Подрузі її син-підліток нещодавно задав питання: "А що буде якщо я зараз відкрию двері та вистрибну?"

Сталося це на автобані на швидкості понад 100 км/год. Подруга перелякалася, бо у дитини суїцидальні думки і хто зна, що буде наступного разу коли її не буде поруч. Тож, потягнула його до психолога. Пізніше син сказав, що відчув навіть якесь полегшення, що врешті-решт наважився та задав їй таке питання.

Знаєте, що таке нарцисична травма? Вона, на відміну від нарцисизма, піддається лікуванню.
Якщо казати мовою Вікіпедії, то це дуже глибоке емоційне поранення самооцінки та базового відчуття власного "Я", яке зазвичай виникає в дитинстві через хронічне знецінення, крихітне або умовне прийняття з боку значущих дорослих. "Значущі дорослі" - це зазвичай батьки.

Так от поведінка сина моєї подруги - це класичний прояв нарцисичної травми. Підліток вдається до радикальних дій, бо коли він "нормальний", то його наче не помічають. Його потреба - переконатися в тому, що зв'язок з дорослим живий, навіть якщо йому самому від цього боляче. Це такий крик про допомогу, в той час коли його психіка намагається адаптуватися до дефіциту любові.

Для підлітка з нарцисичною травмою логіка "краще скандал, ніж ігнорування" загострюється. Він провокує батьків, щоб отримати відповідь на головне питання: чи приймаєш ти мене будь-яким?

І отут починається найцікавіше. Тому, що дитяча психіка доволі гнучка, вона пристосовується до будь-яких умов. Ну, майже. Але до отаких пристосовується. І якщо з цією травмою нічого не робити, то в нас виросте ще один прекрасний нарцис.

Тобто, у підлітковому віці така поведінка - це здебільшого пошук безпеки, контакту та захисту. Дитині треба переконатися, що про неї все ще дбають. І отака маніпуляція - вона здебільшого неусвідомлена та хаотична, бо людина у розпачі.
А от у дорослому віці воно трансформується у пошук влади, контролю та захоплення. Переходить в усім нам знайоме "я особливий, мені все дозволено!" А маніпулює дорослий нарцис вже продумана та спрямовано.

Якщо у дитинстві людина вимушена постійно вигризати увагу через такі негативні вчинки, її психіка відбудовує захисний панцир грандіозності, щоб більше ніколи не відчувати цього принизливого розпачу. І ось так на світ з'являється черговий грандіозний нарцис.

Я, знаєте, дуже тішуся через те, що зараз все менше і менше людей залишаються зі своїми аб'юзивними партнерами "заради дітей". Бо тут все навпаки і діти страждають найбільше. Просто згадайте скільки часу та зусиль треба дорослій людини, щоб повернутися до нормального життя. Та уявіть наскільки це поламає дитину.

І бережіть себе 🌼