вісім років казати: в мене вдома війна
щоб нарешті прийняти: мій дім - це війна
її потяг повільний зі сходу на захід країни
у якому смерть життя перевозить
ніч заходить у землю судомами квітів змарнілих
і лягає в роти нам гнилими зубами мовчання
наша мова тепер - волонтерсько-біженський чат
у якому сирени співають пісень Одісею
наша пам'ять тепер - брудна вишиванка свободи
її довга хода від серця до серця

Ия Кива