Сюрприз! Різні діти навчаються по-різному.

Коли син йшов в перший клас, то він вже давно знав базу, порахувати до тисячі, множення-ділення, тощо.

Молодша зараз в першому класі, і на початку вона зазвичай таки могла порахувати до десяти. Додати пʼять плюс три було прям дуже важко.

Так що я наочно побачив різницю. Причини дві.

Перша: у неї є страший брат, з яким вона любить дуркувати. Коли поруч брат шуткує та кривляється, то якісь цікавинки від батьків навіть не чуєш. Воно навіть в одне вухо не влетіло, відразу промайнуло повз свідомість.

Друга: їй це було просто нецікаво!

От як в два роки діти заходять в магазин з іграшками, хтось кидається до тракторів та динозаврів, повністю ігноруючи всю рожеву частину, а хтось навпаки.

В пʼять було так: навіть якщо відвести окремо, зацікавити, порозповідати про числа, як додавати, як вони влаштовані. Наче зрозуміло і цікаво. Але потім наступні кілька місяців «ні, не хочу», і з попередньої спроби все забувається.

А тут вже в школі вчиться, варто вже навчитись! Ми з дружиною немало часу витратили на те, щоб пояснити, як воно влаштовано. Два плюс три буде пʼять, а скільки буде двадцять плюс тридцять? Абсолютно невідомо. А два десятки плюс три десятки? Пʼять десятків. Тобто пʼятдесят.

З цим усім ми помітили, як по-дебільному влаштовані числа в українській мові! Буває й гірше, але все ж таки. Дванадцять, двадцять, сорок, девʼяносто? Закономірність зашкалює. Порадіємо хоча б, що у нас 70 це не «три з половиною двадцятки».

Сину ми оце «дванадцять це два-на-десять, десять плюс два, а двадцять це два десятки» пояснювали пару разів максимум, якщо взагалі! Йому це було цікаво, і він витратив купу власних зусиль, роздумував мовчки. Чув ці числа в житті, думав, зрозумів. Але таких людей мало!

З донькою ситуацію зрушила з одного боку школа (хотілося б думати), а з іншого ми з дружиною. Майже кожен день потроху, за сніданком та вечерею, «три плюс три», «два десятки плюс три десятки», тощо.

А як виходить, коли і власного інтересу нема, і батьки не переймались, і школа була звичайною школою? Легко провтикати початковий фундамент. А як його нема, то потім в мамських чатах «оо, у дитини в пʼятому класі така складна домашка, я сама вирішити не можу!»