Спільне | Commons

Яким має бути універ, в якому хочеться вчитися? 💭

В останньому відео спецпроєкту «Освіта право, а не привілей» ми вирішили не лише критикувати, але й помріяти… Пофантазувати про систему вищої освіти, яка сприятиме:
▪️ бажанню студентства навчатися та вільно вибирати наукові зацікавлення;
▪️ участі в продукуванні знань;
▪️ розвиткові світогляду та критичного мислення;
▪️ формуванню кваліфікованих працівниць і працівників, а також забезпеченню економічного та соціального розвитку;
▪️ глобальним змінам у суспільстві, які сприяли би досягненню рівності та справедливості.

Ба більше, тут ми пропонуємо не просто утопію, а цілком реальні пропозиції реформування освіти. Тож дивіться, лайкайте і поширюйте!
__________
Дякуємо за співпрацю над розробкою і створенням відео:
Комунікаційній агенції linza agency
Rosa Luxemburg Stiftung в Україні
—————————
Усі матеріали спецпроєкту ви можете знайти на нашому сайті.

«Коли я кажу: “Я борюся за справедливість”, — я борюся за справедливість і в Україні, і в Палестині, і в Кашмірі».

Адіб Шахін — активіст і письменник палестинського походження, громадянин Йорданії й України. Народився Адіб у Йорданії, згодом у Палестині прожив декілька десятиліть, а за часів СРСР приїхав в Україну на навчання, де й перебував до початку повномасштабного вторгнення. Після 24 лютого 2022 року він виїхав до Великобританії.

Зараз Адіб є активістом антиімперіалістичного руху і незмінно бере участь в акціях солідарності з Україною та Палестиною із прапорами обох своїх країн.

Ми вирішили поспілкуватися з Адібом на тлі дискусій про спільне і відмінне в українському та палестинському досвідах. Адже думки того, хто пережив імперіалістичну агресію як у Палестині, так і в України, можуть оприявнити шляхи до солідарності в умовах ескалації імперіалістичних загроз.

Тож читайте інтерв'ю з палестино-українським з активістом про досвід життя в окупації, погляди на солідарність і роздуми щодо стратегій боротьби.

Спішимо разом з Utopia über alles порадувати любителів друкованих книг, прихильників ідей Драгоманова, осіб з лібертарними поглядами й загалом всіх, хто хоче ознайомитися з поглядами видатного діяча — нарешті видано книгу «Україна лібертарна: Михайло Драгоманов. Невеличка антологія статей»!

Оскільки Михайло Драгоманов не писав системних творів, надаючи перевагу публіцистичному стилю, ця збірка — гарний спосіб для читача ознайомитися з ідеями видатного українця у систематизованому вигляді. Тексти колишніх і сучасних дослідників грунтовно розкривають світогляд основоположника українського народництва.

Щиро дякуємо Денису Хромому й Растаман та Порожнеча за укладання цієї антології, допомогу з друком Utopia über alles та допомогу з вертскою Ірині Стасюк.

Вартість однієї книги 200 грн. З приводу придбання писати @drahomanov_bot.

✊🏽 У рамках спецпроєкту «Освіта — право, а не привілей» ми неодноразово наголошували, що саме студентська боротьба та солідарність є найважливішими рушіями прогресивних змін в освіті.

Та як це працює на практиці? Дізнавайтеся з нашої сьогоднішньої публікації про історію боротьби, перемог і помилок студентського руху в Південно-Африканській Республіці.

У 2016 році завдяки студентським протестам #FeesMustFall у ПАР вдалося протистояти підвищенню цін на навчання, змусити уряд збільшити освітні субсидії і розширити стипендіальні програми для бідних. Окрім цього, рух привів до політики нове покоління лідерів.

▪️ Що спричинило зародження масового руху боротьби за доступну освіту в ПАР?
▪️ Чого змогли добитися протестувальники?
▪️ І які уроки цього студентського руху варто засвоїти українським активістам і активістам?

Шукайте відповіді на ці питання в нашій новій статті і солідаризуйтеся у боротьбі за прогресивні зміни.

🪧 Чому в усьому світі страйкують викладачі і викладачки?
🪧 І чому від їхніх протестів за гідні умови праці напряму залежить якість освіти?

Дивіться у нашому третьому відео, створеному в рамках спецпроєкту «Освіта — право, а не привілей». І не забувайте поширювати наші меседжі з вимогою забезпечити доступну і якісну освіту для людей в Україні.
______________
Усі матеріали спецпроєкту ви знайдете за посиланням.

«Розумію, що викладені мною міркування не всім сподобаються — і військовим, і цивільним. Однак вони — про наболіле для багатьох».

Приблизно рік тому Валентин Довгочуб облишив педагогічну й бібліотечну роботу та добровільно долучився до лав ЗСУ. «Записки українського мобіка» — це його спостереження і роздуми про досвід, отриманий протягом цього року.

Імовірно, ви вже читали багато інтервʼю з військовими, їхні пости в соцмережах і журналістські репортажі про службу в армії, про перебування на фронті. Як і інші військові, у своїх нотатках Валентин відверто ділиться міркуваннями про причини, які спонукали долучитися до війська, а також розповідає, як цей досвід змінив його. Він пише про проблеми в армії і перспективи мобілізації, а також про речі, ще більш песимістичні, аніж ситуація на фронті.

Ми публікуємо «Записки про наболіле» практично без жодних редакторських правок.

🎥 Що ви знаєте про палестинське кіно?

Навряд чи багато, адже палестинські фільми не знімаються великими кіностудіями, не виходять у широкий прокат, не супроводжуються великими промо-кампаніями, а подивится їх можна лише на фестивалях і стрімінгових платформах.

Попри це, палестинський кінематограф має тривалу історію. Ба більше, він продовжує існувати навіть після втрати територіальної цілісності країни і залишається одним із майданчиків, через які палестинці можуть говорити зі світом.

Історії біженства, окупації, спротиву, материнства, увʼязнення, участі у терористичних організаціях. Сьогодні ми хочемо познайомити вас із чотирма картинами, які описують ці досвіди з погляду самих палестинців, а не західних медіа.

Читайте рецензії за посиланням, шукайте і переглядайте стрічки, думайте та діліться враженнями.

Російсько-українська війна повернула в публічну дискусію питання колоніальності й імперськості. В Україні це має миттєві відчутні наслідки: ліквідація пам’ятників, «очищення» бібліотек, витіснення російської мови тощо.

Утім, логіки імперськості та колоніальності нерідко плутаються, а складна історія Східної Європи підштовхує багатьох до спрощення. Прихильники «колоніальної» версії часто прирівнюють російську владу до колоніальної влади Заходу на Глобальному Півдні, ігноруючи регіональну специфіку. Інший же табір зводить все до протистояння імперіалістичних центрів, ігноруючи територію, де розгортається одна з найбільших воєн сучасності.

▪️ Тож які фундаментальні відмінності між «колоніальністю» та «імперськістю»?
▪️ Як ці явища переплелися в історії Східної Європи?
▪️ Як помилкове розуміння цієї динаміки призводить до ігнорування сучасних ключових проблем регіону?
▪️ І чому варто, зрештою, розібратися в цій історії задля адекватного опору — пригнобленню, пануванню, російському вторгненню?

Подумати над цими непростими, а часом — грандіозними, питаннями пропонує антрополог і соціальний теоретик Джозеф Ґрім Файнберґ. Читайте переклад його статті на нашому сайті.

«Критикуєш — пропонуй» 😑

Ми часто чуємо закиди, що пишемо в статтях лише про те, як «все погано» й не пропонуємо конкретики для покращення ситуації. Сьогоднішній же матеріал якраз спрямовано на пошук такої прогресивної оптики, яка допомогла б запобігти невтішним прогнозам.

Почнемо з невтішних прогнозів 👇

За даними дослідження Балажа Егерта, працівника Організації економічного співробітництва та розвитку, у період з 2022 по 2035 рік фонд кваліфікованих кадрів в Україні звузиться на 3,5%, зокрема, через втрату трудових навичок і вплив війни на вищу освіту, а продуктивність праці майже на 7%. Згідно з цим же дослідженням, на довоєнний рівень ці показники можуть вийти приблизно в 2080 році.

Проте саме ефективність праці та розвиток виробничих сил є чільними факторами плідної повоєнної відбудови і добробуту громадян. Якою ж може бути дієва стратегія підвищення рівня ВВП країни, відповідно до зазначених критеріїв?

На думку нашого редактора Максима Шумакова, вона має спиратися на 3 фактори:
☝️ Подолання ієрархічної організації поділу праці.
✌️ Фундаментальне переосмислення ролі вищої освіти.
👌 Нерозривний звʼязок університету і виробництва.

Читайте в статті, чому гуманізація праці і розмивання прірви між фізичною та інтелектуальною роботою можуть стати дієвими альтернативами для забезпечення економічного і соціального благополуччя країни.
____________
Матеріал опубліковано в рамках спецпроєкту «Освіта — право, а не привілей», спрямованого на підтримку руху захисту прав студентства.

Ніколи такого не було і от знову 🤦‍♀️

Починаючи з літа 2023 року українські законодавці, прикриваючись повномасштабним вторгненням, взялися за «модернізацію ЗВО».

Їхні ноу-хау зі скорочення гарантій бюджетних місць, стипендій і соціальної підтримки та примусового працевлаштування ми вже оцінили в законопроєкті №10399, прийнятому 21 березня у першому читанні.

Чому ж платне навчання і комодифікація освіти йдуть врозріз із самою ідеєю університету як інституції, яка дає можливості для розвитку всіх і кожної та сприяє становленню здорового суспільства?

Дивіться у нашому ролику і вимагайте доступної освіти у відбудованій Україні.
—————————
Відео створене в рамках спецпроєкту «Освіта — право, а не привілей», спрямованого на підтримку руху захисту прав студентства. Більше матеріалів спецпроєкту ви знайдете за посиланням.

«Коли приходить час садити, то треба садити, а інакше не буде грошей [...] Проте є ризик підірватися у власному ж тракторі» 🤷

За даними Міністерства закордонних справ України, від початку війни у 2014 році мінами та іншими вибухонебезпечними залишками було забруднено 174 000 км² території країни.

Найперше їхніми жертвами стають фермери цих регіонів, які продовжують сільськогосподарську діяльність, аби уникнути банкрутств своїх господарств. Не меншу загрозу нерозірвані снаряди несуть і для решти мирних жителів, зокрема дітей, яких ваблять незвичні предмети.

▪️ Скільки знадобиться часу, аби території ведення бойових дій знову стали безпечними для людей?
▪️ Який вплив має забруднення снарядами на ґрунти й екологію?
▪️ Які методи існують для знищення вибухонебезпечних залишків війни?
▪️ Скільки може коштувати їхня утилізація державі?

Відповіді на ці питання спробував дати інженер-геолог Даніель Юбе. У своєму дослідженні він спирається на досвід Першої світової війни, в якій так само, як і у війні Росії проти України, значну роль у веденні бойових дій відігравали артилерійські бомбардування.

У нас сьогодні день народження 🥳

З цієї нагоди хочемо привітати себе з тим, яке неймовірне коло друзів і однодумиць нам вдалося зібрати навколо журналу за 15 років. А також подякувати вам всім, що пишете для «Спільного», читаєте, поширюєте наші матеріали та підтримуєте протягом усіх цих років 🫶🏽

Якщо ви хочете більше дізнатися, як і чому в 2009 році з’явився журнал «Спільне», про наші переконання і принципи роботи, то читайте інтервʼю із редакцією.

А привітати нас ви можете в коментарях.

Тримаймося і надалі разом!

21 березня українські депутати привітали одне одного з прийняттям Верховною Радою у першому читанні законопроєкту №10399: він є основою чергової реформи вищої освіти. Законопроєкт передбачає радикальні зміни у системі державного замовлення і запровадження грантів.

Ми ж з цього приводу хочемо висловити свої співчуття українській освіті, всім майбутнім і нинішнім студенткам і студентам, а також їхнім батькам 💔

Чому? Бо проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування здобуття вищої освіти та надання державної цільової підтримки її здобувачам» (№10399) — це вже не просто наступ на права студентства, а пряме порушення Конституції.

Зокрема, у ньому прописані такі приємні для законотворців пропозиції як:
▪️ скасування гарантії бюджетних місць;
▪️ зменшення можливості отримати стипендію та обмеження соціальних пільг;
▪️ створення системи примусового працевлаштування.

Для студентства ж, звісно, така реформа зменшить доступ до вищої освіти та погіршить їхнє становище на ринку праці. Детальніше про загрози законопроєкту №10399 читайте в новій статті.

————————
Стаття написана в рамках спецпроєкту «Освіта — право, а не привілей», всі матеріали якого ми збираємо тут.

😡 Зловживання з боку адміністрацій ЗВО, дискримінація, корупція, відсутність бюджетних місць, непомірні ціни за контракт, жахливі гуртожитки та погана якість освіти 🤬

Починаючи з 90-х років, кожна спроба українських політиків перевести освіту на ринкові рейки закінчувалася провалом, що врешті-решт призвело до кризи освітньої системи.

Ще гіршими доступ до освіти й умови навчання стали з початком повномасштабного вторгнення, коли студентство зіштовхнулося з вимушеним переміщенням, фізичним руйнуванням університетів, скороченням бюджету на освіту, зростанням цін на навчання.

❗️ Проте у протистоянні реакційному наступу зʼявився потужний опір❗️ Протягом останнього року невдоволення серед студентства втілилося в декількох протестних кампаніях 👇
🪧 акція студентів Української академії друкарства проти реорганізації ВНЗ і рух «Students UA», які виборюють право виїзду за кордон українських студентів іноземних університетів;
🪧 протести профспілки «Пряма дія» проти платних послуг у КиМУ, успішна боротьба за навчальний корпус КНУКіТ, сприяння звільненню Ірини Фаріон за шовіністичні висловлювання, регулярні збори на антиавторитарні підрозділи, кампанія «Проти зливання знань», в рамках якої ПД протистоїть об'єднанню університетів і «ГрантНеГарант» — боротьба проти грантової реформи.

✊🏽 Задля підтримки такої активної і натхненної студентської боротьби ми ініціювали спецпроєкт «Освіта — право, а не привілей», який складатиметься з серії аналітичних статей про:
🔹 вплив неоліберальних реформ на умови навчання;
🔹 візії прогресивних перетворень системи освіти у повоєнній Україні;
🎦 а також чотирьох відеороликів про проблеми освіти та боротьбу за доступ до неї.

Перше відео ми презентуємо вже сьогодні. Подивитися, полайкати і пошерити його можна на нашому YouTube-каналі або в Інсті.

🥄 🥁 Українська феміністична кухня №7!

Запрошуємо долучитися до сьомої сесії феміністичної кухні, яку цього разу присвячено трудовим правам в контексті України і Великобританії.

Захід торкнеться питань:
🔹 розбудови солідарності у сфері трудових прав у контексті України та Сполученого Королівства;
🔹 важливості адвокації справедливого ставлення та розширення прав і можливостей працівниць та працівників в умовах війни;
🔹 досвіду боротьби за трудові права у Великобританії.

До обговорення долучиться наша редакторка Оксана Дутчак.

❗️Подія відбуватиметься англійською мовою.

КОЛИ: 27 березня о 20.00 EET (за київським часом) / 19.00 CET / 18.00 GMT
ДЕ: ZOOM. Для участі у заході заповніть реєстраційну форму.

Деталі за посиланням.

🗑 ⛰ Якщо ви не знаєте, де знаходиться найвисокогірніше сміттєзвалище України, то прямуйте до села Бережниця Івано-Франківської області.

Із початку 1980-х поряд із селом розростався полігон сміття на півтора гектара, який забруднював воду і поширював сморід на все село.

✊🏽 Проте Бережниця привертає увагу не лише сміттєзвалищем, а радше тим, як громада села боролася за його закриття. Після десяти років безрезультатних звернень до влади селяни просто вийшли і перекрили підʼїзд до полігону. Так вони стояли три місяці!

На жаль, досягти змін на краще в Україні вдається лише такими важкими зусиллями. Проте подібні приклади свідчать, що колективно відстояти свої інтереси таки можливо. Ба більше, ці прецеденти створюють підґрунтя для досягнення системних змін у державній політиці та надихають на боротьбу інших.

Саме тому ми збираємо історії та досвід громадського активізму і розповідаємо про них у наших статтях. Отож читайте сьогодні більше про сміливу громаду Бережниці, порятунок шкіл у Волинській і Полтавській областях та опір проти закриття лікарні у шахтарському містечку Львівської області.

Подолання проблеми голоду до 2030 року є однією з 17 основних цілей стійкого розвитку, сформульованих Генеральною Асамблеєю ООН у 2015 році. Останні ж дані ООН свідчать, що щось, вочевидь, пішло не за планом, адже у порівнянні з 2020 роком число тих, хто не мають доступу до їжі чи недоїдають, у світі за 2021 рік зросло на 46 млн.

Чи стосуються ці показники виключно чільного права на їжу та подолання голоду? Адже розвиток продовольчого суверенітету, тобто створення механізмів автономного виготовлення відповідних регіонові та культурі продуктів харчування, — це також і про протидію імперіалізмові, про демократизацію та сталість суспільств.

Власне саме в такому фокусі тему продовольчого суверенітету ми обговорювали на тематичній секції конференції «Діалоги периферій» за участі спікерок та спікерків з України, Лівану, ПАР і Палестини. Сьогодні ж ми публікуємо репортаж за основними тезами конференції щодо таких питань:
▪️ Чому країни периферії досі страждають від браку продовольства?
▪️ Що таке продовольчий суверенітет і як він пов’язаний із імперіалізмом, демократією та прогресивними перетвореннями?
▪️ Як на проблему голоду впливають нерівності, які продукує глобальна капіталістична система розподілу та циркуляції товарів?
▪️ І чому глобальна екологічна криза створює похмурі перспективи для аграрної промисловості?

14 березня — неофіційне свято числа π. У цей день ми вирішили не лише привітати всіх математиків, а й підбадьорити тих, кому так і не вдалося опанувати інтеграли, функтори та диференціальне числення.

Як для перших, так і для других інтервʼю з історикинею науки Аннетт Фоґт про математичні розвідки Карла Маркса може бути цікавим чтивом. Дізнайтеся:
🧮 Чому Маркс цікавився диференціальним численням і як цей інтерес вплинув на пізні твори Енгельса?
🔢 Як за допомогою математики засновник марксизму вирішував капіталістичні та особисті кризи?
♾ І чому публікація його «Математичних записок» — ледь не детективна історія?

Читайте інтервʼю і памʼятайте, що головним в опануванні знань є відсутність страху і наявність завзяття.

🪙 17 гривень — це одноразова грошова допомога, яку виплачують людині зі статусом біженця в Україні.

З огляду на подібні стандарти української міграційної політики, не такими й дивними є вимоги вітчизняних можновладців припинити підтримку українських біженок за кордоном та перенаправити їхні соціальні виплати до держбюджету.

Власне, це не просто слова, а реальні ініціативи українських політиків, які були озвучені цього січня на форумі в Давосі. Такі ініціативи обґрунтовують необхідністю повернути з країн ЄС українських платників податків і споживачів.

❓ Про що свідчить подібний цинічний популізм у міграційній і соціальній політиці?
❓ Чому, на думку української влади, люди постійно щось винні державі, натомість державний апарат не обтяжує себе функціями соціального забезпечення як власних громадян, так і тих, хто шукає прихистку в Україні?
❓ І як ми дійшли до того, що людям потрібно робити вибір між статусом біженок і громадян?

Читайте в статті Олени Слободьян.

Ганна Кулішова — ще одна анархістка з України, яка здобула визнання в міжнародних робітничому та феміністичному рухах на зламі XIX-XX століть, утім залишається маловідомою на батьківщині.

Революціонерка народилася в Сімферополі і, на відміну від інших героїнь наших карток, перші роки своєї бурхливої діяльності провела на території сучасної України. Вона була учасницею одеського відділу революційно-народницького «Товариства чайковців», «Київської комуни», групи «Південних бунтарів».

Під загрозою ув'язнення Кулішова виїхала за кордон із паспортом, який отримала від подруги, київської бакуністки Олени Косач (рідної тітки Лесі Українки). У Європі вона продовжувала свою активістську діяльність, долучаючись до революційних організацій Франції, Швейцарії та Італії.

Визнання Кулішова отримала в Мілані, де разом із чоловіком організувала Міланський соціалістичний союз та видавництво журналу політичних й літературних досліджень «Соціальна критика». Особливе місце серед її робіт, опублікованих у журналі, посідали статті з питань фемінізму та емансипації жінок.

На початку 1900-х Ганна була однією з лідерок Соціалістичної партії Італії і брала участь у розробці законопроєктів про жіночу та дитячу працю, які вдалося провести в парламенті. У 1911 році була серед організаторів Соціалістичного комітету за жіноче виборче право.

А ще автор «Пригод Піноккіо» Карло Коллоді створив образ Блакитної феї під враженням від виступів Ганни Кулішової на судах.

Про решту численних пригод, досягнень і вмінь непересічної революціонерки — читайте на нашому сайті.