Але складно навчитись аналізувати текст, якщо дивитись, як доросла людина з камʼяним виразом обличчя читає книгу, пише код чи статтю.
У нас в процесі виникає купа питань в голові: Чому автор так повернув сюжет? Як краще закінчити це речення?
Коли озвучуєш дітям такі питання вголос, у них починають в голові ворочатись різні думки, і вони звикають самі ставити собі схожі запитання. Це називається когнітивним учнівством (cognitive apprenticeship) — передача способу мислення, а не лише фізичних навичок.
В освітній літературі, звісно, пропонують робити якісь штучні вправи з наглядними прикладами. Але воно набагато краще працює на тому, що цікаво прям зараз, органічно.
Обговорюю з дітьми фінанси, бізнес, як наймати чи звільняти людей, книгу, яку зараз читаємо, або фільм, який дивимось. Стратегію гри.
Важливо робити це в міру — щоб дітям було цікаво, а не нудно, і зберігати конструктивний підхід замість надмірної критичності. Занадто цинічними діти легко можуть стати в підлітковому віці без жодної допомоги від батьків.
Навіщо це робити? Навіщо передавати дітям свої ментальні моделі?
Глибше розуміння та розвиток критичного мислення — і дитина цьому навчається значно швидше, ніж сама собою, бо не потрібно винаходити ці велосипеди з нуля. Схожий ефект мають дуже круті книжки — значно дешевше прочитати кілька класичних книжок про перемовини, ніж набувати досвід самостійно з нуля. Головне, щоб це не була "Art of the Deal" Трампа 😅
А ще, коли діти розуміють, як створюються якісні речі, то вони самі теж можуть творити краще.
Взагалі, щоб всі плюси перерахувати, то потрібно ще пару постів написати, мабуть.
А ще такі обговорення дуже приємні! Виникає більш глибокий емоційний зв'язок із дітьми. Я до сих пір пам'ятаю, як мені в дев'ять років тато розповідав те або се, коли ми ввечері разом повертались три кілометри вгору зимою від гаража додому :)
Отож, коли ви наступного разу будете з дитиною проходити повз кав'ярню чи обговорювати книгу — озвучуйте свої внутрішні питання.