Хлопоман

💔На жаль, один із корпусів Запорізького національного університету зазнав значних руйнувань внаслідок чергової російської атаки.

Вважається, що ця будівля найстарша серед інших цього закладу вищої освіти. Колись вона була Жіночою Олександрівською гімназією.

🖋Підписатися | @xhlopoman

📚 19 вересня 1919 року в Києві було спалено понад 40 тисяч українських книжок.
 
На Безаківській вулиці (нині — Симона Петлюри) ще з 1899 року працювала одна з найбільших україномовних книгарень Києва. Вона була не просто місцем продажу книжок, а важливим осередком українського культурного життя.
 
Сергій Єфремов згодом писав:
 

«Помалу, крок за кроком, поширяла ця книгарня свої зв'язки та операції, завойовувала книгарський ринок і досягла справді величезних, як на ті часи, результатів, і не самих матеріяльних. На чолі її стояв В. Степаненко, що зумів зробити офіціяльно "Книжный склад журнала "Киевская старина"" легальним осередком широкої української пропаганди, що виховав не одну, може, тисячу свідомих українців».

 
Після захоплення Києва денікінцями до книгарні прийшли з вимогою зачинити її. Представник так званої «комісії Будиловича» заявив, що з полиць потрібно вилучити «вредные» книжки. Спочатку працівники відмовилися це робити, але після погроз «викликом денікінської Государственной стражи» поступилися.
 
Борис Будилович вибрав зі списку 118 назв книжок — суто україномовних — і наказав їх спалити. Працівники намагалися врятувати хоча б рідкісні видання, пропонували передати їх до бібліотеки. У відповідь почули:
 

«Моя місія – знищити книгу цілком, а ви хочете віддати її туди, де з неї кожен могтиме користуватись».

 
У результаті було знищено 40 543 примірники українських книжок.
 
Врешті Борис Будилович спробував виправдатися. У листі до редакції газети «Промінь» він назвав публікації про погром книгарні «наклепницькими випадами агентів Петлюри і Бронштейна». Але невдовзі до Києва прийшли більшовики, і денікінцям довелося тікати. Сам Будилович згодом загинув на Дону.
 
А українська книга пережила і цей погром. Книгарня згодом відродилася й ще кілька років працювала для київських читачів — аж поки в 1920-х роках її не закрили вже більшовики.
 
🖋Підписатися | @xhlopoman

Реклама "Української книгарні". 1913 рік
 
🖋Підписатися | @xhlopoman

🗞Перший випуск газети "Ананьевский вестник Совета общественных организаций" надрукований 16 (29) березня 1917 р. одразу після зречення імператора Російської імперії Миколи II та передачею царевичем Михаїлом Романовим влади в державі Тимчасовому уряду в Петрограді.

Відносно манери викладених текстів у випуску, газета більше виступає як інструмент керованої комунікації, щоб можна було виступити об'єктивною противагою чуткам. Загалом, нова влада демонструється як законна правонаступниця, проте з певним нюансом, адже частина текстів не узгоджуються у деталях посилу. Зокрема, після так званих монарших слів присутній текст "Від Тимчасового Правительства", який містить антимонархічну нарацію. Це часта проблема у письмових джерел того періоду, адже відображає певну невпевненість у політичних колах, а тому такі газети друкувались як збірка телеграм, а не як повноцінна думка єдиного політичного органу на місцях.

🖋Підписатися | @xhlopoman

🌹Танки моделі Mark V у Києві, Харкові та Луганську.

Довгий час слугували пам'яттю про події, що відбулись після Першої світової війни на території України.

🖋Підписатися | @xhlopoman

🌹Британський Mark I. Вересень 1916 р.

🖋Підписатися | @xhlopoman

🐰 То чому ж заєць має короткий хвіст?
 
У казці, записаній на Поділлі Миколою Зінчуком, колись усі звірі жили без хвостів. Коли з'явилося багато комах, лев вирішив послати лисицю та вовка до Одеси купити хвости для всіх тварин.
 
Коли вони повернулися, звірів покликали обирати хвости. Кінь узяв собі гарного, як віник, корова — довгого з китицею, кіт — кругленького, білочка — хвіст-віяло. А от зайці з козами прийшли останніми. Зайці пояснили, що гралися в м'яча, а кози гризли гілки дикої яблуні. Тож їм залишилося тільки те, що ніхто не захотів 😅 Так зайці й отримали маленькі хвостики
 
😎Але є й інше, набагато цікавіше пояснення.
 
У легенді, записаній на Наддніпрянщині, хвоста зайцеві обірвав москаль, який упав на нього з неба й хотів їхати верхи. Заєць вирвався, а хвіст так і залишився в руках москаля. На перший погляд — просто кумедна історія. Але такі легенди можуть розповісти значно більше. Наприклад, про ставлення народу до чужинців і ворогів. Тут москаль постає як незграбний, нахабний і той, хто хоче використати іншого у власних цілях. І в чому такий опис неправдивий?
 
🙈 А тепер спробуйте вгадати: чому зозуля кує?
 
Пишіть свої версії 👇Подивимося, хто вгадає народне пояснення 😉
 
🖋Підписатися | @xhlopoman

🐟🤩І тепер одні із найнезвичайніших для сучасного споживача — борщі з оселедцем та лимоном. Опубліковані у кухарській книзі "Compendium ferculorum, albo zebranie potraw" секретаря королівського двору Речі Посполитої Станіслава Чернецького у 1682 р.

🇵🇱Старопольською:

III. Barſzcz z Sledźiem.
 Barſzczu wſtaw/ Sledźiá moczonego włoż/ kminu/ przywarz á day. Możeſz Migdałow oparzonych vwierćieć/ á zabielić/ żeby był bielſzy.

IV. Barſzcz Cytrynowy.
 Weźmiy wody przewárzoney z Pietruſzką y Máſłem/ álbo roſołu/ z Kapłoná/ rozbiy iaiecznych żołtkow z Maſłem/ Cytrynę wyćiśniey/ według ſmaku roſpuść roſołem/ przywarz/ á day ná Stoł.

🇺🇦Українською:

III. Борщ з оселедцем.
Додайте замочений оселедець до борщу, додайте кмин і варіть на повільному вогні добу. Можна подрібнити ошпарений мигдаль і відбілити його, щоб він став білішим.

IV. Борщ з лимоном.
Візьміть кип'ячену воду з петрушкою та маслом, або бульйон, приготований з капрону, і розбийте жовтки з маслом. Видавіть лимон, розведіть бульйоном за смаком і варіть на повільному вогні добу.

🖋Підписатися | @xhlopoman

🥜А тепер борщ 1686 р. із джерела під назвою "Moda bardzo dobra smażenia różnych konfektów i innych słodkości, a także przyrządzania wszelkich potraw, pieczenia chleba i inne sekreta gospodarskie i kuchenne”. Це кулінарна книга, що використовувалась при дворі роду Радзивілів:

🇵🇱Старопольською:

Polewka Postna
Migdałow dwie garście y przecedziw, wlać połowę wina, połowę wody zaprawić Cukrem, tak iako winną polewkę y przyrządzić będzie tak dobra iako y z iaiec grzaneczkę usypać białą y zakraszoną rożnie potrzebnie Cynamonę.

Barszcz postny
Zawiercieć makiem albo migdałami, przyżółcić i wsypać barszczu zielonego, mąki trochę przybić i uwarzyć.

Jaja do tego barszczu
Dzwonko szczupaka usiekać i przysolić, jednę polewkę zostawić nie zaprawiwszy, a [drugą] polewkę przyszafranić, pieprzu, cynamonu, rozynków drobnych według potrzeby posypać. Z tej polewki białej, posypawszy na dłoni kąszek mąki, uczynić według połowy jaja i uczyniwszy w tym dołek, włożyć z tej zaprawy i w oliwie usmażywszy, do barszcza włożyć.

🇺🇦Українською:

Пісний суп
Візьміть дві жмені мигдалю, процідіть його та залийте сумішшю вина й води (у рівних пропорціях); додайте цукор — як для винного супу — і варіть; страва вийде такою ж смачною, як і та, що готується з яйцями. Додайте білі грінки та приправте потрібною кількістю кориці.

Пісний борщ
Загустіть страву маком або мигдалем, підсмажте до золотистого кольору, додайте зелений борщ, підсипте трохи борошна й варіть.

Яйця для цього борщу
Подрібніть шматок щуки та посоліть його. Відлийте частину основи супу, не додаючи до неї спецій; іншу частину приправте шафраном, а також, за смаком, додайте перець, корицю та дрібні родзинки. Взявши на долоню трохи борошна, сформуйте з нього заготовку у формі половинки яйця; зробіть заглиблення посередині, наповніть його рибною масою, обсмажте на оливковій олії та додайте до борщу.

🖋Підписатися | @xhlopoman

🥬А ось згадки про зелений борщ.

1773 рік, "Петровська сходка" — цеховий бенкет (братчина) київських ремісників, що відбувався на свято Петра і Павла. Серед купленого було "На борщъ зѣлья и цибулі … сировцу … на затирку борщу муки … соли … уксусу … олеи". Але тут може йти мова не про сам зелений борщ як такий, а про "холоднік", який теж звали бощем.

У 1855 р. у "Словаре малороссийского наречия" Олександра Афанасьєва-Чужбинського борщ пояснюється через склад страви:

...квашеной свеклой, ботвиной, сниткой, лебедой, щавлемъ, свѣжей капустой.

Павло Чубинський у власній праці "Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. Т. VII, вып. 2" за 1877 р. зафіксував, що коли наступає весна, то в рецептурі борщу відбуваються сезонні зміни і замість звичних продуктів "вместо капусты и свеклы клали разную зелень: щавель, крапиву, лебеду и т. п.".

А повноцінний рецепт страви описаний у праці Зеновії Кленовецької "Страви та напитки на Україні" 1913 р.:

Зварить з мясом юшку, процідить, додать не дуже дрібно посіченого щавлю і укропу. Коли буде не досить кислим— улить трохи оцту або сировцю. Дати добре закипіти і заправить сметаною, ростертою з жовтком, звареним круто. Кладуть у борщ круто зварені крашанки, розрізані на двоє.

🖋Підписатися | @xhlopoman

🥕Рецепт червоного борщу за записами Миколи Маркевича, викладені у тексті "Обычаи, повѣрья, кухня и напитки малороссіянъ"

Капуста, буряки й м'ясо вкладаються в горщик, їх затовкують добрим свиним салом і заливають буряковим квасом; коли борщ закипить, його зільють і потім знвоу кладуть сало з цибулею, а при подачі додають сметану. Якщо ж піст, то замість м'яса, сала й сметани, кладуть рибу й конопляну олію з підсмаженою цибулею.

🖋Підписатися | @xhlopoman