А чого ти виправдовуєшся?

Є така цікава маніпуляція. Тебе спочатку звинувачують у чомусь, чого ти не робила. Ти, як нормальна людина, починаєш пояснювати:
- Ні, там було не так.
або
- Я не могла цього зробити, бо...
А тут тобі кажуть:
- А чого ти так виправдовуєшся?
Тобто спочатку людину поставили до стінки, потім здивувалися, чого вона руками махає.
Ну і далі вже можна робити вигляд, що ти сама себе видала. Бо якби була невинна, то сиділа б спокійно, як Будда на лотосі. Тільки от питання:
а з якого дива ти взагалі опинилася на лаві підсудних?

Дивись, є різниця між поясненням та виправданням.

Пояснення - це коли ти повідомляєш факт.
- Я запізнюся на двадцять хвилин, бо потяг затримали.
Все. Крапка. Людина отримала інформацію, світ не завалився.

Виправдання - це коли після першої фрази ти раптом починаєш захищати дипломну роботу на тему "Чому я не погана":
- Я взагалі вийшла вчасно. Я не хотіла запізнюватися. Я рідко запізнююся. Просто сьогодні так вийшло. Ти ж знаєш, яка я відповідальна…
І отут уже не про потяг.
Ти намагаєшся довести, що маєш право на помилку, затримку, зміну планів або просто на власне життя.

В мене є подруга, яка виправдовується за майже все, що робить в житті: запізнилася або прийшла зарано, не зможе допомогти, чи допомогти зможе, але пізніше. При тому, вона навіть не помічає, що вона це робить. Навіть коли запитати напряму: чого ти виправдовуєшся? Вона все одно скаже, що просто пояснює.
А така поведінка - це просто розкриті ворота для маніпуляторів різного пошибу. Такі, як я, залюбки використовують твоє перманентне почуття провини у власних інтересах.

Ти сказала, де була. Але цього недостатньо.
І ви вже сидиш та згадуєш, чи не проходив повз тебе о 17:42 якийсь чоловік у синій куртці, бо раптом це важливо для справи.
Вітаю. Ти на допиті.
Причому слідчий уже знає, що ти винна. Йому залишилося тільки витягнути з тебе зізнання або хоча б невдале формулювання, яке можна буде використати проти тебе.

Головне завдання - вивести тебе з рівноваги та перевести бесіду в емоційне поле, бо тоді тобою легше управляти.
Ну і коронне:
- Якщо ти не винна, то чого так реагуєш?

Це дуже зручна фраза. Бо тут немає правильної відповіді.
Ти спокійна значить тобі байдуже.
Ти засмучена значить ти маніпулюєш емоціями.
Ти обурена - "Нормальна людина так би не реагувала".
Ти починаєш пояснювати ще більше - "О, бачиш, виправдовуєшся".

Моє завдання тут не в тому, щоб зрозуміти, що відбувається. Моє завдання в тому, щоб будь-яку твою реакцію зробити доказом твоєї вини. І тут можна скільки завгодно старатися бути правильною, спокійною та психологічно зрілою. Але якщо я прийшла не поговорити, а засудити, то хоч на голові стій.

Рішення вже винесено.

А чи існує така типова фраза, після якої ти раптом починаєш пояснювати своє життя від народження?