книги, які ви чекаєте?
@BagnenkoText

6 нових книжечок в бібліотеку. Моє поповнення

У Книгарні Є - хороша акція. 3+3 = 6
Я був 4 дні в Полтаві і зрозумів, що тут можуть бути ті книги, яких немає в Києві.

Купив 3 книги, а ще 3 додатково бонусом.

Дивіться яка краса :)
Підтримав Ще Одну сторінку, Темпору, Видавництво Старого Лева, Фоліо і Лабораторію.

А ще постійно кручу думку яка мотивує. Що після таких прильотів деякі книги вже не видадуть і ці наклади останні. Але які з тих, що ми бачимо в книгарні - невідомо.
Тому стараюсь побільше купляти зараз.
@BagnenkoText

Читаю Панаса Мирного на вихідних. «Хіба ревуть воли як ясла повні»

Одна з цілей, яку ставлю перед собою — прочитати всі основні українські твори, що розвивали нашу літературу. І прочитати в дорослому зрілому віці, щоб скласти чесне враження.

Панас Мирний — важлива частина українського канону, як на мене.
А ще, вплинув на мою родину дуже добре, потім якось розкажу.

Читаю «Хіба ревуть воли як ясла повні» цими вихідними, навіть в перервах. В авто.
В школі вивчали, але ніц про Чіпку не памʼятаю.
Подобається полтавська говірка, яку використовує автор.

Тут багато тонкого психологізму, подобається.

А що у вас цими вихідними?
@bagnenkoText

Як видати нон-фікшн книгу. Базові речі

Сьогодні приймав участь в інтенсиві від ЛітОсвіти «Як видати нон-фікшн книгу».
разом з випусковою редакторкою Видавництва Старого Лева Катериною Щадило ми відповідали на питання - що допомагає видати нонфік.
нагадаю, моя книга «Життя після втрат» вийде у ВСЛ, і ми саме з пані Катериною над нею працюємо.

Я занотовував відповіді пані Катерини Щадило.
А також підготував деякі мої відповіді.

В цьому пості ними і поділюсь

Що важливо видавництву

1. Сильна ідея книги.
Одним реченням має бути зрозуміло, про що книга і яку проблему читача вона вирішує. Ідея повинна бути достатньо конкретною, щоб видавець одразу зрозумів продукт.
2. Чітка цільова аудиторія.
Не "для всіх", а конкретно: батьки дітей, військові, ветерани, психологи, люди після втрати, керівники тощо. Чим точніше визначений читач, тим легше зрозуміти потенційний ринок.
3. Концепція і структура.
Потрібно показати, як книга буде побудована: вступ, основні розділи, логіка руху читача від проблеми до розуміння або рішення. Для нонфікшну особливо важливо продемонструвати, що автор знає, що саме буде всередині книги.
4. Авторська експертиза.
Чому саме ви повинні написати цю книгу? Освіта, професійний досвід, практика, дослідження, робота з конкретною аудиторією, власний досвід, попередні публікації.

Що робити, якщо ти вже не вивозиш як автор і втомився від тексту?
Якщо ти втомився - скажи про це редактору.
Неважливо чи це буде літературний редактор чи випусковий. Важливо в першу чергу, щоб у вас був хороший контакт
Взагалі хороший контакт з редактором - залог успіху.


Що допомагає для доброго майбутнього книги:
1. Хороший текст
2. Добрий вибір видавця
3. Хороша комунікація після виходу книги.


Що таке хороший текст?

Якісний нонфік - це:
1. Автор обрав хорошу тему. Виклад не втрачає логіку.
2. Все має бути цілісно. Без зайвих розділів. Якщо якийсь розділ з книжки можна викинути - навіщо він там?
3. Достатня аргументація
4. Сильна стилістика. Хороший текст видно відразу. Погана стилістика також помітна одразу.
Є такі тексти, де редактор не зможе виправити - це просто простіше застрілитись.
Слабка.
Можливо авторові варто почитати книжок на подібну і дотичну тему. Щоб побачити як це роблять інші.
5. Чи готовий автор співпрацювати.
Коли редактор питає про взаємодію - це означає що редактор не одноосібно приймає рішення. на редакторській раді прийняв рішення.
6. Готовність працювати. Це одне з ключового також, коли вже рукопис готовий.
Нонфіки різні.

А які нон-фікшн книги ви знаєте і читаєте? Що вам в них подобається - поділіться?

@bagnenkoText

4 книги для стійкості і 2 смаки кави для витривалості

Як би не було складно - а я намагаюсь підтримувати видавництва і читати хороші книги.
Нещодавно купив класні книги видавництва "Наш Формат" - і їх підтримати, і вам розказати.
І отримав смачну каву.

Ділюсь з вами 4 толковими книгами, які точно варто мати у своїй бібліотеці психологу і будь-кому, хто хоче виробляти внутрішню стійкість.

📎 Нікі Гейз, "Коротка історія психології"

Це компактна історія розвитку психології від античних уявлень про людину до сучасної науки, нейропсихології та когнітивної психології. Авторка розповідає про ключові теорії, експерименти й постаті, зокрема Фройда, біхевіоризм, Мілґрема та Канемана. Хороший варіант, щоб швидко побачити, звідки виникли основні ідеї сучасної психології і як змінювалося наше розуміння людини.

📎 Кел Ньюпорт, "Повільна продуктивність. Втрачене мистецтво досягати результатів без вигорання"

Ньюпорт критикує псевдопродуктивність, коли людина постійно зайнята, але не просувається у справді важливих справах. Він пропонує три принципи: робити менше справ, працювати у природному темпі та бути зосередженим на якості. Книга особливо актуальна для людей розумової праці, які хочуть досягати результатів без постійної метушні та виснаження.
Очікую багато від неї.

📎 Андрій Зелінський, "Як дерево над водними потоками. Філософія стійкості" (посилання тут)

Дуже чекав на цю книгу. Це книга про те, як формувати внутрішню стійкість не як набір швидких психологічних лайфхаків, а як спосіб життя. Зелінський говорить про те, що нас живить, які стосунки нас підсилюють або виснажують, у що ми вкорінені та як залишатися собою в умовах великих випробувань. Особливо багато в ній українського досвіду війни, людяності та пошуку внутрішніх опор. Автор - українець, викладач УКУ, військовий капелан, політолог, людина, яка для мене має моральне право писати і говорити про стійкість для українців. (не сприймаю західні книжки зараз і матеріали в цьому напрямку)

📎 Крістофер Ворнер, Карл Кастро, "Психічне здоров'я військових та ветеранів. Клінічний посібник" (посилання тут)

Це практичний клінічний посібник про психічне здоров'я військовослужбовців і ветеранів та специфіку роботи з цією групою. Автори розглядають військову культуру, стигму звернення по психологічну допомогу, бар'єри до лікування та психічні проблеми, які можуть впливати на сон, стосунки й здатність продовжувати службу. Для психолога це найбільш професійно орієнтована книга з чотирьох, особливо якщо ви працюєте з військовими та ветеранами.


А кава дуже доповнює цей перелік книг. Я дуже люблю смачну каву.
Ось 2 смаки, які мені дуже подобаються. Я їх прям на фото взяв:
💙Танзанія - дуже смачна. З кислинкою особливою.
💙Уганда - п’ю прямо зараз, з приємними нотками чорносливу в шоколаді.

Я дружу з ними і маю спеціальні умови, якщо купляти каву через моє посилання. І правда дуже класна кава
• можна отримувати бонуси при покупці:
• бонуси нараховуються у вигляді % від покупки
• 1 бонус = 1 грн при оплаті
• бонусами можна оплатити до 100% замовлення
• чим частіше замовляєш — тим вищий рівень і більше бонусів повертається
• бонуси не згорають
Коротше, умови класні. Кава класна. Рекомендую.
Тільки замовляти потрібно за моїм посиланням, тоді нараховуються бонуси.
А Від 350 грн - безкоштовна доставка.
Ось тут:
https://25coffeeroasters.ua/?utm_source=bloger&utm_medium=cpc&utm_campaign=bagnenko

Якщо такі пости про книги для роботи з військовими корисні - поставте 🔥 або + в коментарях.
І напишіть, які ще книги, на ваш погляд допомагають працювати з військовими. Якщо не читав - прочитаю, якщо читав, може додам до мого списку.
@bagnenkoText

Чому я дарую книги військовим? Або про книгу "Ахіллес у В'єтнамі"

Повернувся з відпустки і продовжую дарувати книги військовим.

Для військового на відновленні книга може бути не просто способом зайняти час, а інструментом повернення до себе, осмислення пережитого та поступового відновлення внутрішньої опори.

Я постійно дарую якісь нові книги і закуповую їх також. Ось ця мені дуже сподобалась - книга "Ахілес у В'єтнамі", написана психіатром для військових, на основі того, що проживають військові з його практики.

"Ахіллес у В'єтнамі" Джонатана Шея досліджує психологічну травму американських військових після війни у В'єтнамі та те, як бойовий досвід може змінити людину. Автор порівнює переживання ветеранів із давньогрецькою "Іліадою", показуючи спільні теми: втрату побратимів, лють, провину, сором, моральну травму та втрату сенсу. Центральна думка книги полягає в тому, що для відновлення військового важливі не лише лікування симптомів ПТСР, а й відновлення довіри, гідності, спільноти та морального світу людини.

Хороша книга завжди:

1. Повертає відчуття нормального життя. Читання дає структуру дню, перемикає увагу з лікарні, війни та травматичного досвіду на інший світ і допомагає поступово повертатися до звичайної діяльності.

2. Допомагає осмислити пережите. Хороша книга може дати слова для того, що важко сформулювати самому: втрати, страху, провини, болю, мужності, стосунків і питання "як жити далі".

3. Відновлює внутрішній ресурс і перспективу. Книга дозволяє на певний час вийти за межі власної ситуації, побачити інші людські історії та нагадати собі, що життя не закінчується на травматичному досвіді.

Так часто відбувається з хорошою книгою. Тому я і дарую їх.

Дякую за підтримку і допомогу в закупці якісних і потрібних книг для хлопців.

Якщо хочете - можете підтримати мою діяльність. Гроші на закупку потрібні постійно.
Ось збір на підтримку моєї роботи з військовими — книги і необхідне.
🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/4XtefYkEZN
💳Номер картки Банки
4874 1000 3049 5322

Дякую всім за активну підтримку🙌
@bagnenkoPsy

Моє читання вихідних - "Англія у війні"

Чесно кажучи, витримувати всі ці обстріли Києва стає все важче.
Тому вирішив читати про тих, хто був в таких самих умовах - це англійці в Другу Світову.
З малюком часу менше, але все ж читаю. Іноді прямо з ним на руках.

Про що книга «Англія у війні»?

Ерні Пайл був американським журналістом і воєнним кореспондентом, який у 1940 році перебував у Великій Британії. У "Англії у війні" він описує життя британського суспільства під час німецьких бомбардувань: повітряні тривоги, укриття, зруйновані будинки, роботу цивільних, поведінку людей під час небезпеки та звичайне життя, яке намагається продовжуватися попри війну.

Для мене було дуже дивним те, що він хотів приїхати в Лондон і документувати все. Він пише «мені чомусь здавалось, що кожен хто пройшов крізь занурення в страх і жах лондонських бомбардувань не міг не стати від цього більш наповненим і глибоким».
Ми тут в Києві, Харкові, Сумах, Херсоні — загартовуємось але мріємо про мир і спокій.
А є ті, хто хоче пережити це і загартуватись.
Незрозумілі шляхи Господні.

Головна цінність книги в тому, що Пайл дивиться на війну з рівня звичайної людини. Його цікавить, що відбувається з людьми, коли небезпека стає частиною повсякденності. Люди бояться, але продовжують працювати, їздити містом, виховувати дітей, допомагати сусідам і відновлювати зруйноване.

Книгу варто прочитати, щоб краще зрозуміти психологію цивільного населення під час війни. Пайл дуже добре показує, як люди поступово адаптуються до постійної загрози, як страх стає частиною повсякденного життя і як суспільство виробляє власні способи зберігати нормальність.
Мені дуже подобається, як він описує англійців - як вони витримують ці обстріли.

Ще одна причина прочитати її це надзвичайно людський погляд на війну. Тут значно менше уваги до великих битв, стратегій і політики та значно більше до конкретних людей. Саме через це книга добре передає атмосферу епохи.

Для психолога книга особливо цікава як своєрідний документ про життя людей у ситуації хронічної небезпеки. Пайл показує не теоретичні концепції стресу, а живі реакції людей на бомбардування, невизначеність, втрати та необхідність продовжувати звичайне життя.

І, мабуть, головна причина прочитати "Англію у війні": вона допомагає побачити війну - як досвід мільйонів звичайних людей.

Це книга про те, як люди намагаються залишатися людьми, коли навколо них відбувається щось ненормальне.

Саме це мені і потрібно. Люди зберігають оптимізм і віру в майбутнє, і це дуже надихає.

Кілька цікавих сторінок про реальність англійців і схожість з нами — в коментарях залишу.

Кілька цитат з книги:
📎«Життя продовжується, хоч ще минулої ночі здавалось, що це кінець.»

📎 «Лондон вчиться на кожному новому жахітті, яке приносять німці»

📎 «Бліц-атака на Лондон провалилась. Лондон вибитий з колії не більше, ніж поранена в палець людина — мертва»

Дуже схожі британці на українців в 2026. Вони вистояли. І це надихає.

А що у вас? Діліться, знаю ж, читатимете.
@bagnenkoText

Як підтримати 2 малі видавництва - Creative Woman Publishing і Риба на даху

Я дружу з маленькими видавництвами і дуже хочу попросити вас підтримати 2 з них, які дуже постраждали після обстрілу.

Перше - Риба на даху.

Для діток є дуже класні книги

Матуся-домівка
Дуже ДУЖЕ зла книжка
Кишенька, повна поцілунків
І дві мої книжки:
Історія хлопчика Лева, який боявся залишатися без мами
Історія хлопчика Мишка, який не хотів ходити в садок.

Для дорослих і психологів - дуже крута книга Дональда Калшеда "Внутрішній світ Травми" (вона на фото, у мене є вдома - дуже толкова книга)

Fishontheroof.com - наш сайт. Або Інстаграм
Www.instagram.com/fish.on.the.roof.books

також можете написати зі словами підтримки його засновниці - Ользі Товпеко.
@tovpeko_olga

Друге - Creative Woman Publishing
Видавництво чудових книг для жінок.
Найкращою підтримкою для них зараз є замовлення (та особливо передзамовлення) наших книжок, аби ми могли продовжити роботу над новими виданнями.

Замовити можна на сайті:
https://www.creativewomenpublishing.com.ua/

Ось два важливих передзамовлення:

1. Невидимий батальйон
https://www.creativewomenpublishing.com.ua/product/nevydymyj-bataljon-10-rokiv-borotby-za-gendernu-rivnist-u-zbrojnyh-sylah-ukrayiny/

2. Тихо будь
https://www.creativewomenpublishing.com.ua/product/knyha-tyho-bud/

Я робив 3 роки тому подкаст зі Славою Світовою. запрошую подивитись, до речі:
https://youtu.be/8vS8khcQCj4

Дуже душевно вийшло.

Також можете написати Славі Світовій,співзасновниці зі словами підтримки. Думаю, це точно не буде зайвим - @SlavaSvitova.

Давайте діями підтримувати тих, кому зараз найскладніше.
Ми всі в одному човні сьогодні.
Тому наші навіть маленькі дії мають великий вплив на мйбутнє.

Дуже прошу - не проходьте повз.
@BagnenkoText

Важкі часи для країни і для книжкової галузі.

Російський дрон влучив у склад «Нової пошти» на Київщині, де зберігалися книжки наших партнерів — книгарень Readeat і Book.ua, видавництв Vivat, «Основи» та низки інших представників книжкової галузі.

Підтримуємо. Купляємо. Разом витримаємо.

Напишіть, що ви робили зоб підтримати галузь? Надихнемо одне одного. Я теж напишу.

@bagnenkoText