Спільне | Commons

У своїй аргументації проти підтримки України західні «антивоєнні ліві» часто посилаються на приклад Першої світової війни та опозицію революційних лівих, зокрема Володимира Леніна, цій війні. Але наскільки виправдана така апеляція до авторитету?

Для відповіді на це питання у 100-літню річницю з дня смерті ми вирішили потурбувати самого класика теорії марксизму. У перекладі статті Тома Дейла ви знайдете підтвердження на користь того, що Ленін виступав проти механічного перенесення аргументів й позиції з одного історичного контексту в інший. Відповідно до чого ті, хто проголошує себе послідовниками Леніна, сьогодні могли б і його записати в «прихильників війни».

Детальніше про те, чому абстрактний пацифізм не відповідає матеріаліастичному підходу читайте у публікації.

🧐 Кодекс законів про працю України (КЗпП), який не одне десятиріччя використовується робітниками для свого захисту і відверто заважає олігархічному класу, знову під прицілом.

❗️Оприлюднений днями Урядом проект нового Трудового кодексу України являє собою наймасштабнішу атаку на права людей праці за період воєнного стану.

👷‍♀️👷 Мільйони людей, зайнятих за трудовими договорами, ризикують втратити захист від звільнення та можливість опиратися свавільним діям роботодавця. Окремі положення дозволять узаконити такі ганебні практики, як:

▪️звільнення за розголошення комерційної таємниці;
▪️12-годинний робочий день;
▪️несподіване переривання відпустки.

😡 У разі ухвалення Кодексу у цьому році він набуде чинності з 2025 року.

🔎 Читайте у новому матеріалі «Соціального руху» за авторством к.ю.н. Віталія Дудіна, які саме загрози несе трудова реформа-2024

Цього тижня уряд оприлюднив проєкт нового Трудового кодексу України, який, на думку юриста Віталія Дудіна, спрямований на закріплення «тимчасових» обмежень періоду воєнного часу. Крім того, нова трудова ініціатива Галини Третьякової суперечить стандартам права ЄС і рекомендаціям МОП 😓

Від початку війни це аж ніяк не перша спроба наступу на трудові права, зумовленого гаданою боротьбою з економічною кризою. Ба більше, тенденція дерегуляції трудового законодавства вже стала типовою для країн, які перебувають в стані гарячих або заморожених конфліктів.

Щоб зрозуміти, як цьому протистояти, ми запросили до обговорення спікерів і спікерок з Молдови, Грузії, Вірменії та України в рамках конференції «Діалоги периферій».

Дізнайтеся з репортажу із дискусії, що, на думку дослідниць, у цих країнах спільного на ринку праці та які засоби використовують профспілки для захисту прав робітництва.

Запис події українською мовою можна подивитися на нашому YouTube-каналі.

«Я відновлюю військових, адже вони мають право на хорошу медичну допомогу. І я няньчу літніх людей, бо вони мають право на гідне життя».

Через війну Оксана Мироненко двічі втратила рідну домівку. У 2014 році вона покинула Луганськ, а у 2022 році разом із сім’єю була змушена евакуюватися з Бучі й знову шукати нове житло. Та попри труднощі, вона знайшла в собі сили не просто розпочати все з нуля, а й допомагати іншим. Разом з командою волонтерів Оксана шукає й облаштовує прихистки для переселенців похилого віку. Нині їм вдалося поселити 800 людей.

Що мотивує таких людей, як Оксана, і які труднощі вони долають на своєму шляху?

🎧 Слухайте у аудіоформаті статті Олександра Кітраля «Поселила 800 людей. Історії українців, які присвятили себе підтримці інших».

​​🤬 ГОДІ ЗЛИВАТИ ЗНАННЯ 🎓

🚨 Нещодавно стало відомо, що Міністерство освіти і науки України планує «реорганізувати» Таврійський національний університет, а саме приєднати його до НУ «Києво-Могилянська академія». Це означає віддати в розпорядження адміністрації КМА всіх студентів та корпуси, фактичне знищення ТНУ, а для його студентів — це втрата власного самоврядування, суб'єктності, унікальних спеціальностей і невизначене майбутнє.

🏛 ТНУ — єдиний кримський університет, який вдалося перемістити з Криму до підконтрольних Україні територій. Тільки тут студентство може вивчати кримськотатарську мову. Студенти, які до нього вступали, потрапляють в ситуацію, коли будуть вимушені стати частиною іншого університету без жодних гарантій на те, що зможуть зберегти свої спеціальності, старі ціни на навчання та місце проживання в гуртожитку.

🤡 УСЕ, ЩО ПРОПОНУЄ НАМ МОН — «ДОВІРИТИСЯ» ⁉️

🙅‍♀️ Плани МОН викликали глибоке обурення серед студентської громади університету: вона виступає різко проти ліквідації свого ЗВО, справедливо вказуючи на його значущість для збереження культурної різноманітності та унікальних освітніх можливостей, які він надає.

👥 Подібні «реорганізації» відбуваються вже не вперше — ця проблема системна. Минулого року через приєднання Університету міського господарства припинив існування Харківський національний університет будівництва та архітектури. Також таким чином МОН хотіло знищити Українську академію друкарства, приєднавши її до Львівського національного університету ім. Івана Франка, але завдяки солідарності та мобілізації студентства, на щастя, його вдалося відстояти. Цього ж року проблема «реорганізацій» стає дедалі масштабнішою: вона вже торкається не лише ТНУ, а також ХНПУ, ОДЕКУ, УІПА, НАУ, і цей перелік тільки зростає.

📊 Під час повномасштабної агресії росії проти України університети стали як ніколи важливі: студентські гуртожитки прихистили багато вимушено переміщених осіб, а якісна освіта спеціалістів дуже важлива для повоєнної відбудови України. У статті доктора економічних наук Олександра Костюка автор наголошує, що держава повинна взяти тягар освіти в повному обсязі для створення ефективної системи підвищення кваліфікації людей, які або вже знаходяться на ринку праці, або ж невдовзі вийдуть на нього, із-поміж останніх — молодь. Такі інвестиції лишень у вищу освіту можуть спричинити ріст ВВП країни на 1.8-2.1% до 2030 року. Водночас, нині приватний сектор України забезпечує здобуття освіти протягом життя тільки 2% працівникам. За цим показником Україна межує з Ганою та Кенією. Скорочення університетів йде всупереч такій візії, лише поглиблює наявні проблеми та не пропонує перспективної моделі ефективної повоєнної освіти.

🧑‍🎓👨‍🎓 Ми — колектив студентів і студенток, яких безпосередньо торкається цей злочинний наступ МОН. Ми — студентство Таврійського національного університету та учасники незалежної студентської профспілка «Пряма дія» об'єдналися задля привернення уваги до проблеми та боротьби проти обурливої ініціативи МОН. Студентство навчальних закладів, що перебувають під загрозою зникнення, зараз конче потребують солідарності та кооперації, тож закликаємо всіма способами поширювати інформацію пов’язану з цим нечуваним випадком.

🔉Закликаємо всі університети й усіх студентів і студенток, які хочуть доєднатися до кампанії «Проти зливання знань» і боротися проти «реорганізацій», зв'язатися з нами, написавши одному з наших активістів: @garriardo, @shumaxym

Так само, як і з війною в Україні, новини про ізраїльсько-палестинську війну потроху сходять із перших шпальт світових видань.

Проте війна, руйнування житла і вбивства тисяч людей тривають. Активними на Заході залишаються і вуличні протести двох таборів, на які ізраїльсько-палестинський конфлікт поділив світ після атак ХАМАСу 7 листопада.

При цьому більшість людей, які вирішили висловити свою позицію, зазвичай повторюють популярні тези і часто не розбираються в тому, що відбувається насправді. Ми ж переконані, що шлях до припинення війни і справедливого миру вимагає формування зваженої позиції та глибшого розуміння контексту 75-річної історії палестино-ізраїльського конфлікту.

Тому ми пропонуємо вам прочитати довгу й ґрунтовну статтю про цю складну історію із відповідями на найпопулярніші питання про протистояння Ізраїлю та Палестини.

15 січня 105 років тому в Берліні були вбиті Карл Лібкнехт і Роза Люксембург. Арешту та вбивству передувало придушення повстання, до якого вони активно долучилися і основною вимогою якого було захоплення влади робітничими радам.

Європейський робітничий революційний рух початку ХХ ст. великою мірою був реакцією на скруту, зумовлену Першою світовою війною. Обʼєднані спільними вимогами робітники, солдати, домогосподарки, селяни й інші соціальні групи Німеччини стали вирішальною силою для завершення війни. Ба більше, саме цей рух вплинув на перехід Німеччини від імперії до демократії, а його наслідки відчутні дотепер.

У сьогоднішній публікації дізнайтеся більше про роль робітничих рад у соціальному та профспілковому русі в Німеччині.

«Коли я потрапив на СРЗ вперше, у мене був шок, що таке існує» 😳

🏭 🌊 СРЗ — це покинутий судноремонтний завод практично в центрі Одеси, засквотований місцевими активістками й активістами. На базі цього простору вони влаштували творчі майстерні й реалізовують проєкти альтернативних практик співбуття.

Однією з таких ініціатив є допомога безпритульним, в основі якої лежить солідарність і боротьба за права найбільш маргіналізованої соціальної групи.

Завдяки новому репортажу проєкту «Ось бачиш!» потрапити на СРЗ сьогодні можете і ви. Дивіться сюжет і надихайтеся знайомством із людьми, які втілюють у життя надії на кращий світ 🙌🏽
_______________
Підтримати ініціативу допомоги безпритульним можна за посиланням тут.

Як виник капіталізм, що йому передувало і що зумовлює зміну суспільних формацій ❓

Ці питання, фундаментальні для розуміння природи не лише домодерних суспільств, але й сучасних капіталістичних, лягли в основу напрацювань багатьох марксистських істориків. У світлі сучасних історичних досліджень класична марксистська лінійна модель історії, вульгаризована до радянської «п’ятичленки», радше заплутує, аніж щось пояснює. Отже, чи можлива альтернативна марксистська історіографія?

Одним із сучасних істориків, що дають ствердну відповідь на це питання, є автор нашої сьогоднішньої публікації — Паоло Тедеско. У своїй статті дослідник:
▪️ робить огляд методологічних підходів до матеріалістичного вивчення докапіталістичних суспільств;
▪️ вказує на недоліки традиційного лінійного та євроцентричного підходу до історії;
▪️ розповідає про зміни, привнесені сучасними істориками-марксистами — від Перрі Андерсона до Кріса Вікхема та Джайруса Банаджі;
▪️ викладає сучасні альтернативні методи розуміння античного і середньовічного світу та розмаїття траєкторій переходу від одного способу виробництва до іншого.

У своєму матеріалі Тедеско також пояснює, чому вивчення розмаїття докапіталістичних суспільств є важливим для подолання ідеї «природної» неминучості капіталізму як універсальної фінальної стадії соціального розвитку. Тож радимо всім зацікавленим ознайомитися з ним.

🙌🏽 Важко знайти людину з України, яка не зробила хоча б одного донату чи не долучилася до допомоги потерпілим від війни.

Водночас з-поміж нас є ті, хто присвятили волонтерству та самоорганізації значну частину свого життя. Саме про таких людей ми хочемо розповісти вам у новому році, адже вважаємо, що їхні історії заслуговують уваги та поваги. Тож сьогодні ви дізнаєтеся про:

🔶 Оксану Миронюк — лікарку, яка знайшла прихисток для 800 переселенців і переселенок похилого віку;
🔶 харківʼянина Миколу Полянського, який вже кілька років займається пошуком зниклих безвісти;
🔶 киянку з Подолу Катерину Барилюк та її допомогу багатодітним сімʼям;
🔶 Вікторію Романюк, засновницю благодійної організації підтримки онкохворих «Афіна. Жінки проти раку».

У новій статті Олександра Кітраля читайте про цих людей, їхні досягнення та поразки, а також про мотивацію та труднощі, з якими вони стикаються, захищаючи інших.

Наше останнє новорічне привітання перед остаточним поверненням до роботи, звичної щоденної рутини і виконанням усього запланованого на 2024. І надсилає вам його команда подкасту «Ukraine The Possible».

«З Новим роком, друзі! Хочемо побажати вам сил та віри в майбутнє. Попри те, що цей рік приніс багато випробувань, у нас є велика надія на перемогу у нашій боротьбі. Разом ми зможемо перебороти всі труднощі та створити справедливе майбутнє для всієї України».

Ми ж, зі свого боку, вдячні команді англомовного подкасту за якісний контент для іноземної аудиторії про все, що відбувається в Україні. Та дуже сподіваємося, що у 2024 році нас чекатиме новий сезон, зокрема про життя в мирних умовах і нові можливості!

Слухайте минулорічні випуски покасту за посиланням. Чекайте нових епізодів. І головне, — не забувайте ділитися ними з іноземними подругами й друзями.

Ну, все, а тепер час повертатися до роботи 😘

З Новим роком! ✨

Сподіваємося, що ви ще відпочиваєте та святкуєте. Але здогадуємося, що думка про повернення до роботи все голосніше лунає у вашій голові. Тож тримайте ідею, як її заглушити 👇

Слухайте наші статті у аудіоформаті 🎧 За минулий рік ми озвучили для вас чимало цікавих і актуальних матеріалів, аби вам зручніше було їх «не читати» 🙃

Зробити це ви можете за лінком просто зараз, лежачи на дивані, або прогулюючись холодними похмурими вулицями у навушниках.

Переходьте, слухайте, а ще поставте, будь ласка, свої ❤️, якщо вам подобається наш аудіоформат і ви хочете більше озвучок у 2024 році.

Усім дякуємо. Гарного дня!

220 років тому, 1 січня 1804 року, повстання рабів проти європейських колоністів на острові Сан-Домінго, завершилось перемогою і заснуванням незалежної республіки Гаїті. Цей приклад надихнув і продовжує надихати антиколоніальні рухи по всьому світу.

У короткому тексті Романа Роздольського, який ми пропонуємо з нагоди річниці, розглядається сюжет, який використовував в агітації один із лідерів революції, «чорний якобінець» Франсуа-Домінік Туссен-Лувертюр, і півстоліття потому український революціонер Тарас Шевченко.

За кілька годин розпочнеться новий рік ✨ На жаль, ця умовна дата навряд змінить щось у нашому житті. Проте, можливо, новорічне свято таки є гарним приводом залишити зайве, непотрібне та болюче позаду і повернутися в бік нових починань та надій.

У будь-якому разі, ми хочемо висловити своє захоплення, адже ви витримали усе, що відбулося у 2023! Бажаємо сил, підтримки і сміливості боротися з несправедливістю надалі. Адже всі ті події і зміни, які готує нам 2024, можуть відбутися завдяки вам.

А ми сподіваємося й у наступному році залишитись цікавим та корисним орієнтиром для спільних дій. І чекаємо ваших привітань у коментарях.

Гарних свят! Ваше «Спільне» 💛🖤

✨ У цьому році нам вдалося реалізувати проєкт, про який ми давно мріяли — це відеорепортажі про низові ініціативи і солідарність. Тож хочемо щиро подякувати команді «Ось бачиш!» за втілення нашої мрії! А також за те, що в них так класно виходить показувати цікаві історії і знайомити з хорошими людьми з усієї України.

А для вас ми передаємо вітання від команди відеопроєкту:
«В рамках проєкту «Ось бачиш!» нам вдалося зафіксувати, як змінюється взаємодія між людьми під час війни — від Куп'янська до Одеси. Завдяки нашим репортажам ви побачили, як вона перетворюється на вияв теплоти, солідарності і прямої дії. Навіть у тих умовах, де, здавалося б, варто було би опустити руки. Тому у Новому році також бажаємо вам мати можливість спостерігати і зберігати віру у людей. А ми намагатимемось цьому сприяти» 🎥

Нехай так і буде, а поки дивіться все, що ми назнімали у 2023 за посиланням. І чекайте нових добрих, щемких і натхненних випусків «Ось бачиш!» у 2024-ому ❤️

Привіт! Сподіваємося, що попри очікування неприємних новорічних «сюрпризів» від РФ, вам вдається підтримувати святковий настрій.

І ми хочемо трохи посприяти цьому серією постів із новорічними привітаннями і побажаннями від команд проєктів, започаткованих нами цьогоріч.

Починаємо з подкасту «Лінь читати», завдяки якому ви змогли послухати авторів і авторок «Спільного».

«У році, що минає, ми записали пʼять епізодів із обговоренням різних важливих тем: від російського газу, впливу війни на екологію — до медичної реформи. Два з них перекладені англійською. Маємо надію, що вам сподобалась ідея нового формату і його реалізація. І щиро сподіваємося, що критика соціальної реальності в епізодах подкасту у новому році надихатиме вас боротися за краще суспільство.

Бажаємо всім сміливості і терпіння! А собі — залишатися у ваших навушниках і в 2024» 💖

Ну, а послухати випуски подкасту, які ви пропустили, можна за посиланням.

​Ще шукаєте новорічний подарунок своїм друзям і подругам? 🎄

Нещодавній англомовний випуск «Спільного» — чудовий варіант! Бо він класний і містить чимало важливих й актуальних статей. А головне, купуючи журнал, ви одразу робите добру справу — донатите на гуманітарні потреби і підтримку антиавторитарних бійців і бійчинь у армії.

Придбати примірник можна за посиланням.
Уся сума піде на рахунок волонтерської організації «Колективи Солідарності».

Переходьте, замовляйте, діліться з іноземними друзями, тіште себе, близьких і нас! Впевнені, що від цього новий рік точно стане кращим 💞
______________________
Still looking for a New Year's gift for your friends and family? 🎄

The latest English-language issue of "Spilne" is a great option! It's fantastic and full of informative and relevant articles. And most importantly, by purchasing the journal, you are immediately doing a good deed - donating to humanitarian needs and supporting anti-authoritarian fighters in the army.

Follow the link to buy a copy.
All funds will go to the volunteer organization Solidarity Collectives.

Check it out, order it, and treat yourself, your loved ones, and us! We are sure that this will definitely make the New Year better 💞

🎄Стаття, яка цілком тягне на висновки року і підсумовує 666 днів повномасштабної війни.

Політолог Олександр Кисельов написав її як звернення до товаришів і товаришок із-за кордону. Він підсумував наявну ситуацію та настрої в суспільстві, а також виклав, чому попри всі невтішні процеси й втому від новин про Україну, міжнародні ліві мають підтримувати український спротив агресору. Є тут також і настанови, побажання та вказівки на майбутнє з окресленими перспективами 2024-го року.

Читайте і діліться зі своїми подругами й друзями з-за кордону. Адже найголовніше, «що ми маємо зараз робити, — це підтримувати звʼязки».

Всіх із прийдешніми!

Робота більше 10 годин на день, понаднормові, невчасні виплати зарплат, укуси бліх і хімікати.

🐓 Цієї весни двоє зоозахисників з України і Білорусі, які співпрацюють з Асоціацією «Відкриті клітки», розслідували поводження із тваринами на польській птахофабриці «Woźniak». І в результаті на власному досвіді переконалися, що, мʼяко кажучи, погано на фермі поводяться не лише з курами, а й з працівницями і працівниками.

Всі порушення прав робітництва активістки зафіксували у звіті для польської профспілки «Робітнича ініціатива». Розгорівся скандал, який набув розголосу у ЗМІ. Профспілковці звернулися до інспекції праці, яка повідомила про проведення перевірки. А компанія «Woźniak» відкинула всі звинувачення і заявила, що все в них нормально 🤦🏻‍♀️

Наскільки там нормально, ви можете оцінити самі, прочитавши нашу нову статтю про умови роботи заробітчанок на польських птахофермах.

🇺🇦 Хочемо розповісти про нашого товариша Марсі, який загинув 11 листопада у бою під Авдіївкою. (Родина попросила не розголошувати інформацію в ЗМІ, тому ми не будемо називати його справжнє ім'я.)

Марсі приїхав в Україну в березні 2022 року, невдовзі після початку повномасштабного вторгнення, і приєднався до антиавторитарного взводу на Київщині. Влітку 2022 року він разом з іншими товаришами продовжував допомагати як волонтер під Харковом, минулої зими та навесні - під Бахмутом, підтримуючи різні підрозділи, щоб закрити нестачу медичного та евакуаційного персоналу. Він тренувався, дбав про свою фізичну форму. Він хотів стати кращим у тому, що робив. Він розумів, що його життя та життя інших залежить від хорошої підготовки. Навіть коли він став піхотинцем, намагався дбати про медичну підготовку - свою та товаришів по службі. На останнє завдання пішов добровільно.

Як ми дізналися, до приїзду в Україну він закінчив Оксфорд за спеціальністю «Історія». Допомагав у боротьбі біженців у Кале, брав участь у сквоттерстві, у боротьбі курдського визвольного руху в Рожаві у складі сил SDF (Сирійські демократичні сили). Де б він не був, він намагався практикувати взаємодопомогу й завжди ставив під сумнів ієрархії. Його знали під багатьма іншими іменами, його любила величезна кількість людей з багатьох країн. Їх спогади про Марсі ви можете знайти на нашому сайті, або на сайті, присвяченому його пам’яті.

Він був бійцем-інтернаціоналістом — виявляв солідарність з людьми в усьому світі, які, як він вважав, потребували його допомоги. Він завжди зберігав свій гумор і талант піклуватися про інших та намагався критично зрозуміти нові для нього контексти.

Марсі був тихим і скромним, він завжди намагався вислухати й зрозуміти своє оточення. Багато хто любив його, і всі поважали його за чітке розуміння, що він хоче й може зробити, навіть у найтрагічніших і найнебезпечніших ситуаціях.

Він умів робити важкі вибори й жартував про ризики для себе. Ви можете переконатися в цьому з його власних слів в інтерв’ю, яке він колись дав нам.