Напів Колонія, Напів Корупція

Протягом останнього року українській та світовій публіці відкрилися до того приховані суперечності всередині сучасного українського режиму.

З однієї сторони, з ніг до голови корумпований режим Президента — зрощений війною ревнивий божок. Одна його рука — поліцейська держава, що народилася на світ завдяки гібридній агресії РФ; інша — привласнення військової та гуманітарної допомоги країн Заходу. Але, як каже давнє прислівʼя, рука руку миє: завдяки монструозному силовому апарату, режим намагається монополізувати всі сфери на які падає його погляд (політика, військові поставки, енергетика, тощо).

З іншої ж сторони, союз старого олігархату, обділеного новим монополістом, з антикорупційними правоохоронними органами. Перші — «злиденний та знедолений» компрадорський олігархат, що страждає в муках під натиском державної машини. Другі, носії неоліберального просвітництва в нашу пост-колоніальну республіку, — незалежна від влади (щонайменше від української) анти-корупційна інфраструктура. Не дивлячись на корумпованість перших, становище змусило ці блоки обʼєднатися навколо священної місії захисту західного капіталу.

Не дивлячись на непривабливість останніх, відраза від сучасного режиму, все таки, переважає. До того ж, розігнаний операцією «Мідас», конфлікт між олігархічними угрупованнями запустив вже майже мертвий політичний процес.

Саме антикорупційні протести минулого року показали українцям можливість боротьби навіть під час імперіалістичної агресії зі сторони РФ. Народні маси ситуативно виступають в союзі з імперіалістичним та компрадорським капіталом, але в ході боротьби народ усвідомлює владу над своєю долею. І як це станеться — від напівколоніального режиму нічого не залишиться.

🌟Смерть імперілізму!

🌟РевДем