✧･ﾟ: * Елізабет Нокс *:･ﾟ✧

Зі святом весни та жіночності! Сподіваюсь цей день приніс море посмішок, оберемки квітів і теплий настрій, який залишиться з вами на весь рік.
Бажаю вам безмежного щастя, щирого кохання та натхнення у кожній справі. Сяйте, розквітайте та нехай кожна ваша мрія здійснюється якнайшвидше!
#свято

Озвучка мого вірша "Усіх дивують мої зміни", ймовірно ви вже знайомі з ним тут або на Аркуші,але тепер є аудіо версія,запрошую вас до перегляду)

Мавка й людський хлопчина (редагована версія)
Розділ 2
Я взяла Софійку за її крихітну долоньку й пішла. Ми говорили про квіточки, дерева та інші теми. Дівчинка вже не плакала, а посміхалася. Вона швидко говорила, хоча поганенько вимовляла деякі звуки. Ми вже були на виході з лісу, як я побачила хлопця своїх років — точніше, тих років, коли я померла й зненавиділа чоловіків. Він був, чесно кажучи... хм... таким, що у дівчат перехоплює погляд. Широкі плечі, гарні м'язи — не ті інстаграмні шафи, а помірно; чорняві, не надто густі брови, очі... Боже... у нього такі гарні зелені очі, губи такі, що хочеться притиснутися до них і поцілувати. Кхм... стоп, про що це я думаю? Ці красунчики тільки виглядають такими, а всередині...
— Які красуні тут йдуть. Ви тут заблукали чи просто гуляєте? — каже він, усміхаючись. — Його усмішка така щира і тепла... Віро, зупинись і заспокойся, яка, до біса, ніжність.
— Ми тут гуляємо, а ви, пане? — запитую я.
— Та ось ягідки, гриби збираю... — ліниво почав він.
Софійка сховалася за мною — схоже, вона злякалася його.
— Софо, не хвилюйся, все добре, ходімо далі, він тебе не образить, — звернулась я до неї, але вона промовчала. Хлопець помітив її переляк, підійшов і присів на рівні її очей.
— Крихітко, не бійся. Хочеш, покажу фокус? Уже вечір, прохолодно — глянь, які мурашки по шкірі. Давай додам тепла? — він звернувся до неї так лагідно, наче батько до рідної доньки. І це спрацювало — вона відкрила оченята й спитала ледь чутно:
— Ти такий великий і страшний, як ведмідь... Ти не образиш мене?
— Ні, тільки зігрію. Ти ж правда змерзла? — сказав він із питанням.
— Так... холодно, а кофта вдома, — сумно мовила вона.
— Давай ручку, я зігрію.
Софійка вже простягнула руку, як він і просив, але сміливіше. Він узяв її крихітну долоньку й почав розтирати. Дівчинка посміхнулася і сказала, тицьнувши пальчиком йому в ніс:
— А ти добрий!
Він засміявся. Його сміх, те, як він з дитиною поводиться, — такий щирий і добрий... Чи буває взагалі таке? На вулиці потемніло. Будучи ще людиною, я ненавиділа бути на вулиці в темряві сама, а зараз тим паче — все тільки нагадує про те, як я померла. Згадавши це, мені на якусь мить здалося, що моє серце, яке давно не б'ється, боляче кольнуло.
— А як вас звати?
— Я Софійка, а це добра... — одразу відповіла дівчинка й ледь не сказала, що я мавка (ні, я не «нявочка», як вона називає, але вона маленька, їй ще важко вимовляти всі звуки, тому я не ображаюся), але я вчасно перебила її:
— Віра. Дуже приємно. А ви?
— Владислав.— Таке знайоме ім'я, таке тепле і рідне — ще й ця усмішка.
Проте моя пам'ять грає зі мною злий жарт і відмовляється підказати, хто це. Але нехай. Чомусь він викликає в мені довіру.
— Темніє вже. Ви не проти, якщо я вас проведу додому? — промовив він, дивлячись своїми чарівними очима. Я не могла йому відмовити, хоча сама не можу зрозуміти чому.
— Якщо ваша ласка, то ходімо. — Чорт! Віро, що ти робиш? А як же «ні» і піти далі? Де твоя сильна й незалежна мавка, котру боїться все село?
Йшли ми недовго, по дорозі вели світські бесіди. Я не підходила до двору Людмили — підвела туди дівчинку, і ми зачекали, поки та зайде у двір.
Я провела її поглядом. На дворі ніч. І мені страшно. Чи може мені взагалі бути страшно? Я ж і так мертва. Мені не повинно бути страшно.
#розділ

Виклала нове відео, запрошую вас до перегляду)

Вітаю всіх, ось новий вірш у жанрі сучасної вільної поезії(увійде у збірку):
Одного зимового вечора,
Ти сказав мені: кохаю,
Я засяяла від щастя,бо думала,що ти моя опора,
Колись було таке,я це чудово пам'ятаю.

Ранкові вітання та вечірні прощання,
Обійми й тихі зізнання,
Солодкі сни тривали не довго,
Бо одна дрібниця вартувала всього.

Але одна маленька сварка усе зруйнувала,
І ти сказав мені: ми вже не разом.
Стримавши гірку сльозу,мовчки біль свій відчувала,
Проте,весь час з'являвся в моїй пам'яті ти яскравим спогадом.

Швидка і неочікувана була твоя підстава,
Гострий ніж у спину вставив,
Рвана рана вийшла кривава,
Відповідь моя була жорстока: сріблястий меч кинула тобі в груди, крикнувши: Щастя наше ти згубив!
#вірш

Мавка й людський хлопчина(редагована версія) (заплановане смс):
Розділ 1
— Василю, ти що, зовсім клепки втратив?! Йти в цей проклятий ліс! А якби я не прийшла, зараз тебе б мавки втопили! Ось дивись: Маріїн чоловік уже місяць не з'явився, а Оленинового знайшли тиждень тому в річці — втопився! Ану, йди зараз же додому! — знову горлає це стерво, Людмила.
Ну от, що я їй за життя зробила? Хоча те, що майже всі тутешні чоловіки — мудаки, це факт. Він її щодня б'є, а вона за ним тримається, наче він єдиний на цілій Землі. Раптом мої роздуми перервав тоненький дитячий плач. Я тихенько рушила на звук, щоб подивитися, хто там.
Дівчинка. На вигляд їй не більше п'яти рочків. Зовсім одна. Напевно, загубилася.
Я обережно питаю:
— Крихітко, ти загубилася?
Вона на мить перестає рюмсати й підводить на мене очі.
— Т-так... я сама, і мені страшно, — відповідає малеча, а потім додає з неприхованою цікавістю: — А ти така гарна... Ти мавочка? — питає вона, розглядаючи мене дуже уважно.
— А звідки ж ти про нас знаєш? — питаю я, посміхнувшись. Господи, як вона схожа на одну дівчину, яку я колись врятувала!
Дівчинка шморгнула носом і впевнено промовила:
— Моя мама сказала, що ви дуже хороші й бережете ліс.
— А як твою маму звати? — поцікавилася я.
— Катя, — гордо відказала мала.
І тут я згадала. Чотири роки тому — майже стільки, скільки зараз цій дитині — молода дівчина прийшла до води. Вона хотіла втопитися, бо її зґвалтував власний дядько, і вона дізналася, що завагітніла. Тоді я не могла дозволити їй вчинити цей гріх. Я довго говорила з нею, переконувала, і зрештою вона поїхала далеко звідси. У селі про неї більше ніхто не чув.
А її дядько... Ой, йому було «весело». Як згадую, то анітрохи не шкодую про скоєне. Спочатку я мучила його страшними снами, а потім заманила в лісову хащу. Що ви собі думаєте, я така милостива, що просто вбила його? Ні...
Я спочатку заплутала йому всі стежки. Він дві доби блукав лісом, не міг знайти виходу, а коли нарешті вибрався до людей, то втратив глузд. Відправили його в обласну психіатричну лікарню. Ой, щось я замислилася!
— Знаю я твою маму, — лагідно мовила я до малечі. — А ти, виходить, її донька, маленька принцеса. Як же тебе звати?
— Софія, — знову гордо відповіла вона.
— А твою бабусю звати Людмила?
— Так... а ти звідки знаєш?
— Просто теж знаю її. Давай ручку, я тебе додому проведу. А ти поки розкажи: ви тут, у селі, живете?
— Ні, я, мама і тато живемо у місті тюльпанів!
Угу, значить, вони в Кіровограді. Далеченько від нашого села...


Далі буде
#розділ

Новий вірш(не для збірки):

Тремтіння рук,у горлі ком,мурахи по всій шкірі.
Тривога охопила мене з ніг до голови.
Чую у вухах гуркіт серця, немов там змішалися стихії.
Що дико рвуть страху липкі окови.

Думки тривожні відганяю геть,
Але вони не хочуть йти і в'їдаються у мізки—
Знищуючи з середини немов отрута все ущент.
Не знаю,як триматися далі, ось-ось розсиплюся на тріски..

Елізабет Нокс
#вірш

Всім доброго дня, я виклала нове відео на тік ток акаунті,запрошую вас до перегляду 🫶

Хочу з вами поділитися дуже класним досвідом.
Так,як сьогодні свято то був захід де ми письменники зачитували свої вірші або уривки з творів і звісно отримували відгуки. Було дуже комфортна компанія людей,всі були щирі та чесні і кожен отримав певний відгук. Мені дуже сподобалася атмосфера і я дуже вдячна всім хто зачитував та коментував,адже критика якщо і була то толерантна і враховуючи особливості письма автора.
Ось такий був досвід розкажу,що зачитувала я:
Верлібри загалом і вірш "Усіх дивують мої зміни..".
Від слухачів я отримала відгуки на них(доволі позитивні) та звісно певні поради,думки і те як відчувалася атмосфера у цих віршах.
Ця зустріч дала мені новий досвід та натхнення продовжувати йти далі письменницьким шляхом. Адже я побачила свої сильні і слабкі сторони.
#новини

Вітаю всіх з Всесвітнім днем письменника!📝
Бажаю усім досягти успіхів у своїй творчості,знайти своїх помічників та свою авдиторію❤️
Нехай натхнення не полишає вас та найголовніше щоб творчість приносила вам задоволення🫶
Знаю,що тут є не тільки письменники, а й читачі тому хочу висловити вам подяку за підтримку,адже без вас не було б нас!
Дякую,що читаєте,реагуєте та коментуєте,адже ми створюємо світи, а ви оживляєте їх своєю уявою🥰
#свято

Всім привіт!
Вітаю новеньких у чаті запрошую вас ознайомитися із закріпленими повідомленнями та за бажанням можете підписатися на інші мої творчі акаунт:
АРКУШ:https://arkush.net/user/18509
Тік ток:tiktok.com/@uservj3d4ewre1
ЮТУБ:https://youtu.be/G67DqkpnR9Y?si=z4eDvVJ0wQURhVxN
#явінтернеті

Усіх дивують мої зміни
Мене вони ламають
Бо недоліки всі помічають,
Та про допомогу не питають

Я сама себе боюся...
Чи нормально це?
Зранку в дзеркала питаю,
Чи виїдене яйце?

Самотність стала ліпшим другом.
Це мене лякає.
Зникли всі спокійні сни,
Думала, так не буває
І посмішка моя змарніла
Я жива, чи це вже могила?

P.s:величезне дякую редактору цього вірша,нажаль,його не має в цьому каналі,але на Аркуші я його відмічу,адже саме він допоміг мені зробити цей вірш більш досконалим,але не змінюючи глибоко сенсу🫶

#вірш

Ну що ж,хочу поділитися з вами гарною як на мене новиною: Я пишу свою збірку!
І ось перший вірш для неї:
Не хочу чути я нічого,
Крім голосу басистого твого,
Не хочу відчувати я нічого,
Крім дотику цілющого твого.

Не вмію я писати вірші,
Щоб рима в них була чітка,
Але пишу їх від душі,
Бо це улюблена для мене справа.

Люблю я твої карі очі,
Що випромінюють тепло,
Люблю я твої довгі вуха,
Що слухають весь час мене.

Від правди не сховатися ніяк,
Люблю я аромат твоїх парфумів,
Твоє терпіння і турбота для мене,як маяк у світле майбуття,
Не можу без твоїх цілунків та обіймів,
Вони для мене мов кисень для легенів.
#вірш

Ось посилання, буду вдячна за підтримку вподобайками, репостами та коментарями))
АРКУШ:https://arkush.net/book/41893
ЮТУБ:https://youtu.be/G67DqkpnR9Y?si=z4eDvVJ0wQURhVxN
ТІК ТОК:https://vt.tiktok.com/ZSmvgwenC/
#явінтернеті

Вітаю всіх,ось озвучка вірша "Забери мій біль")
Зараз опублікую на інших платформах та надішлю посилання🫶
#озвучкавірша

Ну,що я вам скажу, я маю вірш!
Написала свіженький буквально дві хвилинки тому закінчила:
"Забери мій біль"

Я все життя намагаюся чогось досягти,
Проте ніхто не бачить цих зусиль,
ніхто не бачить цього болю,
крізь який я йду роками.

Я сильна,я вільна,але пуста.
То підскажи коли відпустить..?
Зігрій моє серце там де мерзлота,
Обійми і нехай весь світ мовчить.

Дай мені сил витримати це,
Допоможи розпалити вогонь,
якого так потребує моє серце,
Не відпускай його зі своїх долонь.

Елізабет Нокс
#вірш

Ловіть посилання де ви можете його також переглянути і підтримати вподобайками,репостами та коментарями:
АРКУШ:https://arkush.net/book/41824

ЮТУБ:https://youtu.be/H76PalgTXdM?si=SeN6xIhEsy_Ehy3q

ТІК ТОК:https://vt.tiktok.com/ZSmWrGEAe/
#явінтернеті