Політичні увʼязнення, допити, повсякчасні репресії, політична, економічна та культурна маргіналізація, повне блокування права плебісциту на самовизначення, масові розстріли та зґвалтування, — усе це невидимий бік Кашмірської долини.

77 років на території Кашміру триває боротьба за самовизначення кашмірського народу та проти індійської окупації, які супроводжуються репресіями і порушенням прав людини з боку індійської влади.

❓ Чому реакція міжнародної спільноти на ситуацію у Кашмірі обмежується переважно лише «занепокоєнням»?
❓Як можна пояснити те, що історія кашмірського опору залишається поза межами світової уваги, порівняно з антиімперіалістичними наративами України і Палестини?
❓Як живуть кашмірці зараз?
❓Які форми спротиву формуються в регіоні в умовах колонізації?
❓І чому вже 77 років Кашмір залишається гарячою точкою протистояння між Індією, Пакистаном і власним народом?

Читайте про це в другій частині інтервʼю з кашмірською історикинею Гафсою Канджвал.