Психоаналіз — це як російська революція, невідомо, коли що пішло не так
— Ж. Дельоз та Ф. Ґваттарі, «Анти-Едіп»
Як відомо, Лев Троцький в свій час приклав руку і до розповсюдження психоаналізу, і до розповсюдження революції в Росії.
Тож чи має нас дивувати, що вічна скорбота троцькістів майже повністю відображає описану Фройдом схему? Ніби Шекспіровський привид батька, привид Троцького навіює своїм прибічникам сумнів, меланхолію та фантазми про альтернативну історію російської революції.
Але чи маємо ми іншу історію революції в Росії?
Чи не були сталінські злочини логічним продовженням вроджених хвороб ленінізму?
Як поборов би Троцький хвороби ленінізму, якщо він сам був їхнім носієм?…
Якщо в російській революції і було щось відчужене від її хвороб, це її новизна та несхожість на догматичні фантазії тогочасних «марксистів». Як писав Ґрамші, більшовицька революція була революцією проти «Капіталу» Маркса.
Тож, якщо революції стаються тільки якщо заперечують догматизм та успадкування хвороб від старих схем, чи не варто перестати наслідувати спадкових хвороб більшовизму?
Троцькісти, не дивлячись на всі їхні сильні та слабкі сторони щодо теорії та практики, не можуть подолати траур по помилках Жовтня, що лежить в основі їхнього генезису.
Неможливо наслідувати Жовтень, так само як і наслідувати Маркса, в абстрактному вигляді. Лише конкретний аналіз конкретної ситуації зробив маркса Марксом, а жовтень Жовтнем. Тож для нашої конкретної ситуації ми маємо вимагати конкретної теорії та конкретної практики.
Такої теорії та практики історичні реконструкції нам дати не можуть.
Неможливо проводити критичний аналіз, що проводив Маркс, залишаючись «марксистом», неможливо здійснити революцію, залишаючись більшовиком.
Минуле можна наслідувати, лише його відкидаючи.
🌟РевДем