Спільне | Commons

У Росії зараз проживають тисячі мігрантів з Куби та інших країн Латинської Америки, яких Міноборони РФ намагається втягнути у війну проти України.

У 2023 році влада Куби повідомила про розкриття злочинної мережі торгівлі людьми, учасники якої змушували громадян Куби воювати на боці Росії. Крім того, багато кубинців проживають в Росії нелегально. Армія РФ заманює їх на війну обіцянками «легалізації та отримання документів».

Це відео є зверненням українських жінок, які знайшли притулок в іспаномовних країнах, до кубинців і латиноамериканців, які розглядають можливість підписання контракту з російською армією.

Відео-звернення створене Андрієм Мовчаном. За посиланням на YouTube доступні субтитри українською, англійською і російською мовами.

🏠 З початком повномасштабного вторгнення на заході України підскочили ціни на оренду житла. Поширена думка, що це повʼязано зі збільшенням кількості переселенців чи інфляцією. В дійсності більшість переселенців знаходяться в інших регіонах Україні, а підняття вартості оренди значно перевищує інфляцію.
ㅤ
💵 Сьогодні ринок приватної оренди в Україні дає прихисток для 60% переселенців, і ця цифра лише росте. Якщо на початку війни переселенці знаходили прихисток у родичів, друзів чи знайомих, то сьогодні все більше людей змушені орендувати житло. При цьому вони часто стикаються з дискримінацією через мову, наявність дітей, тварин, інвалідності.

🤬 На відміну від європейських країн, де ринок оренди житла регулюється, в Україні держава ігнорує сектор оренди навіть під час війни. Механізми житлового забезпечення переселенців, запропоновані владою, не закривають потребу у житлі, через що багато переселенців витрачають більше 70% свого доходу на оренду. Через високі ціни люди змушені повертатися в небезпечні регіони. Окрім того, "тіньовий" характер ринку оренди означає, що переважна більшість орендодавців не сплачують податки, можуть свавільно піднімати вартість оренди, виселяти орендарів чи втручатися у їхній приватний простір.

🎬 25 травня, о 18:00, запрошуємо вас на перегляд і обговорення документального фільму про сім'ї переселенців, які орендують житло у Львові, їхні проблеми та надії на майбутнє. Разом з авторкою фільму, активісткою та дослідниці ГО "Нова житлова політика", Вітою Шнайдер, поговоримо про реалії оренди житла в Україні під час війни та шляхи до змін на краще.

✅ Якщо для вас актуальна проблема пошуку житла - реєструйтесь на подію і приєднуйтесь до дискусії!

На зв'язку "Пряма дія"!

Учора в Одеській обласній бібліотеці ім. Грушевського проходила презентація самвидавного журналу "Прямої дії".

Подія викликала широкий інтерес, про що свідчила відсутність порожніх місць у залі. Окрім студентства, на презентацію завітали й випускники вишів, поміж яких — наші товариші-військові з "Екоплатформи", що перебували на реабілітації.

Близько 40 людей, що прийшли на захід, були раді обмінятися досвідом, почути історії боротьби за кращі умови навчання й ліпшу освіту для всіх. Втім, не всі прибулі мали добрі наміри.

Під час презентації об'явилися невідомі в масках, з нацистською символікою на одязі. Незвані гості почали залякувати працівників бібліотеки й учасників події, у тому числі фізичною розправою. У ході конфлікту агресивно налаштовані молодики напали на військових, застосувавши перцевий балон, а після того кинулись навтьоки.

Ми вже згадували про те, що на українських вулицях дедалі частішають випадки ультраправого насилля — учорашній кейс є черговим на те підтвердженням. Зумовлене ненавистю насилля завжди неприйнятне; удесятеро дикішим воно видається у час війни: поки країна протистоїть імперській агресії, окремі молодчики не вигадують нічого краще, ніж громити лекції та перешкоджати профспілковій діяльності (що теж є порушенням закону). Ба більше, вони нападають на військових, завдяки яким в принципі мають змогу прохолоджуватися в тилу.

Глибоко вдячні всім, хто зі щирою цікавістю відвідав презентацію. Окремо висловлюємо подяку бібліотеці та нашим помічникам в організації заходу.

Ми, в "Прямій дії", вважаємо що українських вояків слід підтримувати гривнею, а не заливати з перцевих балонів, як це роблять праворадикали. Тому закликаємо долучитися до збору на пікап для військового-анархіста Панка, що його проводять "Колективи Солідарності".

Закликаємо берегти себе, зберігати нульову толерантність до насилля на ґрунті ненависті та залишатися з нами. Правда на нашому боці

«Знання перетворюється на товар, який купується та продається. Саме це на практиці є результатами грантової реформи».

Торік, намагаючись трансформувати українську вищу освіту, команда Міністерства освіти розробила проєкт грантової реформи, яка запроваджує ринкові принципи у фінансуванні ЗВО.

Законопроєкт грантової реформи практично одразу викликав обурення частини студентства. Численні збори, буклети, інформаційна кампанія, пресконференція — усе це в межах кампанії #ГрантНеГгарант для протистояння ініціативі Міністерства організували учасники і учасниці студентської профспілки «Пряма дія».

❓ Чому ж студентство скептично ставиться до грантової системи?
❓ Як грантова система може вплинути на доступ до вищої освіти?
❓ Чому якісна освіта і солідарне суспільство керуються принципами, відмінними від ринкових?
❓ І чому ризики комерціалізації знання є неминучим результатом грантової системи?

У своїй статті на всі ці питання докладно відповіла дослідниця соціології права Марія Соколова.

​​Підтримайте наше звернення!

👷‍♂️👷‍♀️Напередодні виборів до Європарламенту профспілкові активісти Кривого Рогу звернулися до кандидатів, щоб нагадати політикам, що саме люди найманої праці несуть на собі основні тяготи війни проти агресора, що саме їм не вистачає боєприпасів, і що саме їхні інтереси мають обговорювати у високих кабінетах. Профспілковці вважають, що ігнорування цих фактів загрожує катастрофічними наслідками. Вони також застерегли від використання підтримки України для прикриття власних корисливих цілей, властивого деяким міжнародним елітам.

📣 Юрій Самойлов, лідер незалежної профспілки гірників зауважив:
«В наших сім’ях кожна друга розмова – про війну, про тих, хто зараз служить, про те, як їм допомогти, бо переважна більшість мобілізованих - це звичайні робітники. І зрозуміло, що саме це стає пріоритетом для профспілки. Але в той самий час в тилу перестає працювати трудове законодавство, скорочують витрати на соціальну сферу, а діти бізнесменів і чиновників розважаються закордоном. Чи справедливо це?»
- задається питанням Юрій.

👍 До звернення вже доєдналася низка профспілкових, громадських та студентських активістів з різних регіонів України, які так само невдоволені відсутністю зацікавленості у проблемах найманих працівників та переконані, що саме спільні зусилля є ключем до того, щоб їхні голоси почули. На їхню думку, потенційна аудиторія звернення охоплює друзів України та союзників робітників, як в Європі, так і у всьому світі.

✅ Олександр Скиба, голова Вільної профспілки залізничників в Дарницькому депо, вказує на те, що з початку війни було фундаментально зменшено обсяг трудових прав. За його словами, більшість змін аж ніяк не сприяли зміцненню обороноздатності, а навпаки. Він підкреслює впевненість в силі об’єднання і підтримки один одного у боротьбі та очікує солідарності з боку іноземних товаришів.

Ознайомитися з повним листом та нашими вимогами ви можете на нашому сайті.

✊ Підтримайте звернення до кандидатів і депутатів та допоможіть розповсюдити цей заклик!

🌺 Хубейза, або відомі нам калачики — рід невибагливих для вирощування квіткових рослин, листя яких є їстівним. Саме хубейза, яка росте коло дороги, сьогодні часто є поживою для населення сектору Гази.

Ряд міжнародних та ізраїльських організацій заявляють про надзвичайну гуманітарну катастрофу, про крайню форму голоду серед мешканців сектору.

Це стало наслідком систематичного знищення Ізраїлем продовольчого суверенітету регіону: сільського господарства, продовольчих фабрик, пекарень, складів із їжею і ринків. Сотні тисяч людей були змушені тікати зі своїх домівок і не мають доступу до води та до засобів приготування їжі. Водночас, постачання гуманітарних вантажів блокується.

Усе це засвідчує, що уряд Ізраїлю цілеспрямовано застосовує голод як інструмент досягнення військової переваги.

Більше про продовольчу ситуацію у секторі Гази читайте в статті Віталія Павлюка.

Що сталося з 9 травня?

Не так давно для більшості українців і українок цей день, 9 травня, супроводжувався маївкою та військовим парадом до Дня Перемоги. Сьогодні ж ця дата відсутня у календарному списку державних свят, а важливим її продовжує вважати лише 13% громадян і громадянок.

❓ Чому ж офіційні і низові традиції довкола 9 травня змінилися?
❓ Які альтернативи радянському міфу 9 травня конструювалися натомість?
❓ Як на культ перемоги вплинули дії Росії?
❓ І чи виправданим є рішення змінити традиції вшанування перемоги у Другій світовій війні?

Читайте про перипетії довкола 9 травня протягом років незалежності — у інтервʼю з українським істориком Георгієм Касьяновим.

У 1946 року на території Палестини проживало близько 145 000 християн. Разом зі своїми співвітчизниками мусульманами їм довелося пережити вигнання у 1948 році, окупаційний режим ізраїльської влади, а тепер і наслідки війни, розпочатої Ізраїлем після атаки ХАМАСу 7 жовтня 2023 року.

У результаті, станом на 2007 рік у Газі проживало приблизно 3500 християн, а наразі залишилося лише близько 800. Більшість із них змушені були покинути свої домівки й шукати притулок у церквах, які також потерпають від авіаударів. Представники і представниці християнської громади, як і інші, гинуть від снайперських обстрілів та відсутності доступу до медичної допомоги й життєзабезпечення.

Одними із тих, хто загинули в умовах нинішньої війни є батько і сестра політичного аналітика Халіла Саєга, автора нашої сьогоднішньої публікації. Читайте у його статті про труднощі, з якими сьогодні стикається православна громада Гази, й про причини зменшення кількості християн на Близькому Сході.

«Наслідуючи молодого Маркса, було б розумно долучатися “до справжньої боротьби”, тому що “у такому разі ми виступимо перед світом не як доктринери з готовим новим принципом: “тут істина, на коліна перед нею!”»

❓ Що таке «справжня боротьба» і чи маємо ми готовий набір істин щодо майбутнього, до якого вона має призвести❓

Починаючи з 70-х років, криза ортодоксального марксизму зумовила виникнення нових інтелектуальних течій, які ставили собі за мету «правильно прочитати Маркса». Із-поміж різних інтерпретацій важливе місце займає вплив ідей представника радикального Просвітництва — Баруха Спінози.

Висновуючи з набору абстрактних метафізичних начал, Спіноза обґрунтовує єдність та іманентність субстанції, яку можна інтерпретувати як матерію; conatus — прагнення зберігати свій стан — як працю, тощо. Зрештою, сам мислитель доходить до необхідності встановлення демократії як реалізації людської свободи.

Строга, математично точна метафізична побудова філософа дозволяє по-іншому поглянути на політичні та суспільні процеси і надихає лівих мислительок та мислителів на взяття спінозівських принципів за основу радикального визвольного руху.

У своїй статті редактор американського критичного журналу «Spectre» Аарон Джаффе полемізує з таким підходом і порушує проблеми:

▪️ світоглядних та теоретичних основ емансипативного руху;
▪️ історії інтерпретації спінозівських засадничих принципів як реакційними, так і прогресивними діячами;
▪️ можливості трансісторичних прогресивних принципів і їх пошуків;
▪️ умов, які формують революційну боротьбу.

5 травня був день народження Карла Маркса. Саме цій даті ми і присвячуємо ще одну статтю про складне і важливе питання «справжньої боротьби». Сподіваємося, колись вона переможе.

«Мені сказали, що співробітників віком від 45 років не беруть» 🙅

За даними Державної служби зайнятості, з-поміж безробітних, які звернулися за допомогою в січні, 47 % — люди старші 45 років. Як правило, саме цій категорії населення найважче знайти роботу, оскільки роботодавці вважають їх малоефективними й нездатними розвиватися і вчитися новому.

Те саме стосується і одиноких матерів, яким відмовляють у працевлаштуванні, — адже важко працювати 8 і більше годин, якщо ти самостійно виховуєш дитину.

В умовах війни і скорочення соціальної допомоги становище соціально незахищених людей лише погіршується. Однак часом на ситуацію намагається вплинути місцева влада, піклуючись про розвиток громад і благополуччя їхніх мешканців — саме про такі ініціативи ми розкажемо вам сьогодні.

Це адміністрація Заболотцівської ОТГ Львівської області, яка виділила кошти на створення невеликих підприємств, куди працевлаштували одиноких матерів. А також кооперативи із вирощування ягід, які забезпечують роботою людей старшого віку у Хмельницькій і Тернопільській областях.

Як працюють ці ініціативи і чому важливо розвивати програми соціального забезпечення та підтримки на державному рівні, — читайте в нашій новій статті.

​Вітаємо з Першотравнем!

Не добре починати привітання з поганого, але варто наголосити, що з кожним роком наступ на трудові права лише посилюється і боротьба за гідні умови праці стає все важчою. Саме тому сьогодні хочеться висловити особливу подяку і підтримку тим, хто продовжує традицію Першотравня та щодня відстоює її цінності ✊🏽

Саме такій боротьбі присвячено сьогоднішню добірку публікацій, якою ми хотіли б надихнути вас на солідарність з іншими та сміливість казати «ні» несправедливому ставленню, гнобленню й експлуатації.

🟠 Профспілка медпрацівниць «Будь як Ніна» є одним з найуспішніших українських прикладів солідарності, взаємодопомоги та координації у трудовій боротьбі. Дізнатися про те, які виклики долають медсестри під час війни, ви можете у фільмі «Крапля до краплі — буде хвиля!».
🟠 Про втрати й досягнення польського жіночого руху боротьби за трудові права читайте у інтерв’ю з режисеркою фільму «Страйк жінок триває» Маґдою Маліновською.
🟠 Стратегії робітничої боротьби в умовах війни та трудової міграції, які пропонують профспілки країн Східної Європи, ви знайдете у репортажі з тематичної дискусії.
🟠 А от про українців і українок, яким в умовах воєнного стану вже вдалося відстояти свої права під тиском роботодавців, шукайте у статті «Тиск на трудові права: як безвихідь стимулює до руху вперед».
🟠 І наша минулорічна стаття про те, чому Першотравень досі залишається важливим і актуальним.

Бажаємо всім перемог у боротьбі за соціальну справедливість!

«Азербайджан готує напад на Вірменію».

У лютому прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян в ексклюзивному інтервʼю для телеканалу «France 24» заявив, що Азербайджан готується до нової війни.

▪️ Наскільки серйозною є загроза нападу на Вірменію після встановлення Азербайджаном повного контролю над територією Нагірного Карабаху та виселення звідти вірменського населення минулого року?
▪️ Чи підтримує загарбницьку політику президента Ільхама Алієва населення Азербайджану?
▪️ У якому становищі перебувають етнічні меншини Азербайджану, зокрема талиші, лезгини, тати, і чи варто очікувати захисту прав вірмен у складі Азербайджану?
▪️ Яку роль у конфлікті між Азербайджаном і Вірменією відіграє Росія?
▪️ І до яких дій задля врегулювання конфлікту вдається Захід?

З 2018 азербайджанський журналіст Башир Кітачаєв відслідковує події, що розгортаються навколо Нагірного Карабаху. Саме до нього ми звернулися, аби отримати відповіді про ситуацію в регіоні та зрозуміти політичну динаміку там. Про що він нам розказав, — читайте у інтерв'ю на нашому сайті.

Євгенію Осієвському, стрільцю-санітару 77-ї десантно-штурмової бригади, лівому активісту, антропологу журналісту та відданому борцю за українську свободу, трагічно полеглому час боїв під Бахмутом 22 травня 2023 року, відкрили дошку памʼяті у Ворзелі на Київщині.

Будучи одним з молодих провідних дослідників культури, Євгеній залишався вірним своїм ідеалам, завжди був готовий стати на захист прав людини та свободи українського народу. Він бачив у світі красу різноманіття та віддавав усю свою енергію, щоб зрозуміти і підтримати інших.

Його ім'я вічно залишиться в памʼяті тих, хто розділяє ідеали рівності, свободи, братерства. Активісти «Соціального руху» взяли участь у церемонії встановлення меморіальної дошки от на гуртожитку Києво-Могилянської академії, де тривалий час проживав Євгеній. Наші серця сповнені смутку за полеглим товаришем лівих поглядів, але ми готові продовжити його боротьбу проти російського імперіалізму та будь-яких форм пригноблення.

​​​​28.04.24. Анонс Соцфоруму «Захист трудових прав в умовах захисту України»

✊ Вже вкотре Україна зустрічає Всесвітній день охорони праці (28 квітня) за обставин, коли працююче населення позбавлене безпеки на робочих місцях. Працювати в Україні означає наражати життя на небезпеку російських ударів і терпіти несправедливе ставлення роботодавців, які часто забувають про євроінтеграційні устремління.

😡 Чи варто дивуватися, що знаходити бажаючих працювати на благо країни стає важче?

❗️ Брак робочих рук загрожує економічному зростанню, стійкості суспільства та успішній відбудові. Запобігти цьому може посилення захисту трудових прав на всіх рівнях. ГО «Соціальний рух» разом з дружніми профспілками і рухами проведе 28 квітня у Києві Соцфорум «Захист трудових прав в умовах захисту України». Метою заходу є виявити системні недоліки у сфері трудових відносин з точки зору працюючих та з’ясувати, чи достатньо робить держава для покращення їх становища.

✅ Захід дозволить представити громадськості найболючіші проблеми зайнятих у галузях охорони здоров’я, залізничного транспорту, соціальної реабілітації, оборонної промисловості, а також обговорити нагальні політичні зміни на користь вказаних верств. Також буде підведено підсумки навчального курсу ТРУДОБОРОНА, покликаного підвищити обізнаність у питанні захисту трудових прав.

➡️ Захід пройде у київському Будинку кіно (м. Київ, вул. Саксаганського, 6, поверх 2, Блакитна вітальня)

🔥Чекаємо наших друзів, соціальних активістів та активісток!

Лівиця у глухому куті 🫠

❓Чи можна виправдати невибіркове насильство і зростання націоналістичних тенденцій, вбачаючи у них реакцію на пригноблення імперіалістичними режимами❓

Після завершення Холодної війни частина міжнародної лівиці розглядає динаміку глобального капіталу та панування не відповідно до логіки історичного розвитку, а фетишизуючи роль США в них. При цьому протистояння Америці часто супроводжується мовчазною підтримкою рухів і режимів, які радше можна назвати консервативними та реакційними, аніж прогресивним.

Так, ми неодноразово чули виправдовування вторгнення Росії на територію України протидією розширенню НАТО і боротьбою за багатополярний світ. Або спостерігаємо, як багато хто закриває очі на поширення антисемітизму після атак ХАМАСу 7 жовтня.

Канадський історик Мойше Постон стверджує, що великою мірою політичний аналіз лівиці зайшов у такий глухий кут через дуалістичний світогляд періоду Холодної війни.

Чому такий дуалістичний інтернаціоналізм є сумнівним з перспективи глобальної емансипації і протистояння глобальному капіталізму, — читайте в есеї історика.

25 квітня у Португалії відзначають День Свободи, приурочений до подій Революції гвоздик, яким цьогоріч виповнилося 50 років. У 1974 році тут було повалено диктаторський режим, який нерідко порівнюють із путінським.

Революція гвоздик стала відправною точкою переходу Португалії до демократії та завершення її колоніальних війн. Унаслідок тривалої боротьби місцевих лівих із авторитарним режимом, Португалія довгий час залишалася однією з європейських країн із найсильнішими лівими настроями та живою традицією антисистемних рухів.

Проте на парламентських виборах минулого місяця уряд Соціалістичної партії зазнав поразки. Якщо після виборів 2015 і 2019 років переможні соціалісти мали спиратися на підтримку радикальніших лівих і під їх тиском намагалися проводити соціально орієнтовану політику, то з 2022 року правили самостійно й потерпали від скандалів.

Із такої ситуації поживилися ультраправі популісти, хай їх і не взяли до нового уряду правоцентристської партії, яка тут зветься Соціал-демократичною. Проте тривожно, що в країні, де крайні праві десятиліттями лишалися поза парламентом, дискредитовані пам'яттю про диктатуру Салазара-Каетану, вони зараз є третьою за чисельністю парламентською фракцією. Тож загроза авторитаризму та необхідність спротиву зберігають свою актуальність із часів Революції гвоздик.

Більше про здобутки й поразки лівих у Португалії читайте в матеріалі Дениса Пілаша «Португалія: відлуння незавершеної революції».

«Профспілку як організацію чують, а тебе як індивідуального кранівника на обʼєкті — чути не хочуть».

Згідно з правилами, баштові крани мають списувати через 20 років експлуатації. Проте нині на більшості будівництв працює техніка 80-90-х років.

Героїня нового репортажу проєкту «Ось бачиш!» Лілія піднімається на такий кран щодня! Ба більше, учасниця профспілки кранівників Львівщини навчилася не лише працювати на висоті 150 метрів, але й боротися за свої трудові права.

Напередодні Дня праці запрошуємо всіх подивитися на процес будівництва зсередини та почути від кранівниці практичні уроки з відстоювання гідних умов праці.

Королівство Бахрейн — маленька за площею держава, розташована на архіпелазі у Перській затоці, між Саудівською Аравією та Іраном. Близько половини населення країни є іммігрантами без громадянства, а з-поміж громадян частка мусульман-шиїтів складає 55-70%, сунітів — 35-45%.

Попри це, саме шиїтська більшість населення зазнає системних утисків і пригноблення. Так:

▪️ шиїти обмежені в можливостях працювати в державних структурах і апаратах влади;
▪️ зазнають дискримінації при працевлаштуванні;
▪️ райони, де вони проживають, помітно бідніші;
▪️ а також шиїти нерідко стають жертвами політичних переслідувань, релігійних утисків і репресій.

Такі похмурі реалії дозволяють деяким правозахисникам означувати політику Бахрейнуа як ще один приклад апартеїду в країнах Близького Сходу.

❓ Яке історичне підґрунтя лежить в основі ієрархічного розмежування між сунітами і шиїтами у Бахрейні?
❓ Який вплив на на цю ієрархію мало втручання імперіалістичних наддержав?
❓ І як конфесійна сегрегація лягла в основу класового розмежування та стала перешкодою для боротьби за зміни у суспільстві?

Про все це читайте у лікнепі нашого автора Олександра Буліна.

🪧 Протягом року обурення українського студентства втілювалося в кількох гучних протестних кампаніях. Вони виступали проти урядової «оптимізації» ЗВО, платних послуг в універах, дискримінаційних висловлювань викладачів, впровадження неоліберальних реформ.

Як саме ці системні проблеми та російське вторгнення впливають на повсякденне життя молоді? Відповідь на це питання вирішила знайти активістка профспілки «Пряма дія» Карина Чмелюк, розпитуючи студентів і студенток свого університету на перервах між парами.

Труднощі, які описали студентки й студенти можна розмежувати на такі три групи:
▪️ економічна вразливість;
▪️ гендерна нерівність та дискримінація;
▪️ проблеми, зумовлені війною.

Більше про умови життя студентства і про те, як вони впливають на процес навчання — читайте в нашій новій статті.

🎓Чим живе студентство України та Університет під час війни, з якими викликами вони зіштовхуються, як поезія та утопія стають чи не останнім порятунком у часи кризи та чи можливий студентський рух у такому кризовому становищі?
ㅤ
26 квітня о 18:00 активістки й активісти незалежної студентської профспілки «Пряма дія» дадуть відповіді на ці та інші питання, представивши перший випуск зіна «Д.І.Й», який можна буде отримати прямо на події!

Журнал «Д.І.Й» є результатом і підсумком роботи «Прямої дії» за останній рік, починаючи від моменту відновлення профспілки в лютому 2023 року. Зін охоплює зовсім різнобічні досвіди студенток і студентів, з-поміж яких:

✍️ студентська поезія;
⚠️ спомини студента, який пережив депортацію до Росії;
✊ історія протестної боротьби профспілки;
🤷‍♂️ що таке справжній університет і яким він може бути для успішної повоєнної відбудови?

🏃‍♀️Реєструйся на подію та приходь послухати про студентський рух, отримати «Д.І.Й» та поспілкуватися з художницею й укладачкою зіна Катериною Грицевою, а також зі студентами-активістами «Прямої дії».