Добре, про відмови трохи подумали.

А тепер отаке запитання: кому вам страшно відмовляти напряму?

Тобто, замість такого:
- Ні, я не поїду на дачу.
Або
- Ні, я не зустрічатиму тебе з потяга о 6 ранку.
Або
- Ні, я не позичу гроші.

Вам доводиться народжувати цілі тіради на кшталт:
- Ой, я б залюбки, але я/чоловік/кіт побігла/стрибнув/впав та підвернув/зламав/розбив палець/ногу/катлєту. Так би ж я з задоволенням, але бачиш не все мені підвладно у житті.
Або
- Ой, я б і рада, але оце тільки вчора віддала автівку на ремонт, а це аж на тиждень розтягнеться. Ти ж знаєш які там зараз черги.
Або
- Ой, ти ж пам'ятаєш ту історію про мене/чоловіка/кота, що побіг/стрибнув/впав? Так ото терміново в лікарню їздили, то грошей тепер зовсім нема. От навіть на манікюр не вистачило на тому тижні. Тож, вибачай, але я ніяк.

Хто та людина, для якої ви будете так старатися замість прямої відмови?