РевДем

Ансар Аллах
Партизанський Загін в самому Сердці Капіталізму

Капітал навчився продавати все.

Символи опору легко побачити на одязі,
революцію можна розіпʼяти на стіні постером,
обличчя Команданте чудово виглядає на стінах торгівельних центрів.

Система харчується власною критикою, розчиняє її в дизайні, пакує у коробку й виставляє на вітрину.

А потім із пустель Аравійського півострова здіймається білий стяг.

На ньому — слова війни, смерті й непримиренного конфлікту:

Аллах великий (الله أكبر)
Смерть Америці (الموت لأمريكا)
Смерть Ізраїлю (الموت لإسرائيل)
Прокляття юдеям (اللعنة على اليهود)
Перемога ісламу (النصر للإسلام)

Хусити не приховують конфлікт за абстрактними словами про свободу, бунт, «альтернативну культуру» чи права ідентичності. Вони прямо вказують, проти кого спрямований спротив і що саме заперечується.

Проте ми не повинні піддаватися ані сліпому захопленню, ані автоматичному повторенню імперської риторики про «цивілізацію» та «варварство».

Нас цікавить передусім те, що стоїть за самим конфліктом: протистояння зовнішньому втручанню, боротьба за збройне визволення Ємену та опір імперіалістичній конʼюнктурі, у якій сильніші держави намагаються визначати долю слабшої країни.

Народи периферії, колонії та напів колонії, в жодному разу не є лише пасивною матерією в руках сильних цього світу. Їхня політична суб’єктність не стає меншою лише тому, що їхній спосіб спротиву незручний для західного споживача.

Хусити, незалежно від їхньої внутрішньої реакційності (яку неможливо оцінити крізь нашарування імперіалістичної пропаганди), є рухом Єменського збройного спротиву від американського імперіалізму та амбіцій бильзкосхідних коронованих бензоколонок.

Хусити це рух, що зміг вижити в самому серці світового капіталізму, на перетині артерій Суецу, Ормузу, Баб-ель-Мандебу. Сьогодні ж Ансар Аллах здатні перекрити одну з цих артерій.

Поділяти погляди хуситів зовні самого руху неможливо. Хусити є рухом спротиву зовнішнім до будь-якої абстракції. Боротьба хуситів це боротьба за конкретне визволення з конкретних умов.

Тому не має сенсу засуджувати хуситів як реакціонерів, натомість слід звертати увагу на значні досягнення їхньої боротьби.

🌟Смерть Америці!
🌟Смерть Ізраїлю!
🌟Свобода Народам!
🌟Свобода Людині!

🌟РевДем

Сирія. Горизонт Неоліберальної Свободи

#РевДем_Новини

Регулярно з’являються повідомлення про міжнародні інвестиції та проєкти на мільярди доларів, а виступляючи у вівторок на Арабському медіа-саміті в Дубаї, президент Сирії Ахмад аль-Шараа прогнозував, що цього року обсяг сирійської економіки становитиме близько 50 млрд доларів (приблизно 44 млрд євро), порівняно з приблизно 20 млрд доларів у 2024 році.

Однак це широко розрекламоване процвітання чомусь, здається, не досягає пересічних сирійців, понад дві третини яких, за даними Організації Об’єднаних Націй, досі живуть у відносній бідності.

— Deutsche Welle

Нещодавно в Сирії спалахнули масштабні протести — найбільші з часів революції проти диктатури Асада.

Фактичний привід — зростання цін на паливо. Однак, як зазначають аналітики, протестні настрої, незадоволення урядом вже протягом довгого часу зростають у сирійського народу.

Уряд Ахмеда аш-Шараа вже встиг неоднозначно запамʼятатися своїми перетвореннями в Сирії. Спочатку скинення режиму Асада та початку демократичних перетворень, потім переслідування релігійних меншин; одночасно закріплення конституційних прав курдів та ліквідація Рожави.

Так само неоднозначно виглядала економічна політика аш-Шараа, зростання економіки в два рази довгий час ніяк не впливало на добробут населення.

Однак, енергетична криза викрила корінні суперечності сучасного неоліберального режиму Сирії. Фактично всі інвестиції в сирійську економіку збагачували лише сирійську буржуазію та корумпованих чиновників.

За 2 роки правління, звичайне населення ні на крок не вийшло із злиднів що принесла з собою громадянська війна.

Сирійський досвід вчергове доводить нам, що національне та демократичне звільнення не може бути відокремленим від соціального.

🌟РевДем

Економічний Огляд

#РевДем_Економіка

Нафтова криза, стагфляційний тренд, Трамп проти ФРС

Останні новини зі світу економіки показують, що ми стоїмо на порозі великих змін. Старий монетаристський консенсус де-факто помер ще у 2008 році, коли знову стало зрозуміло що ринок породжує ситуації, з яких він не може самостійно вийти без колапсу усієї економічної системи разом з затяжною рецесією.

Криза банківської системи та пастка ліквідності в свою чергу показали, що старі методи регуляції ринку вже не працюють як слід.

Однак, замість того, щоб намагатися вигадати щось нове, було прийнято рішення будь-якою ціною рятувати нинішній порядок денний, побудований на масових репресіях проти робочого руху у 80-х.

Разом з усіма проблемами, які нависають над економіками більшості західних країн ще з 2010-х зараз постає нова проблема — криза в Ормузькій протоці, спровокована імперіалістичною агресію США, що призвело до інфляції у всьому західному світі. Центральні банки підвищують ставки, що призводить до нових конфліктів: популіста Трампа та технократів з ФРС. Трамп закликає знижувати ставки, що, очевидно, призведе до ще більшого зростання цін, а ФРС їх підвищує, щоб стримати інфляцію яку керівництво їх же країни і створило.

Висока інфляція разом з сповільненням і так не дуже швидких темпів росту економіки може призвести до періоду нової стагфляції. В останній раз це призвело до корінного перегляду економічної політики, яку ми зараз називаємо неоліберальним поворотом.

Старий про-ринковий консенсус більше не здатен забезпечувати стабільний розвиток без криз та монополій світових корпорацій, а старі механізми фіскальної політики, які б могли зробити життя людей кращим, вичерпані борговою кризою, яка була тою ціною, яку, не питаючи народ, заплатили держави за те, щоб реанімувати систему пізнього капіталізму.

Тільки перегляд базових положень структури виробництва та розподілу благ, таких як власність на продукт суспільного виробництва, може вирішити ті накопичені проблеми, які десятиліттями породжувала капіталістична система.

🌟РевДем

Мілітаризм

Ми цілком згодні з проголошеною президентом Рузвельтом позицією щодо захисту демократії. Водночас ми рішуче виступаємо проти політики поступок фашизму, яку провадить Чемберлен.

🌟 Мао Цзедун, 20 січня 1939

В розпал європейських виборів, що в цьому році проходять паралельно з наростаючою загрозою розповсюдження російського вторгнення на країни НАТО, ми всі спостерігаємо дуже характерну тенденцію європейських лівих — анти-мілітаризм.

Протягом історії Лівиця часто була скептична щодо армії — перш за все державного інституту. Але як показує революційна практика, збройна боротьба часто є необхідною умовою визволення.

Теза про те, що озброєння неминуче породжує репресію, зрештою зводить складні суспільні відносини до властивостей самого інструменту. Але гвинтівка не має власної політичної програми. Репресивним або визвольним є не озброєння саме по собі, а суспільна структура, в якій воно існує.

Партизанські армії, революційні міліції та антиколоніальні рухи демонструють, що організована сила може виникати поза традиційною військово-бюрократичною вертикаллю.

Тому питання для Лівиці полягає не в тому, чи озброюватися, а в тому, хто організовує силу, кому вона підзвітна і яку політичну структуру вона відтворює.

Народи всього світу все гостріше відчувають загрозу імперіалістичної агресії. Лише збройна відсіч може зруйнувати плани світового імперіалізму. І саме Лівиця має стати в авангарді народного озброєння.

🌟РевДем

Батіг, Пряник, Імперіалізм

#РевДем_Новини

Нові санкції запроваджені щоб змусити Путіна завершити війну в Україні. Але Президент Трамп провадить інший підхід: спокушаючи Росію пільгами.

— The New York Times

За даними “The New York Times”, параллельно з ухваленням законопроєкту щодо санкцій по відношенню до Росії та Ірану, Білий Дім все активніше пропонує Росії ділові угоди в обмін на припинення війни.

Сучасна американська адміністрація, як політичний представник імперіалістичного капіталу, абсолютно природньо намагається підтримати свого російського двійника.

Спонсорування російського олігархічного капіталу не може зупинити імперіалістичну агресію. Навпаки — саме надлишкове накопичення капіталу і породжує імперіалістичну війну.

🌟Смерть Америці!
🌟Смерть Росії!
🌟Смерть імперіалізму!

🌟РевДем

Диктатура по-Американськи

#РевДем_Новини

За Трампа Показники Демократії в США досягли найнижчого рівня за всі 50 років спостереження.

Сьогодні Трампізм, мабуть, найбільш цікавий для вивчення політичний режим.

Корупційні схеми, олігархічні лоббі, переслідування політичних опонентів, зловживання
повноваженнями, безглузді волюнтаристські війни — і все це на Батьківщині Ліберальної Демократії.

Авторитарний капіталізм,
що був характерний лише
ревізіоністському Китаю, режиму Ґоміньдан на Тайвані, Японії, Кореї та Сингапуру, а також безлічі східноєвропейських та близькосхідних диктатур — сьогодні будує свій фундамент на американській землі.

Лібералізм сьогодні стає неможливим через свою фундаментальну суперечність — суперечність між капіталізмом та демократією.

🌟 Демократичне, національне та соціальне визволення нерозривно повʼязані та не сумісні з капіталістичним порядком.

🌟РевДем

Війна в Протоці

#РевДем_Новини

Хусити захопили стратегічні острови в Червоному морі.
Загроза дефіциту нафти б'є по ринку.

Єменське про-іранське угруповання "Ансар Аллах" захопило острови Великий та Малий Ханіш, розташовані поблизу вузлової точки регіону та всієї світової економіки — Баб-ель-Мандебської протоки.

Хусити захопили два стратегічні острови в Червоному морі, посиливши свою здатність контролювати ключовий судноплавний шлях. Захоплення островів стало черговим етапом стрімкого просування хуситів уздовж узбережжя Червоного моря в Ємені після того, як вони взяли під контроль порт Моха та острів Перім у Баб-ель-Мандебській протоці. Ці острови розташовані за 160 км на північ від протоки, яка є критично важливим вузлом, що з’єднує Червоне море з відкритим океаном і ключовими азійськими ринками Саудівської Аравії.

Події у Ємені, протистояння ісламських радикалів американському імперіалізму бʼє по світовому ринку — зокрема цінам на паливо, що вже понад 60 років є одним з найважливіших джерел енергії в першу чергу для пересічних громадян усього світу.

🌟Це чергова поразка Америки як "світового поліцейського" та зосередженої навколо неї глобалізації.

Сучасна ліберальна глобалізація та західний імперіалізм все більше зазнають краху, показують свою крихкість перед обличчям реакціонерів всілякого штибу.

Неоліберальний порядок не має майбутнього, адже від забаганок божевільного президента Штатів залежить енергетична стабільність більшості країн світу.

Безглузда війна з Іраном та геноцид, що веде "держава Ізраїль" проти жінок та дітей у Палестині з кожним днем все більше схиляє народи всього світу до необхідності порушення статусу-кво та боротьби за національне, соціальне та економічне звільнення з-під американського впливу.

🌟РевДем

Реакція та Європа

«Альтернатива для Німеччини» перемагає на місцевих виборах в Саксонії-Ангальт.

Ультраправа партія «Шведські Демократи» входить в коаліцію з діючим премʼєром Швеції.

Reform UK Фараджа отримує 50 млн $ від крипто-мільйонерів.

Марін Ле Пен займає перше місце в передвиборчих опитуваннях.

Що обʼєднує сучасних реакціонерів по всіх кутках Європи — анти-іммігрантська риторика, любов до Путіна та Трампа та бажання звільнення дикої стихії пізнього капіталізму від всіх державних та суспільних регуляцій.

Ці тези, як і будь-яка політична програма, виражають інтереси кінцевих бенефіціарів їхньої перемоги — інтереси імперіалістичних режимів США та РФ, міжнародного капіталу, люмпенізованих прошарків населення, компрадорської буржуазії.

Як колись після поразки Наполеона монархи Європи на чолі європейської контр-революції на багато десятиліть придушили республіканські сили, так і сьогодні, неоліберальна політика зазнає поразки з боку правого популізму.

Ліберальний інтернаціоналізм та соцдемівський опортунізм з самого початку не був здатним довго прожити. Неможливо приборкати капіталізм дрібнобуржуазною меланхолією по загальнолюдським цінностям.

Сучасна Європа стоїть на краю прірви, наповненою найгіршими жахами найреакційніших проявів сучасного капіталізму.

Ліберальна політика не здатна здійснити жодне визволення, ані демократичне, ані національне, ані соціальне. Так само вона не здатна виконати свої ж обіцянки.

Ані лібералізм, ані сучасна реакція, ані імперіалісти не є вічними.

Всі реакціонери — паперові тигри.

Зовні реакціонери виглядають загрозливо, але насправді вони не такі вже й могутні. З довгострокової точки зору,

справжню владу мають не реакціонери, а народ.

🌟 Мао Цзедун

🌟РевДем

Ідея Нації?

Під Ідеєю Нації ми в подальшому в нашій статті будемо розуміти саме ідею національної незалежності народу в його власній самостійній державній організації.

🌟 Петро Полтава

В нашій символіці ви постійно можете зустріти символ, що скоріше (та, в певній мірі, історично обґрунтовано) асоціюється з реакційним націоналізмом.

Цей символ був створений в 90-их, проте позначав він набагато старішу ідею, на честь якої символ і був названий. Ця ідея — це Ідея Нації.

Як цілком правильно зазначає видатний діяч національно-визвольної боротьби українського народу, а також ідеолог українського націоналізму Петро Полтава, Ідея Нації виникла в часи та в наслідок Великої Французької Революції, в боротьбі широкої коаліції різних верств населення проти феодально-абсолютистського пригноблення.

Полтава зазначає що ідея нації для кожного народу в різні епохи може зазнавати дуже суттєвих змін, але в кожній своїй варіації ідея нації є ідеєю політичної самостійності народу.

Чи є Ідея Нації ворожою соціалізму?

В жодному разі ні.

Ідея Нації зростала та розквітла разом з національними революціями, разом з народженням капіталістичних відносин. Але ті самі капіталістичні відносини вступають в суперечність з національною єдністю та самостійністю. Капіталізм одночасно:

1) Розколює націю зсередини, на гнобителів та пригноблених, на буржуазію та пролетаріат

2) Підпорядковує одну націю іншій, колонію метрополії, тобто підкорює одну націю, а «панівну» націю ставить на вимушену службу інтересам імперіалізму.

Отже, Ідея Нації може бути реалізована лише в безкласовому суспільстві та в світі без колоніального пригнічення.

Чи є Ідея Нації ворожою до інтернаціоналізму?

Лише до лицемірного, абстрактного інтернаціоналізму буржуазії та імперіалістів різного штибу.

Чи не під інтернаціоналістськими лозунгами радянський марксизм виправдовував національне гноблення народів СРСР?

В той же самий час, чи не був головний лозунг УПА — «Воля народам! Воля людині!» — лозунгом інтернаціоналістським, лозунгом що закликав до спільної боротьби за самостійність народів світу?

Інтернаціоналізм не може бути собою в повному мірі, ігноруючи реальні прагнення народів до самостійного національного життя.

Ідея Нації, національно-визвольна боротьба кожного народу йдуть пліч-о-пліч з класовою боротьбою та з боротьбою демократичною.

Разом вони складають спільну революційну боротьбу народів всього світу.

🌟 Воля Народам!
🌟 Воля Людині!

🌟РевДем

Воєнний Капіталізм

Комунізм — це радянська влада плюс електрифікація

Нещодавні протести в підтримку Федорова (що вичерпали свій політичний потенціал зміною головкому та остаточно впали в анабіоз з самодискредитацією самого Федорова) відкрили для критичного погляду трішки більше щодо нашого сучасного положення ніж було видно раніше.

В нашому травневому дописі Напів колонія, напів корупція ми представили на сьогодні застарілий на недостатній погляд на владну та економічну конʼюнктуру сучасного українського суспільства.

Протиріччя між різними політичними таборами не обмежуються протиріччям між владною вертикаллю та західним та компрадорським капіталом. Останні перестановки в уряді та командуванні армії, протестна активність показали набагато більш строкатий ландшафт українського воєнного капіталізму:

§1 Верховна політична влада, представлена президентом, та його безпосередньою командою.
Найвищий шабель політичного керівництва України не обмежується в своїй сутності лише бюрократичним апаратом, а в своїх інструментах лише силовим апаратом та чорними схемами друзів президента по відмиванню грошей. Влада капіталізує своє становище, створюючи нових промислових гігантів, зокрема в сфері miltech. Так само, політичне керівництво все більше користується послугами лояльних до себе технократів, що ми бачимо по новому уряду Корецького або по призначенню головкомом генерала Драпатого.

§2 «Незалежна» антикорупційна інфраструктура.
Дамоклів меч західних партнерів, що нависає над царственним тілом національної буржуазії та політичного керівництва. Звинувачення в корупції постійно відтворюють запит на ефективне управління, яким користується капітал будь-якого штибу.

§3 Старий компрадорський олігархат, разом із його політичними органами, зокрема партії ЄС.
Знекровлений війною, скинутий з трону новим монополістом, старий олігархат віднині вимушений використовувати інструменти свого міноритарного становища та постійно вимагати від влади демократичності та ефективності, що ховають під собою вимогу перерозподілу влади та капіталу в країні.

§4 Міноритарний капітал, незалежні ЗМІ, бунтівні технократи.
Miltech не обмежується лише лояльною владі компанії Fire Point. Міноритарний воєнний капітал, в тандемі з рядом ліберальних ЗМІ, як Бабель та Українська Правда, та колишнім Міністром оборони Михайлом Федоровим довгий час найбільш переконливо забезпечували запит на ефективне управління воєнною економікою.

§5 Народ.
Саме народ і тільки народ всім своїм існуванням інвестований в власне виживання. Саме народ створює запит на відповідальне, ефективне та некорумповане керівництво. І саме цей запит різноманітні «сильні цього світу» капіталізують у власне політичне та економічне посилення.

Капітал постійно намагається скористатися в своїх інтересах будь-якими потребами народу. Навіть самими потребами виживання та визволення.

Капіталізм вже застарілий та завжди обмежений. Він не здатний задовольнити потреби суспільства. Але він не зникне лише через фактичність власної невідповідності. Потреби народу не будуть задоволені, доки вони не стануть чинною політичною волею.

Лиш активна політична воля нації-народу, сміливість боротися та перемагати, воля до влади над власним життям — лиш вони, а не сліпа довіра можновладцям чи опозиції, можуть забезпечити життя та свободу народу.

🌟Воля народам!
🌟Воля людині!

🌟РевДем

Республіка

До 35-ої річниці Незалежності все ще на диво мало було сказано про центральні принципи сучасної української державності — Республіку, громадянство та владу народу.

Всі ці принципи, як і всюди де вони сьогодні проголошуються, реалізовані завжди лише частково. Сьогодні, на тридцять пʼяту річницю незалежності, ми можемо вже згадати сотні прикладів порушення цих принципів. Сучасні Республіки завжди провалюються в реалізації прав громадянина та влади народу, тобто провалюються в тому, щоб взагалі бути Республікою.

Постає питання:
В чому причина такої недосяжності ідеалів Республіканізму?

Відповідь на таке парадоксальне положеннями знаходимо ще у великого пращура ідей 1789-го року, натхненника якобінців — Жан-Жака Руссо.

За Руссо, природна людина, дикун, знає лише про свій приватний інтерес. Пригнічення, експлуатація, майнова нерівність невідомі первісній людині через те що саме соціальне їй невідоме. Протилежним дикуну є громадянин. Громадянин є атомом суспільства, але й залежить від нього. Інтерес громадянина може бути приватним лиш в тій мірі наскільки він відповідає інтересу соціальному — вираженому в Суспільному договорі. Колективна влада народу над власним життям, в якому кожний його громадянин виражає свою індивідуальну волю в злагоді з суспільним інтересом — це і складає колективне тіло Республіки.

Але що ж тоді обмежує Республіканізм?

І Руссо відповідає — буржуазія.
Буржуа це вже не дикун, але ще не громадянин. Як первісні люди, так і громадяни нерівні лише відносно, в певному розумінні природньо, — хтось вище, хтось розумніше, хтось сильніше. Майно штучно абсолютизує цю нерівність. Буржуа залежить від соціуму, але реалізує свою волю всупереч загальним інтересам суспільства.

Буржуазія, але й інші експлуататори сучасності (як диктатори чи радянські партократи), є останнім горизонтом що ховає від нас наше буття як громадянина.

Буржуазна республіка — все ще недостатньо Республіка.

Ми, як суспільство, як громадяни, як Республіка, не дивлячись на успіхи та провали останніх 35 років, все ще недостатньо незалежні.

Боротьба з зовнішньою залежністю є все ще обмеженою боротьбою.

Національно-визвольна боротьба має розширитись на боротьбу проти паразитарних класів та приватної власності, не підпорядкованої народній волі.

В рамках Республіки власність може існувати лиш в тій мірі, в якій суспільство дозволяє цю власність мати. Не окремі особи мають владарювати над народом, але Народ, як колективне тіло Республіки, має бути справжнім володарем своїх багатств.

Республіка та народовладдя мають вийти поза своїх сучасних соціо-політичних рамок. Вони мають підкорити собі всі сфери соціального життя, в тому числі і економічне. Тільки таким чином незалежність може стати повноцінною.

З Днем Незалежності! 🇺🇦

🌟РевДем

День Прапору

35 років тому, 23 серпня 1991-го року, напередодні проголошення незалежності України, група депутатів внесла у зал Верховної Ради синьо-жовтий прапор.

Національні символи мають позначати політичну єдність нації. Вони створюють видимість соціальної монолітності народу, несуперечливості соціальних відносин.

Але чи вичерпується національний символ, як звідсіля кричать так звані «інтернаціоналісти», лише «буржуазною ідеологією національної єдності»?

Історія з разу в раз показує, що синьо-жовтий прапор здіймався лише як завоювання в національно-визвольній боротьбі.

Від козацьких повстань, народницького просвітництва, перших та других визвольних змагань, проголошення незалежності України, двох сучасних революцій аж до сьогоднішнього дня — український прапор є прапором народу в боротьбі.

Скільки би імперіалісти та загарбники всілякого штибу, від царату до радянщини, від поміщиків до євро-бюрократів, не намагалися приборкати боротьбу — з разу в раз український прапор знов майорітиме над головами народу, що тріумфує.

Національна єдність, що символізує Прапор — є єдністю народу в визвольній боротьбі. В боротьбі, чиї вимоги не можуть бути обмежені ані сферою, ані ступенем свободи.

Справжня свобода — всенародна та тотальна.

Народна боротьба — повномасштабна.

Що символізує прапор — це наші здобутки та наші вимоги. Лиш через знищення системи привласнення здобутків меншістю, вимоги більшості будуть задоволені. Доти прапор, національна єдність, не буде доконаною, залишатиметься ціллю, що веде нас у боротьбу.

Борітеся — поборете!

З Днем Прапора!

🌟РевДем

Привид Троцького

Психоаналіз — це як російська революція, невідомо, коли що пішло не так

— Ж. Дельоз та Ф. Ґваттарі, «Анти-Едіп»

Як відомо, Лев Троцький в свій час приклав руку і до розповсюдження психоаналізу, і до розповсюдження революції в Росії.

Тож чи має нас дивувати, що вічна скорбота троцькістів майже повністю відображає описану Фройдом схему? Ніби Шекспіровський привид батька, привид Троцького навіює своїм прибічникам сумнів, меланхолію та фантазми про альтернативну історію російської революції.

Але чи маємо ми іншу історію революції в Росії?

Чи не були сталінські злочини логічним продовженням вроджених хвороб ленінізму?

Як поборов би Троцький хвороби ленінізму, якщо він сам був їхнім носієм?…

Якщо в російській революції і було щось відчужене від її хвороб, це її новизна та несхожість на догматичні фантазії тогочасних «марксистів». Як писав Ґрамші, більшовицька революція була революцією проти «Капіталу» Маркса.

Тож, якщо революції стаються тільки якщо заперечують догматизм та успадкування хвороб від старих схем, чи не варто перестати наслідувати спадкових хвороб більшовизму?

Троцькісти, не дивлячись на всі їхні сильні та слабкі сторони щодо теорії та практики, не можуть подолати траур по помилках Жовтня, що лежить в основі їхнього генезису.

Неможливо наслідувати Жовтень, так само як і наслідувати Маркса, в абстрактному вигляді. Лише конкретний аналіз конкретної ситуації зробив маркса Марксом, а жовтень Жовтнем. Тож для нашої конкретної ситуації ми маємо вимагати конкретної теорії та конкретної практики.

Такої теорії та практики історичні реконструкції нам дати не можуть.

Неможливо проводити критичний аналіз, що проводив Маркс, залишаючись «марксистом», неможливо здійснити революцію, залишаючись більшовиком.

Минуле можна наслідувати, лише його відкидаючи.

🌟РевДем

Протест?…

Хвиля народних протестів, повʼязаних з відставкою Федорова вже почала вщухати, тому, не звертаючи увагу на доцільність чи недоцільність їхньої політичної складової, м и можемо зі сторони подивитись на характер цих протестів.

Протягом останніх років в Україні почала складатись культура «картонок», як основного способу вираження політичних вимог. Що додає барв до загальної картини, самі надписи на картонках можуть бути будь-якого змісту, часто не пов’язаного з жодною політичною вимогою.

Буржуазність сучасних протестів характеризується не змістом політичних вимог, але їхньою політичною культурою, що замінює всю гостроту політичного змісту цих протестів, їхнім товарним видом, цілком підпорядкованим маркетингу, як рушійній силі сучасних ринкових відносин.

Не дивлячись на позитивні наслідки відновлення протестної активності вже після початку повномасштабної війни, ми спостерігаємо цілковиту деградацію політичної культури в країні.

Дрібнобуржуазна форма та зміст протестів, на сьогодні, вже вичерпують свої можливості для низової політичної зміни. Тому українському народу заради продовження свого життя, як політичного організму, не залишиться нічого іншого як відкинути буржуазну оболонку свого політичного незадоволення.

🌟РевДем

Територіальні Центри Комплексування

Держава ніколи не підтримує себе виключно силою. Значно ефективніше вона діє тоді, коли виробляє певний психологічний порядок, у якому влада починає здаватися природною.

Комплексування — це виробництво комплексу. Комплексу громадянина перед державою та комплексу держави перед громадянином. Один боїться втратити свободу, інший — втратити контроль. Обидва страхи починають відтворювати один одного.

Адорно писав, що авторитарний характер формується там, де людина втрачає здатність бути автономною і починає шукати власну цінність через підпорядкування сильнішому та панування над слабшим. Саме тому влада є не лише політичною категорією, а й психологічною структурою.

Працівник ТЦК опиняється всередині цієї структури. Інституція поступово перестає бути для нього місцем роботи. Вона стає джерелом ідентичності. Особиста невпевненість компенсується правом представляти державу, а право представляти державу поступово переживається як право визначати межі свободи іншої людини.

Але тут виникає ще один рівень комплексування — страх неминучості. Працівник ТЦК сам не перебуває поза системою мобілізації. За його контролем над іншими постійно присутня можливість самому опинитися на фронті. Той, хто сьогодні перевіряє чужі документи, сам усвідомлює власну потенційну замінність. Він одночасно є представником механізму та його потенційним об’єктом. Влада над іншим таким чином не скасовує страх перед системою, а може стати способом його тимчасово компенсувати.

Держава проходить через той самий процес. Чим слабшою стає її внутрішня впевненість у власній легітимності, тим сильніше вона прагне бути присутньою у повсякденному житті. Зростання контролю стає способом компенсації політичної тривоги.

Влада, яка впевнена у собі, не потребує постійно демонструвати власну силу. Влада, що комплексує, змушена безперервно нагадувати про своє існування.

Саме тому комплексування працює в обидва боки. Інституція виробляє психологічний тип людини, а ця людина відтворює психологію інституції. Особистий комплекс і державний комплекс перестають існувати окремо. Вони утворюють єдиний механізм, який починає відтворювати самого себе.

Саме цей механізм і повинен стати предметом критики. Бо жодна реформа окремих людей не усуне проблему, доки суспільство продовжує відтворювати структури, що потребують комплексування як умови власного існування.

🌟РевДем

РевДем pinned a photo

Мала Червона Книжка
🌟 Мао Цзедун

«Маленька червона книжка» Мао була для нас дороговказом — не в тому сенсі, як кажуть дурні, що це якийсь догматичний катехізис, а навпаки — вона допомагала нам розібратися в ситуації та знаходити нові моделі поведінки в найрізноманітніших незнайомих нам обставинах.

Ален Бадью — один із найвизначніших та найоригінальніших сучасних філософів Франції

До вашої уваги представляємо перше українське видання Малої Червоної Книжки — Цитатника товариша Мао.

Сучасне положення українського народу, положення боротьби з міжнародним імперіалізмом та зрадниками всередині країни, вимагає від нас шукати нову зброю. Досвід китайської революції не є лише історичним досвідом, але досьогодні залишається актуальним.

🌟 Ціна — 350₴

ЗАМОВИТИ
ЗАМОВИТИ
ЗАМОВИТИ

🌟РевДем