1773 рік, "Петровська сходка" — цеховий бенкет (братчина) київських ремісників, що відбувався на свято Петра і Павла. Серед купленого було "На борщъ зѣлья и цибулі … сировцу … на затирку борщу муки … соли … уксусу … олеи". Але тут може йти мова не про сам зелений борщ як такий, а про "холоднік", який теж звали бощем.
У 1855 р. у "Словаре малороссийского наречия" Олександра Афанасьєва-Чужбинського борщ пояснюється через склад страви:
...квашеной свеклой, ботвиной, сниткой, лебедой, щавлемъ, свѣжей капустой.
Павло Чубинський у власній праці "Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. Т. VII, вып. 2" за 1877 р. зафіксував, що коли наступає весна, то в рецептурі борщу відбуваються сезонні зміни і замість звичних продуктів "вместо капусты и свеклы клали разную зелень: щавель, крапиву, лебеду и т. п.".
А повноцінний рецепт страви описаний у праці Зеновії Кленовецької "Страви та напитки на Україні" 1913 р.:
Зварить з мясом юшку, процідить, додать не дуже дрібно посіченого щавлю і укропу. Коли буде не досить кислим— улить трохи оцту або сировцю. Дати добре закипіти і заправить сметаною, ростертою з жовтком, звареним круто. Кладуть у борщ круто зварені крашанки, розрізані на двоє.🖋Підписатися | @xhlopoman