За мотивами "Обісрані, але нескорені" згадалася мені минулорічна ситуація, яка стала таким собі мемом у нашому локальному українському чатику.

Поїхали ми тоді з конвоєм до України. Доречі, частково збір на нього був і в цьому каналі. І пішло все якось дуже добре: знайшовся гарний продавець, зробив нам хорошу знижку. Та таку хорошу, що "на здачу" ми ще й Mitsubishi Pajero Pinin придбали. Як потім жартували хлопці "жіночій позашляховик", бо компактний але ж і коней на шляху зупиняв, і побратимів з багнюки витягував.

Їдемо ми, значить, по Німеччині на цьому паджеро. Хайвей. Уся права полоса зайнята вантажівками. Ми у лівій, шуруємо на обгін усім своїм конвоєм, а було нас тоді четверо. Я за кермом, другий водій поряд. І тут відчуваю, що щось не те. Якось кермо припиняє мене слухатися і стає важче тримати дорогу. Я відчуваю якісь вібрації автівки, намагаюся її виправити. Не виходить. Тоді вирішую триматися ближче до бордюру, щоб зупинитися при потребі. Втуляюся поміж двох вантажівок, трохи пригальмовую, вирівнюю тачку.

Пізніше водії з автівки позаду нас скажуть, що перелякалися дай боже, бо Паджерік почало підкидати у повітрі, і отакими стрибками він вліз поміж вантажівок, водії яких теж перелякалися такого малого але зухвалого, і дали місце втертися.
Я ж у той час не відчувала нічого (принаймні, на той момент мені так здавалося), а коли вже автівка стабілізувалася, я взяла у руки рацію і на увесь конвой оголосила: "автівка три, ми в порядку, ми не обісралися".
І тут нас просто порвало. Уся напруга від ситуації вилетала з нас страшенним реготом, аж до сліз.

З тих пір "ми не обісралися" стало таким собі паролем-відповіддю для своїх.
Тож, коли на тому тижні їхали по нові автівки з тим самим другим водієм з конвою, я написала: "Я буду за кермом, тож, підготуй памперси"
І він миттєво відповів: "не обісралися тоді, не обісремось і тепер".

А якщо ви бажаєте перетворити свою лють на донати для необісраних водіїв, це все ще можна зробити тут: https://buymeacoffee.com/wilddaffodil

Бережіть себе 🌼