35 років тому, 23 серпня 1991-го року, напередодні проголошення незалежності України, група депутатів внесла у зал Верховної Ради синьо-жовтий прапор.
Національні символи мають позначати політичну єдність нації. Вони створюють видимість соціальної монолітності народу, несуперечливості соціальних відносин.
Але чи вичерпується національний символ, як звідсіля кричать так звані «інтернаціоналісти», лише «буржуазною ідеологією національної єдності»?
Історія з разу в раз показує, що синьо-жовтий прапор здіймався лише як завоювання в національно-визвольній боротьбі.
Від козацьких повстань, народницького просвітництва, перших та других визвольних змагань, проголошення незалежності України, двох сучасних революцій аж до сьогоднішнього дня — український прапор є прапором народу в боротьбі.
Скільки би імперіалісти та загарбники всілякого штибу, від царату до радянщини, від поміщиків до євро-бюрократів, не намагалися приборкати боротьбу — з разу в раз український прапор знов майорітиме над головами народу, що тріумфує.
Національна єдність, що символізує Прапор — є єдністю народу в визвольній боротьбі. В боротьбі, чиї вимоги не можуть бути обмежені ані сферою, ані ступенем свободи.
Справжня свобода — всенародна та тотальна.
Народна боротьба — повномасштабна.
Що символізує прапор — це наші здобутки та наші вимоги. Лиш через знищення системи привласнення здобутків меншістю, вимоги більшості будуть задоволені. Доти прапор, національна єдність, не буде доконаною, залишатиметься ціллю, що веде нас у боротьбу.
Борітеся — поборете!
З Днем Прапора!
🌟РевДем