Галина Крук

(Перевод с украинского Станислава Бельского)

* * *
 
это невозможно написать,
как не вытащить все стеклянные осколки
из пушистого прикроватного коврика в детской
слёзы, пролитые по этому дому, выйдут и отомстят
 
невозможно отложить на потом или остановить в голове
бесконечное составление списков всего, что там было,
каждое воспоминание, что заводит тебя,
как крошечную первую машинку сына,
как пушистого белого зайца дочери,
как будильник с миной замедленного действия
 
заводит тебя в не существующую больше реальность и говорит:
составляй каталог разбитой жизни, беспомощная женщина,
 
безжалостно выбрасывай предметы со следами всех четырёх стихий
огня, воды, воздуха, земли
мы – не они, мы – не они, нас так легко не разрушить
 
разбить человеку старые кассеты с записями родных голосов –
значит освободить голоса
сжечь ему книги или фото – значит оставить наедине
с его книгами и фото, дать ему бесконечное количество попыток
приблизиться к утраченному – и не мочь прикоснуться
 
вот здесь мы ещё были собой прежними, домашними людьми,
а вот здесь уже – дикие, неприручённые, обречённые выживать
в мире чужом, на руинах, полных голосов со старых кассет
между двумя несущими стенами воздуха, мы, уцелевшие,
 
мы – не они, мы не они,
наши воспоминания выйдут и отомстят
 
28.09.2026
 
------------------
 
це неможливо написати,
як не визбирати всі шкляки
із пухнастого приліжкового килимка в дитячій
сльози, пролиті за цим домом, вийдуть і помстяться
 
неможливо відкласти на потім чи спинити в голові
безкінечне складання списків усього, що там було,
кожен спогад, що заводить тебе,
як крихітну першу машинку сина,
як пухнастого білого зайця доньки,
як будильник із міною заповільненої дії
 
заводить тебе в не існуючу більше реальність і каже:
складай свій каталог розтрощеного життя, жінко неспроможна,
 
викидай безжально предмети зі слідами усіх чотирьох стихій
вогню, води, повітря, землі
ми – не вони, ми – не вони, нас так легко не зруйнувати
 
розбити людині старі касети із записами рідних голосів –
значить вивільнити голоси
спалити людині книжки чи фото – значить залишити її наодинці
з її книжками і фото, дати їй безкінечну кількість спроб
наближатися до втраченого – і не могти торкнутися
 
ось тут ми ще були собою попередніми, домашніми людьми,
а ось тут уже – дикі, неприручені, приречені виживати
у світі чужому, на руїнах, повних голосів зі старих касет
поміж двох несучих стін повітря, ми, що вціліли,
 
ми – не вони, ми не вони,
наші спогади вийдуть і помстяться

#переводы #выбор_Оли_Скорлупкиной