Спільне | Commons

Вітаємо всіх із 8 березня!

З нагоди важливого дня боротьби і солідарності жінок у світі ми вирішили розказати вам про кількох маловідомих, але видатних революціонерок українсько-єврейського походження.

Тереза Сервер-Малкіель, Кара Лемліх, Роза Персотта, Міллі Віткоп, — усі ці жінки народилися в Україні, проте були змушені мігрувати, рятуючись від інспірованих царською владою єврейських погромів та інших репресій. Через це їхня найактивніша діяльність розгорнулася в Західній Європі і Північній Америці. Там вони відіграли важливу роль в боротьбі за інтереси працівниць та права жінок.

На картках ми коротко розповіли про цих діячок міжнародного феміністичного і робітничого руху. Сподіваємося, що ці історії вас зацікавлять та змусять погуглити, аби краще познайомитися з постатями і діяльністю революціонерок.

«Для нас боротьба за права робітників і боротьба за права жінок — це одне й те саме».

«Чорні протести» 2020-го року, які охопили вулиці польських міст після рішення Конституційного суду посилити закон про заборону абортів, стали наймасовішими і найпомітнішими акціями на захист прав жінок у Польщі за останні роки.

Кадри з тих подій можна було побачити в документальній стрічці Маґди Марії Маліновської «Жіночий страйк триває», представленій на останньому фестивалі феміністичного кіно «Фільма». Польська режисерка розпочинає свій фільм кадрами протестів проти абортів, але її цікавить ширша рамка історії жіночого опору — Маґда розповідає глядачам історію боротьби познанських працівниць сфери догляду в контексті протистояння капіталістичній системі.

Напередодні 8 березня наша редакція взяла інтервʼю у польської режисерки, аби ширше розкрити основну тезу її фільму.

▪️ Тож, чому саме жінки є групою, яка має великий потенціал для боротьби з системою нерівності та пригноблення?
▪️ Яких змін вдалося досягти польським активісткам?
▪️ Що передбачає міжнародна солідарність жіночого і робітничого рухів?
▪️ Які перспективи і стратегії жіночої боротьби та яку роль для її перемоги може відіграти кіно?

Дізнавайтеся про все це з нашої розмови з Маґдою. І обов'язково подивіться «Страйк жінок триває», якщо пропустили стрічку під час «Фільми».

Сьогодні 153-тя річниця дня народження Рози Люксембург — однієї з найвпливовіших діячок європейської лівої соціал-демократії.

Усе своє життя Роза Люксембург вела активну боротьбу за егалітарні революційні зміни, яку не зупиняла навіть у найскрутніші моменти. Так, під час свого ув’язнення за політичні погляди революціонерка продовжувала вести агітаційну роботу й надсилати антивоєнні листівки та брошури.

Сьогодні ми ділимося з вами одним із таких текстів, опублікованих Rosa Luxembourg Stiftung в Україні, який Роза написала під час дворічного перебування у в'язниці. Ці нотатки та спостереження, — напевно найпоетичніші з усієї спадщини філософині — сповнені революційного духу та неполохливої надії, можуть слугувати моральним компасом у гадано безвихідний час.

Політичні увʼязнення, допити, повсякчасні репресії, політична, економічна та культурна маргіналізація, повне блокування права плебісциту на самовизначення, масові розстріли та зґвалтування, — усе це невидимий бік Кашмірської долини.

77 років на території Кашміру триває боротьба за самовизначення кашмірського народу та проти індійської окупації, які супроводжуються репресіями і порушенням прав людини з боку індійської влади.

❓ Чому реакція міжнародної спільноти на ситуацію у Кашмірі обмежується переважно лише «занепокоєнням»?
❓Як можна пояснити те, що історія кашмірського опору залишається поза межами світової уваги, порівняно з антиімперіалістичними наративами України і Палестини?
❓Як живуть кашмірці зараз?
❓Які форми спротиву формуються в регіоні в умовах колонізації?
❓І чому вже 77 років Кашмір залишається гарячою точкою протистояння між Індією, Пакистаном і власним народом?

Читайте про це в другій частині інтервʼю з кашмірською історикинею Гафсою Канджвал.

19 березня в Україні традиційно вважається днем прильоту лелек. Ця прикмета не унікальна: багато повʼязаних із чорногузами повірʼїв і легенд існують в інших країнах також. Зокрема в Палестині, територія якої є однією з ключових зон для цих мігруючих птахів.

Литовська мисткиня Марія Немиченко відправилася в Зону С «Західного берегу», аби поспілкуватися з палестинцями та дізнатися більше про фольклорну значущість чорногузів у Палестині й яку роль вони займають в ідентичності народу.

🎧 Слухайте в озвучці її статті:
чому нині про чорногузів у Палестині памʼятають лише старші члени громади❓
і як ізраїльська окупація сприяє екоциду палестинських земель❓

«Перспективи деколоніальних «лівих» залишають бажати кращого. Через те, що вони заперечують універсалізм як «білий» та «західний», їхній радикалізм ґрунтується на войовничому расовому партикуляризмі».

Загострення конфлікту між Ізраїлем і Палестиною 7 жовтня 2023 року знову привернуло увагу різних політичних сил до проблеми самовизначення палестинців та євреїв. Заголовки лівих видань усього світу переповнилися згадками «поселенського колоніалізму». Водночас такий «деколоніальний» погляд нерідко опускає особливості ситуації та не пропонує соціалістичну перспективу, а натомість дрейфує в бік етнонаціоналізму.

У статті британсько-нігерійського публіциста Ральфа Леонарда читайте:

▪️ Чи пропонує розуміння Ізраїлю як поселенсько-колоніальної держави прогресивну альтернативу врегулювання конфлікту?
▪️ Як сіоністський рух балансує між просвітницьким та романтичним ідеалами націоналізму?
▪️ І чому остаточне вирішення ізраїльсько-палестинського питання неможливе без покладання на універсалістський національний проєкт?

Після здобуття незалежності країнами колишньої Британської Індії у 1947 році території князівства Кашмір стали зоною конфлікту між населенням Кашміру, Індією, Пакистаном і Китаєм.

Нині більше 50% земель Кашміру перебуває під окупацією Індії, яка попри резолюцію ООН відмовляється провести референдум щодо статусу спірного регіону. Ба більше, індійська влада повсякчас застосовує механізми, які підривають особливий статус Кашміру. На території регіону перебувають індійські війська, запроваджено комендантську годину, введені обмеження інтернету, мобільного звʼязку, транспорту й чиниться тиск на місцеву адміністрацію та політичні партії.

Для того, щоб дізнатися про ідентичність кашмірського народу і його боротьбу за автономію, ми поговорили з кашмірською історикинею Гафсою Канджвал.

Сьогодні ви можете ознайомитися з першою частиною інтерв'ю з дослідницею про ключові історичні моменти сучасної історії Кашміру, різні політичні реакції на насильницьке панування Індії над регіоном, а також про вплив окупації на життя населення.

Другу частину інтерв'ю, присвячену аналізу подібностей та відмінності між індійською окупацією Кашміру та російськими спробами окупації України, буде опубліковано наступного тижня. Слідкуйте за стрічкою.

Геноцид, агресія, воєнні злочини та злочини проти людяності.

Читайте у другій частині інтервʼю з експертом з міжнародного кримінального права Патриком Лабудою про те:
▪️ які правові механізми можуть бути задіяні у розслідуванні цих найтяжчих злочинів;
▪️ які судові інстанції можуть посприяти притягненню до державної та індивідуальної відповідальності російських високопосадовців, чиновників, пропагандистів і військовослужбовців;
▪️ чому, попри розпочате розслідування та виданий МКС ордер на арешт Путіна, Україна ініціювала створення Спеціального трибуналу щодо агресії.

Історія свідчить, що міжнародне кримінальне право часто працює вибірково як до країн-жертв, так і до агресорів. Саме тому важливо розумітися у вищезазначених питаннях і вимагати реформування та покращення міжнародної системи правосуддя.

«Солідарність — наша зброя. Бо саме солідарність дала Україні змогу вистояти ці два роки і тільки вона дає надії на закінчення війни та позитивну перебудову».

Два роки тому, 24 лютого, Росія розпочала повномасштабну війну проти України. Два роки населення України страждає від обстрілів, втрати близьких, домівок, відсутності безпеки й нормального життя. І, на жаль, ці роковини — лише одна із фаз російського вторгнення.

Але попри втому та розвінчання ілюзій, опір імперіалістичній агресії в Україні триває. Сьогоднішню нашу публікацію присвячено голосам тих, хто долучилися до спротиву в лавах української армії.

Це стаття — колаж із монологів лівих активістів і активісток з України, Росії та Білорусі, котрі з юних років ведуть боротьбу за краще та справедливе суспільство. Нині ж вони змушені робити це зі зброєю в руках.

За посиланням читайте, чи змінилось їхнє розуміння російського імперіалізму, солідарності, а також дізнавайтеся, якої підтримки вони очікують від західних лівих сьогодні.

After two years of daily bombings and shelling that have destroyed Ukrainian cities, there are increasing obstacles to providing basic services to the population and supporting economic functioning.

What measures is the government taking to rebuild housing and infrastructure? And are they enough?

Listen about it in episode 6 of the "Ukraine The Possible" podcast.

🏗 Дискусії про стратегії післявоєнної реконструкції активізувалися практично одразу після початку повномасштабного вторгнення. Та після двох років щоденних бомбардувань і обстрілів українських міст стає очевидно, що все актуальнішою стає нагальна відбудова.

Які ж проблеми в контексті відбудови необхідно долати просто зараз? І чи достатньо робить уряд для усунення перешкод у наданні основних послуг населенню і підтримці функціонування економіки?

🎧 Слухайте у 6-тому епізоді подкасту «Ukraine The Possible» на зручних для вас платформах:
Spotify
Apple Podcasts
YouTube
SoundCloud
Google Podcasts

🧑‍⚖️ Як засудити Росію та її громадян, винних у злочинах агресії проти України?

Поки Росія продовжує щоденно здійснювати злочини агресії проти української держави, її суверенітету, громадянок та громадян, у світі ведуться дискусії про те, які механізми можна застосувати для притягнення РФ до відповідальності.

17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Володимира Путіна і Марії Львової-Бєлової. Проте вони досі залишаються на свободі. Натомість український уряд наполягає на створенні Спеціального трибуналу щодо агресії.

Водночас багато країн намагаються лобіювати свої інтереси у цьому питанні. Ба більше, деякі вбачають засудження Росії несправедливим свідченням вибірковості дії міжнародного права.

❓ Чому такий «вотебаутизм» є загрозливим викликом для міжнародної солідарності?
❓ І який суд усе таки може стати запорукою встановлення нових безпекових гарантій у світі?

Про це нам розповів експерт з міжнародного права Патрик Лабуда. За посиланням читайте першу частину інтервʼю — про недоліки міжнародного права і можливості їх подолання.