Спільне | Commons

Чому за 10 років в Україні так і не відбулося належного розслідування злочинів 20 лютого❓

Трагічні події на Майдані 20 лютого закарбувалися в памʼяті міст прізвищами загиблих і фотографіями з протестів. А от імена частини злочинців досі залишаються невідомими.

Чому так сталося? На роковини трагедії ми публікуємо розділ майбутньої книги історика Вільяма Ріша, що порушує це питання — про Євромайдан, антимайдан і російську інтервенцію.

Ріш аналізує версію політолога Івана Качановського, згідно з якою відповідальність за розстріли лежить на опозиційних політиках та ультраправих активістах. Критикуючи теорію Качановського, він досліджує перебіг розслідувань і судових справ щодо розстрілів та наголошує на кількох важливих аспектах:

❓ розслідування розпочалися аж через три місяці після подій на Майдані;
❓ частину документів та матеріалів справи було втрачено;
❓ версія про невідомих снайперів у готелі «Україна», які стріляли як по протестувальниках, так і по правоохоронцях, ігнорується;
❓ російська пропаганда маніпулює темною історією розстрілів на Майдані.

Хоча минуло вже 10 років, ми повинні закликати та сприяти розслідуванням і пошукам відповідей на ці питання, аби злочинців покарали, а справедливість була відновлена.

🪽 «Лелеки прилітають сюди і гинуть».

В Україні лелека вважається провісником весни. Що не дивно, адже саме тут ці перелітні птахи гніздяться у теплу пору року. У вересні ж вони відлітають до Південно-Східної Африки.

Територія Палестини також є однією з ключових зон для мігруючих птахів, завдяки чому навіть там чорногузи набули символічного значення та стали частиною місцевого фольклору. Проте нині про них памʼятають лише старші члени громади. Чому? Бо на окупованій Ізраїлем території Палестини зникають джерела води, розчищуються ґрунти, руйнуються екосистеми.

Приклад з лелеками є одним з поміж інших випадків екоциду, зумовлених ізраїльською окупацією територій Палестини. Екоциду, який неминуче призведе вплине на довкілля решти країн.

В есеї литовської мисткині Марії Немченко розповідається про її подорож за лелеками до Палестини. У дещо поетичній формі дослідниця говорить нам про звʼязок природи, землі, національних традицій і взаємозалежність кожного куточка світу. Саме ця співзалежність дає розуміння, що захист палестинських земель є запорукою збереження наших лелек.

У перервах між обстрілами Дар'я Яременко разом з мамою носила їжу незнайомій бабусі, яка жила за кілька кварталів від їхнього дому. А мешканець Маріуполя Андрій Моісєєнков облаштував укриття майже на двісті осіб, де люди разом готували їжу, утеплювали та охороняли помешкання. Ці та інші практики взаємодопомоги й солідарності стали рятівними для багатьох мешканців і мешканок блокованого Маріуполя.

🎧 Слухайте ці історії людей з окупованого міста в аудіоверсії статті «Паперові літачки у підвалі й цибулина на день: будні виживання у Маріуполі».

19 квітня 2023 в боях під Бахмутом загинув російський анархіст Дмитро Петров, який воював на боці України.

Дмитро почав займатися активізмом з початку нульових. Він брав участь у багатьох анархіських освітніх ініціативах, організаціях спротиву та вуличних протестах у Росії та в інших країнах. У 2014 році під час подій на Майдані Дмитро підтримував низовий демократичний рух і був залучений до створення «анархістської сотні». У 2017 провів пів року в Рожаві, беручи участь у визвольній боротьбі. А вже після 24 лютого 2022-го став добровольцем у спротиві російській окупації України.

Для багатьох українських лівих і антиавторитаріїв загибель Діми була особистою трагедією. Адже за роки спільної боротьби проти несправедливості та нерівності він став для них не лише товаришем, але й другом. Його діяльність — чи не найяскравіший приклад втілення анархіських ідей методами прямої дії.

Власне саме Діминому активізму та діяльності в русі підпілного анархізму присвячено сьогоднішню статтю, одну з багатьох написаних, аби увічнити пам'ять про шлях відданого анархіста.

Спільне | Commons pinned «📢 Open call спецпроєкту «Діалоги периферій»! Перед лицем усього людства стоять безпрецендентні виклики, вирішення яких вимагає глобальної солідарності. Натомість нас усе інтенсивніше поглинає загострення міжімперіалістичного протистояння та збройних конфліктів…»

📢 Open call спецпроєкту «Діалоги периферій»!

Перед лицем усього людства стоять безпрецендентні виклики, вирішення яких вимагає глобальної солідарності. Натомість нас усе інтенсивніше поглинає загострення міжімперіалістичного протистояння та збройних конфліктів у різних кутках планети. Здебільшого вони уражають мешканців місць, які займають позицію периферій імперіалістичних центрів і владних структур.

Минулого року з метою обміну досвідом і пошуку точок обʼєднання та підтримки між народами пригноблених країн ми ініціювали спецпроєкт «Діалоги Периферій».

І позаяк наразі наша ініціатива набуває все більшої актуальності, сьогодні нагадуємо, що ми чекаємо ваших критичних досліджень за такими питаннями:

▪️ Як ми можемо спільно зрозуміти та протистояти нинішньому підйому авторитаризму, правого популізму та незахідних імперіалізмів у світі?
▪️ Як конструюються та реконструюються наші периферійні статуси в історії та сьогодні?
▪️ Як ми можемо зорганізуватися для створення таких альтернативних способів управління нашими суспільствами, які можуть втілити більш екологічно та соціально справедливий світ?
▪️ Які ключові виклики при встановленні діалогів між периферіями у сучасному світі?
▪️ Яка спадщина минулих рухів солідарності у сьогоднішньому світі?

Ми шукаємо критичні, творчі, ґрунтовні, дослідницькі праці різного формату: аналітика, дослідницькі публікації, текстові та візуальні есеї, інтерв’ю, переклади, культурологічні огляди, теоретичні доробки, активістський і низовий органайзинг, особисті розповіді та роздуми на теми «Діалогів». Також ми відкриті і до інших форматів.

Дізнавайтеся деталі за посиланням. Поширюйте серед зацікавлених друзів і подруг. І долучайтеся до нашого діалогу про пошуки шляхів солідарності 💛🖤

Сьогодні виповнюється рік з поновлення діяльності студентської профспілки «Пряма дія» 🥳

Вітаємо нове покоління активісток і активістів, які борються за права студентства та доступну й якісну українську освіту! А вам нагадуємо, що дізнатися більше про проблеми, які їм сьогодні доводиться вирішувати, а також про те, яким вони бачать університет, в якому хочеться вчитися, можна в наших матеріалах про «ПД»:
✊🏽 «За майбутнє української освіти треба боротися. Інтервʼю зі студентською профспілкою «Пряма дія».
👊🏽 Репортаж проєкту «Ось бачиш» із представниками й представницями кількох поколінь «ПД».

Також не забувайте підписатися на акаунт нової «Прямої дії» у Телеграмі.

​​🐈‍⬛ На зв'язку «Пряма дія»! 🎓

Одразу хочемо відзначити, що сьогодні рівно рік, як ми відновили діяльність нашої студентської профспілки! Ми дуже вдячні, що ви продовжуєте слідкувати за нами, підтримувати та допомагати, ну і авжеж, безпосередньо долучаєтеся до «Прямої Дії»! Повз увагу не пройшло й те, що у нас вже тисяча читачів, а це дуже надихає!

Також хочемо поділитися з вами однією подією: у жовтні того року з усіх куточків країни члени й членкині нашої організації прибули на Профспілковий з'їзд «Прямої дії». Крім того, до з'їзду долучилися учасники попередніх поколінь «ПД» і представники європейських студентських профспілок. Разом ми обмінялися досвідом роботи в різних університетах, провели чимало воркшопів і лекцій.

На з'їзді було ухвалено бачення студентської боротьби та стратегію розбудови профспілки на 2024 рік — усе це у згущеній формі ми виклали в маніфесті «Студентство — це кров Університету». Кропітка підготовка цього тексту тривала з жовтня. Сьогодні, на річницю нашої спільної профспілки, ми готові поділитися ним з усіма.

Вступайте у «Пряму дію» — попереду багато цікавого!

«Студентство завжди було, є і буде частиною більшого — робітничого руху. Студентський рух по праву може вважатися не просто боротьбою за кращі умови навчання, а невід’ємною частиною масштабнішого руху за звільнення людини»

Третього лютого виповнилося 100 років з дня народження одного з найвпливовіших істориків за останнє сторіччя — Едварда Палмера Томпсона.

Прибічник течії марксистського гуманізму й один із основоположників руху «нових лівих», він критикував як капіталізм, так і СРСР, але найбільше запам'ятався за свою величезну роль у становленні «нової соціальної історії». Саме його роботи сприяли повороту історіографії від дослідження «перемог» та «великих» діячів до вивчення «історії знизу» — життя, повсякдення і боротьби «пересічних» людей.

До 100-ї річниці Е. П. Томпсона ми переклали його передмову до найвідомішої книжки історика «Створення англійського робітничого класу». У цій передмові Томпсон розмірковує над контраверсійною для лівих темою: як розглядати поняття класу в контексті суспільних змін. Кидаючи виклик детермінізму, він наголошує на суб'єктності кожної людини.

До перекладу ми також додаємо розлогий вступ Дениса Пілаша про дослідження, політичні погляди і значення Едварда Томпсона для історичної науки.

❓Чому війни стають «звичними» і ніхто не може зупинити імперіалістичні агресії❓

🌍 Буквально за кілька останніх років ми засвідчили ерозію глобального статус-кво, який базується на американській гегемонії. Це, зокрема, призводить до активізації регіональних імперських амбіцій, які розпалюють війни, що супроводжується гуманітарними катастрофами і загрозами політичній суб'єктності. Все це ми бачимо в низці країн, як-от в Україні, Судані, Палестині, Ємені, Вірменії.

▪️ Що спричинило активізацію імперських амбіцій і нехтування принципами міжнародної безпеки, встановленими після Другої світової війни?
▪️ Чому реакція світової лівиці на ці тенденції позначилася розколом і суперечками?
▪️ Як побудувати глобальний антиімперіалістичних рух?
▪️ Що робити з ООН?
▪️ І зрештою, що можна вдіяти, аби наш світ перестав бути місцем панування «права сильного»?

Восени минулого року пошукам відповідей на ці питання ми присвятили окрему панель конференції «Діалоги периферій», до якої долучилися учасники й учасниці з Палестини, України, В’єтнаму та Тайваню. А сьогодні публікуємо репортаж з основними тезами, які прозвучали під час події.

🎦 Також ви можете подивитись повний відеозапис події з перекладом українською і англійською — на нашому YouTube-каналі.

«Ми позбудемося комуністів, марксистів й інших ліворадикальних бандитів, які проживають у межах нашої країни, неначе паразити»
Дональд Трамп 🤦‍♀️

У своїй риториці консервативна правиця часто протиставляє ідеї соціалізму цінностям свободи та демократії. Проте для лівої політичної традиції, що передбачає вивільнення людини з систем ієрархій та форм пригноблення, концепт «свободи» є невідʼємною складовою.

❓ Як так склалося, що свобода, індивідуальність і права почали асоціюватися з ліберальними та консервативними доктринами?
❓ і чому ліві мусять відновити своє амплуа борців за справжню демократію?

Вівіан Рібейро й Алешандре Мендес із журналу «Jacobin» спробували знайти відповіді на ці запитання в розмові з французьким філософом-марксистом Етьєном Балібаром.

Міркування відомого мислителя на теми цінностей лівиці, соціалістичний перехід, нових форм політичної боротьби, допустимості політичного насилля, користі утопії, — у нашому перекладі «Етьєн Балібар: соціалізм та демократія — нерозривно пов’язані ідеї».

❓ Як це — жити без документів?
❓ Як українська міграційна служба й посольства працюють із запитами людей з Л/ДНР, яким не вдалося оформити українські паспорти?
❓ І яких змін потребує законодавство для покращення їхнього становища?

🎧 Слухайте в аудіоверсії статті про молодих людей, які дорослішали на окупованих територіях, а зараз проживають в Європі без українських паспортів.

«Думаю, всі усвідомлювали, що підвал — наш спільний дім. Тут був захист від обстрілів, вода, харчування. Тому всі розуміли, що треба триматися разом».

Холодний підвал як оселя, постійні обстріли, необхідність шукати дрова та продукти, загибель оточуючих і близьких, — усе це стало буденністю для багатьох людей, які опинилися в Маріуполі під час блокади 2022 року.

Дивовижно, що навіть за таких умов люди знаходили сили допомагати та підтримувати інших. Ба більше, саме згуртованість і взаємодопомога стали для багатьох порятунком.

У новій статті ми розказали чотири історії мешканців блокованого Маріуполя про те, як практики солідарності та взаємодопомоги стали рятівними під час трагічних подій 2022 року.

❓ пошуки феміністками етичної політичної позиції щодо війни та стратегій жіночого спротиву;
❓ посилення націоналістичних тенденцій у суспільстві;
❓ обов’язкова мобілізація чоловіків;
❓ зростання рівня насильства над жінками;
❓ дискримінація жінок у армії;
❓ знецінення голосу тих, хто не воювали.

Війна в Україні стала справжнім викликом для феміністичного руху та послабила чимало досягнень його тривалої боротьби. Через це перед феміністками постало багато питань, які призвели до суперечок і навіть розколу феміністичного руху.

Поки що більшість із них так і залишаються без відповідей, отож ми вирішили поцікавитися досвідом хорватської феміністки Біляни Кашіч, яка спостерігала подібні зміни протягом Югославської війни.

Читайте про стратегії хорватського феміністичного руху під час війни та повоєнної відбудови, а також про те, як наважитися обговорювати незручні речі, в інтерв’ю з Біляною за посиланням 👇

«Він умів усе, крім одного: зупинятися перед труднощами».

Під час виконання бойового завдання під Бахмутом загинув наш товариш, офіцер ЗСУ Лебедєв Юрій Володимирович.

Його шлях борця розпочався ще у відносно спокійні роки. Із вірою в альтернативне суспільство, позбавлений ієрархій і нерівності, він протистояв впровадженню неоліберальних норм до українського законодавства. Із кінця 2000-х Юра брав участь у багатьох лівих ініціативах. І як професійний адвокат визволяв друзів і подруг під час затримання на численних протестних акціях.

Тож його рішення брати участь в опорі російській агресії у лавах армії було цілком логічним і відповідало переконанням нашого товариша. А його загибель є трагедією і величезною втратою для боротьби за справедливе, вільне, егалітарне суспільство. На жаль, усе, що нам залишається, це памʼятати Юру, його нестримну енергію та віру, брати приклад з його пристрасної боротьби.

Більше прочитати про Юрія Лебедєва ви можете у статті зі спогадами його друга Віталія Дудіна.
А тут посилання на Юрину статтю в нашому журналі: про право на житло і протистояння свавіллю забудовників в українських містах.

«Постаттю, яка дала поштовх до капіталістичного злету Китаю у ХХ столітті, неочікувано став Мао Цзедун».

📈 За 50 років Китай перетворився на другу економіку світу зі стабільним темпом зростання ВВП. Зазвичай цей успіх повʼязують із реформами Ден Сяопіна 1978 року, котрі взяли курс на відкриту економіку.

У нашому ж сьогоднішньому інтервʼю Деніела Денвіра з соціологом Хо-Фунг Хунгом ви дізнаєтеся:
▪️ чому капіталістичний злет Китаю варто радше повʼязувати з системою державного регулювання, створеною комуністичним революціонером Мао Цзедуном;
▪️ чому для постання капіталізму необхідна централізована держава;
▪️ і як впливає партійно-державний апарат Комуністичної партії Китаю на капіталізм у країні.

Читайте інтервʼю за посиланням 👇

«Треба якось лишитися, щоб потім розповісти про цю трагедію»

В основі цього відео — спогади людей, які були очевидцями та очевидицями Голокосту в окупованій Україні.

Перед початком німецько-радянської війни єврейське населення у межах сучасних кордонів України складало майже 3 мільйони. Евакуюватися вчасно встигли менше мільйона. Вижити на окупованій території вдалося не більше ніж 100 тисячам українських євреїв та єврейок.

Кількох із цих уцілілих, а також неєврейських очевидців та очевидиць, які досі проживають на території України, відшукала команда ГО «Після тиші». До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту ми озвучили їхні спогади про ці трагічні події.
________________
Над створенням відео працювали:
ГО «Після тиші»
Комунікаційна агенція linza agency
Редакція «Спільне»
Rosa Luxemburg Stiftung в Україні

How much time and what resources are required for demining Ukrainian territories❓

Contamination of Ukrainian territory with mines and unexploded ordnance as a result of the full-scale Russian invasion reached an unprecedented level, resulting in the creation of the largest minefields in the history of warfare. In areas where there are these explosive mines, human casualties, including children, are inevitable.

Learn more about the magnitude of the issue and the necessary measures for resolution in our latest episode of "Ukraine The Possible."

💥 За два роки повномасштабного вторгнення на території України утворилися мінні поля, які оцінюють як наймасштабніші за всю воєнну історію.

▪️ Скільки часу знадобиться для того, щоб області, де залишаються нездетоновані боєприпаси і міни, знову стали безпечними для проживання?
▪️ Які ресурси потрібні для ефективного розмінування?
▪️ І що робить український уряд і недержавні установи для очищення українських земель від мін?

🎧 Слухайте у 5-тому епізоді подкасту «Ukraine The Possible» на зручних для вас платформах:
Spotify
Apple Podcasts
YouTube
SoundCloud
Google Podcasts

🙅🏻‍♂️ «Вибачте, нічим не можемо допомогти, тому що ми не знаємо, що ви — це саме ви».

Майже два роки війни приблизно такі відповіді на запит про виготовлення українських паспортів отримують молоді люди, які виїхали з територій ЛНР і ДНР.

Після окупації частини Донецької і Луганської областей 2014 року там залишилися діти, які після досягнення повноліття з різних причин не змогли оформити український паспорт. Із початком повномасштабного вторгнення частині з них вдалося виїхати закордон. Проте без документів на території Європи вони тривалий час жили, практично не маючи жодних прав, зокрема, на соціальну допомогу, житло, освіту й роботу.

❓Чому протягом двох років повномасштабної війни їм так і не вдалося оформити український паспорт?
❓ Як це впливає на їхнє життя та майбутні перспективи?
❓Чи робить щось українська влада, щоб допомогти цим людям?
❓ І яких змін потребує законодавство для покращення їхнього становища?

Щоб знайти відповіді на ці питання, ми поспілкувалися з Настею, Андрієм, Валерією та Федором, чиє дорослішання проходило на окупованих територіях. Кожна з їхніх історій є ще одним свідченням того, як війна ламає життя людей. Проте наші герої не втрачають надій на краще майбутнє. Про їхнє життя, спогади і мрії, — читайте в новій статті.