Світлана Бонд. Книги

– Та я вам серйозно кажу! – заявила Дарина, сьорбаючи чаєм. – Вона вже не перший раз ночує в нашого тата! Ви взагалі уявляєте, чим вони там займаються?

– Чим? – видихнула Ніка.

– Ну... мабуть, сплять разом. Удвох. Як раніше спали наші мама й тато, а тепер Альбіна спить із нашим татом.

– І що це означає? – запитала Мілана. – Що моя мама тепер і ваша мама? – і одразу з легким сумом додала: – Я ревную... Чи не ревную, не знаю.

– Зате в нас тепер є нова мама! – безапеляційно відрізала Дарина. – А в тебе – тато.

– У мене ніколи тата не було, – відповіла Мілана.

– Ну, виходить, ми можемо поділитися з тобою своїм татом! – радісно підсумувала Ніка. – Зате так у нас буде справжня сім'я. А ти своєю мамою поділишся!

– Домовилися! – з захопленням сказала Мілана.

Я завмерла біля дверей, боячись зробити навіть крок. Господи! Вони все зрозуміли. Нас не просто спалили – дівчата сприйняли все, що відбувається, занадто добре.

Більше, ніж просто няня

Усім дуже дякую за участь♥️
Мені сподобалося😅
Можемо завтра ще таке влаштувати. По цій же книзі. Але запитання будуть іншими. І відповіді писати мені в особисті.

Промо, які можна буде отримати:
Подвійна доза небезпеки
Поділена на двох
Одержимість нею
Ненавидь мене ніжніше
Неминуча пристрасть
Угода з босом
Дівчина мого сина. Гріх на двох
Обійми на трьох
Солодка заборона
Приватні лекції
Тінь забороненого бажання

Запитання принесу завтра приблизно о 18:00

Тепер як і обіцяла…

Потрібно відповісти на 7 будь-яких запитань по книзі "Заручниця обставин".
Може бути двоє переможців, і +ще один, якщо хтось відповість на всі запитання.
Про це все я писала вище☝️


1. Яку роботу знайде Карина?
2. Хлопці вирішили вирівняти Антону волосся. Перед тим, як піти куди?
3. Що сталося з байком Кирила?
4. Що подарував Матвій Олесі під час їхньої прогулянки? Тобто яку іграшку?
5. Кирилу загадали бажання зв’язати Карину. Чим він її зв’язав?
6. Навіщо Олеся і Карина пішли на заброшку?
7. Хто повернув Олесі загублений на заброшці телефон?
8. Чому Карині та Кирилу довелося їхати в село?
9. Як називали компанію хлопців, які викрадали Олесю і мстилися Кирилу? Вони ще займаються ремонтом машин.
10. Чому Олесю намагалися викрасти?
11. Чому Кирилу довелося поїхати з міста?
12. Тім сказав Олесі, що флешка з її телефону у нього. А де вона лежала насправді?
13. Чому Дем’ян так ненавидів батька Олесі?
14. Що зробив Кирило, коли Карина надіслала йому відверте фото? Що він надіслав у відповідь?


🔥Відповіді пишіть у коментарях

🔥🔥🔥🔥🔥🔥
🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥▫️🔥

Той, хто відповість на запитання, зможе вибрати промо на одну з книг:

Подвійна доза небезпеки
Поділена на двох
Одержимість нею
Ненавидь мене ніжніше
Компромат на ворога
Неминуча пристрасть
Угода з босом
Дівчина мого сина. Гріх на двох
Обійми на трьох
Солодка заборона
Приватні лекції
Тінь забороненого бажання

🔥Запитання будуть з книги «Заручниця обставин». Там буде 15 запитань, відповісти можна на 7 будь-яких.

Переможців може бути більше одного. Тобто хто перший правильно відповість, потім і другий (але обрані запитання мають бути хоча б трохи різними).
🔥Ну і якщо раптом хтось відповість на всі запитання, то теж зможе вибрати промокод.

Питання принесу завтра ввечері. Десь о 17:00. Тож є час ознайомитися з книгою🤍

🅰🅰🅰🅰🅰🅰🅰

– Ти відновлюйся, а потім разом…

– Я не повернуся, – раптом перебив мене Артем.

– Що? – насупився я, не вірячи власним вухам. – У сенсі? А наша робота? Вона ж тобі так подобалася!

– Подобалася. І втрачати її важко, – твердо мовив він. – Але я більше не хочу всього цього. Не хочу ризикувати, не хочу бути тим, кого постійно мріють пристрелити. Я хочу звичайне життя. Звичайну роботу. Сім'ю, зрештою. Мені цей ризик більше не цікавий.

Я дивився в його чесні, втомлені очі й розумів: він не передумає. Можливо, це правильно. Ми й справді наробили достатньо справ. У мене ж у цьому житті були трохи інші цілі.

🔴🔴🔴
– Так і зроблю. А потім?

Ми з ним переглянулися. Здається, він і без слів чудово розумів, що я маю на увазі, хоча вголос говорити про це поки було важко.

– Я не знаю, що потім, – сказав він. – Ти ж звалюєш.

– Звалюю. А ти залишаєшся, – відповів я. – І я впевнений, це на багато що вплине.

– Зливаєшся? – усміхнувся Артем.

Я навіть сам не до кінця зрозумів його реакцію. Він ніби трохи розгубився, але ми обоє розуміли: усе до цього і йшло. Так більше не могло тривати.

– Так, зливаюся. Тож збулася твоя мрія, чуваче: я відступаю й більше ні на що не претендую.

Артем важко ковтнув:

– Це ж не тільки від мене залежить… Ти в Каріни запитував, чого хоче вона?

Подвійна доза небезпеки

Друзі, у Пауліни Мітте в наступному оновленні книги "Зрада на відстані", на вас чекатиме подаруночок від чудової авторки Світлани Бонд 😉

(оновлення вийде 02.10 о 7ій ранку)

Випадково зробила відео, а вони якось занадто далеко зайшли🫣

🐖🦛🐢🦐🪲🤑🐡

– Ой, виглядають дуже апетитно! Але я не їм після шостої, – з награним жалем протягнула Анжела.
– Та годі тобі, ти й так прекрасна, – Ян обійняв її за талію.
Міла розвернулася й залишила кухню. Слухати ці люб'язності далі не було жодних сил. Раніше вона думала, що головний лицемір тут – вона сама.
Адже це вона вічно прикидається перед батьками, ніби в будинку все тихо й гладко; переконує себе перед братом, що давно все забула; грає роль перед подругою, приховуючи почуття до її хлопця, і постійно бреше самій собі. Але ні.
Справжнім лицеміром у цьому будинку був Ян. Він був готовий на будь-яку капость, аби зайвий раз зробити їй боляче.

🍁

– Неприємно? – Ян підвівся зі стільця й безшумно скоротив дистанцію, зупинившись майже впритул до її спини.
Міла інстинктивно втиснулася животом у край стільниці, її пальці з ложкою завмерли.
– Та мені байдуже, просто запитала, – від напруги перехопило подих.
– Бачу я, як тобі «байдуже», – вишкірився Ян і зробив крок назад. – Та розслабся, жартую. Я ж чудово розумію, за ким ти сохнеш.
Міла невизначено стиснула губи, скривившись:
– Тобі здалося.
– Нічого я йому не розповім, – він без церемоній взяв з тарілки обидва млинці, склав їх один на один і з апетитом впився зубами. Пережувавши перший шматок, він кинув через плече:
– Захочеш відволіктися – звертайся.
Двері за ним зачинилися, а Міла, сама того не помічаючи, прошепотіла в порожню кухню:
– Один раз уже звернулася…

Мітки на стінах

– І все ж даю вам останній шанс, – виплюнув Журавленко і перевів пістолет на Каріну. – Кажіть, де документи, інакше я її пристрелю. Прямо зараз.

Я бачив, як сіпнувся Артем, і знову впіймав його панічний погляд. Здавалося, ще трохи – і він готовий був викласти все, аби тільки Каріну не чіпали. Я ж був налаштований йти до кінця.

– Хоч усіх тут перестріляй, але ти нічого не отримаєш, – проричав я. – Якщо раніше не пристрелять, то у в'язниці здохнеш!

– Ну що ж, я тебе попереджав.

Наступної секунди він навів ствол на Каріну, і в мене серце ледь не зупинилося. Він натиснув на курок. Пролунав постріл.

#подвійна_доза_небезпеки

🤩🤩🤩🤩🤩 з книги:

– А, це ти, – Влад затягнувся цигаркою. – Любитель фоткатися голою.
– Що? – Аня повернулася до нього. – Ах, звісно, ти ж бачив.
– Скажу більше, я їх видаляв, – знущався він. – Я ще можу зрозуміти, у нього твої фотки в стилі ню, але що за скріни переписок, над якими ви так трясетеся?

***

– Він, напевно, не розповідав про свою минулу роботу, – глянувши на Аню, здогадався, що має рацію. – І я не буду. Просто передай йому, що він мерзота і я його зневажаю.
– Обов'язково передам, – Аня поклала руку на серце. На душі легше стало, що друг такої ж думки про людину, яка зараз лежить під ліжком і все чує.
– І скажи йому, щоб головою краще думав, – Костя піднявся. – Це зробив той, хто будь-якої миті може потрапити в гуртожиток.
– Ти знаєш, хто це?
– Ні. І він не знає, а тому зациклився на мені й навіть не намагається мислити ширше. Якби в мене було бажання вбити мого сусіда, я б зробив це в кімнаті, а не в туалеті, де так легко попастися. Те, що сталося – показуха.

***

– Позбутися тебе, забравши ключі? – Аня награно засміялася. – Ти крізь двері проходиш. Тебе ніщо не зупинить на шляху до мого ліжка.
– Так і є.
Аня запнулася, усвідомлюючи, що не так висловилася. Однак, судячи з його пронизливого погляду, Влад так не вважав.

***

– Нагадати, як ти зі мною бігав закладки по місту розвозив?! Як ти в стіні товар ховав, поки нашу кімнату поліція обшукувала? А як тебе підставили й мало не грохнули за зраду?! І ти продовжуєш звинувачувати мене?! Та може, це тобі мстили!

***

– Людину купиш, почуття – ні. Я давав їм гроші, а вони давали мені себе. Я не кохання купував, не треба про моє щастя хвилюватися! Поводишся як тупий підліток!
– Я? – розлютився Коля. – Я очі тобі відкрити хотів на твоїх повій, чи тобі приємно баб із сином ділити?! Май на увазі: я не зупинюся. Кожну буду перевіряти.

🤩🤩🤩🤩 вам цікаво почитати у мене не тільки любовні романи, то запрошую до книги «Ігри в помсту». Тут можна відчути себе детективами, адже потрібно розслідувати вбивство🌿

Студента вбили першого вересня прямо в туалеті гуртожитку, але все виглядає як самогубство. Щоправда, його друзі в це не вірять і намагаються розібратися.
Все це приправлено драмою, атмосферою студентського життя, і там є дві любовні лінії.

Головні герої не ідеальні, але цікаві:
🍁Коля, який спить із мачухою. Але закоханий у Лєру.
🍁Лєра, яка терпить свого хлопця-садиста заради грошей, бо не бачить іншого виходу. Сестра Влада.
🍁Влад, який у минулому барижив наркотиками. Говорить усе, що думає, і любить знущатися з Ані.
🍁І Аня, новенька, яка першою знайшла тіло їхнього друга в туалеті й має свої секрети. З Владом у них взаємна неприязнь, і мені дуже подобається ця любовна лінія🥹

🤩🤩🤩
Їхній покійний друг був причетний до розповсюдження наркотиків, і можна було б подумати, що причина смерті саме в цьому. Але ні, там усе набагато серйозніше. Підозрювати можна майже всіх.

qrp2osqc
Дівчина мого сина. Гріх на двох

🤍🤍🤍🤍🤍🤍🤍
Мітки на стінах

Це одна з моїх перших книг, ще з тих часів, коли я обожнювала писати про підлітків/студентів, їхні розслідування та драми.
Думаю, її час настав, тим паче, що книга з осіннім вайбом🍃🍊🎃
Це щось типу трилера, але тут також приділено достатньо уваги любовній лінії.

Міла закохана в хлопця своєї найкращої подруги, але при цьому поруч із нею постійно крутиться наполегливий зведений брат, який свого часу не почув її «ні» і просто одержимий нею. Максимальний червоний прапор, але мені подобається😅 Я й сама не знаю, хто б більше підійшов героїні, але вибір уже зроблено.

– Мені ж не здалося? – процідив він крізь зуби. – Що ти, бляха, твориш?
– Та годі тобі, чуваче, вона не проти, – з лінивою посмішкою запевнив його Ян.
– Я своїми очима бачив, як вона «не проти», – шумно видихнув Андрій, стискаючи кулаки.
– Ну зараз так, злегка ламається, у нас ігри такі.
Андрій притулився спиною до стіни, з трудом стримуючи гнів, що закипав. Говорити більше нічого не вимагалося – одним тільки поглядом він змушував Яна несвідомо продовжувати виправдовуватися.
– Та у нас з Мілою вже було, – раптово видав Ян, опустивши голову. – Рік тому по п'яні переспали. Я в неї першим був. Не знаю, може, і єдиним.
Андрій слухав його, так сильно стиснувши щелепу, що на вилицях ходили жовна. Якщо зараз заїхати кулаком у цю самовдоволену пику або почати погрожувати, зробленого вже не повернеш. Але від одного усвідомлення цієї правди дивитися на людину, яку він вважав другом, ставало нудотно важко.
– Ну й мудак же ти, – виплюнув Андрій.
– Я, може, і мудак, але вона завжди до мене повертається, – цими словами Ян ніби навмисно провокував його, і Андрій уже не міг зрозуміти, з якою метою той вивалює на нього ці подробиці. – У неї там бували якісь хлопці, але потім вона все одно прибігала до мене. Зі мною всю свою злість виміщала.

😊😊😊😊😊😊😊

– Ще не пізно передумати.

– У мене немає купальника, – повторила я головний аргумент.

– Плавай без нього, – усміхнувся він і ступив на мілководдя.

Ну ні, це взагалі перебір.

– Тут же майже темно, – Павло обернувся до мене з води. – Я відвернуся, ти швидко зануришся, і все. Нічого видно не буде. Подумай.

🔴🔴🔴
– Взагалі посиденьки мають бути доволі довгими, у неформальній обстановці. Я от думаю відправити дівчат до бабусі на ці дні.

– Я в принципі можу завезти Мілану до своїх батьків, щоб вона вам не заважала, – запропонувала я.

– Ні, заважати вона точно не буде, – хитнув головою Паша. – Ми можемо відправити її до моєї мами разом із Нікою та Дариною. Мама безумно любить дітей. Я впевнений, вона до Мілани буде ставитися як до рідної.

– Навіть не знаю, – зніяковіло усміхнулася я. – Незручно якось...

– Ну, ти подумай, – Паша подивився на мене. – Можете, звісно, залишитися тут. Просто я подумав... може, ти захочеш посидіти з нами?

Дівчат не буде вдома більше доби. Звісно, Павло скористається ситуацією😏 (кілька разів)

#більше_ніж_просто_няня

Натякаю на те, що буде в книжці про Мирославу🍒

🩷🩷🩷🩷🩷🩷🩷
– Я переспала з одним хлопцем, – вона буквально захлиналася від захоплення. – Ну, тобто ми познайомилися в клубі, а потім якось випадково все закрутилося, і ми поїхали до нього. Хоча я зазвичай так не поводжуся, ти ж знаєш, я взагалі не така! А тут прямо не втрималася... Господи, це була найкраща ніч у моєму житті! Він тупо не давав мені спокою, ми двічі... ти б знала!

Я, здається, навіть почервоніла від таких відвертих подробиць. Але подрузі явно все подобалося.

– Господи, та він мене взагалі в спокої не залишав, усю душу з мене витряс! У мене тупо ноги тремтіли, я потім ледь ходила.

– Звучить жахливо, – зі смішком підмітила я.

– Значить, я просто не вмію красиво розповідати, – засміялася Мирослава. – Я до того, що це було занадто круто! Мені після нього більше взагалі нічого не хотілося. Він немов за ніч задовольнив мене на тиждень вперед.

– А, ну тоді це, напевно, круто, – проговорила я. – Ну гаразд, а що далі?

– Нічого. Уранці я тихесенько втекла, – гмикнула вона. – Мені страшенно соромно стало. Коротше, вирішила, що це все на один раз, і на цьому крапка. Було соромно дивитися йому в очі, от і подумала, що не варто продовжувати. А тепер шкодую! Я ж навіть адреси його не запам'ятала... Приблизно пам'ятаю район – там кілька дев'ятиповерхівок було.

– Хотіла б повторити? – посміхнулася я.

– Так, – важко видихнула Міра. – Але, напевно, більше не повторимо, тому що ми з ним навряд чи ще зустрінемося.

– Та годі тобі, якщо доля – ще обов'язково зустрінетеся.

Місяць на його умовах

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩

– Ви краще про дівчину подумайте. Якщо на власне життя начхати, їй хоч не ламайте. Убивати її мені не дуже хочеться, а от якщо мої хлопці з нею розважаться – я тільки за. Забирайте.
У мене на очі навернулися сльози. Я ледь щось тямила від жаху. Чоловік, який тримав мене, раптом опустив долоню нижче й до болю, грубо стиснув мої груди.
Я тихо схлипнула й звела погляд на Артема. Він подивився на Яна, ніби намагався передати йому якусь думку без слів – мовляв, готовий віддати те, що вони хотіли. Проте Ян ледь помітно, майже невловимо махнув головою.
Боже, вони міркували, що робити далі. Я розуміла, що в них на кону стояло щось неймовірно важливе – те, заради чого вони ризикували всім, – і не хотіла, щоб вони це втратили. Але ж господи, як мені було страшно!
– Ну а що? – цей рудий підійшов до мене впритул, а потім різко схопився за виріз футболки й потягнув униз, демонструючи груди. – Подивіться, яка соковита! Упевнений, ви обоє вже встигли з нею розважитися. Та, думаю, її на всіх вистачить.
Я знову заплющила очі й схлипнула, намагаючись не реагувати й не провокувати їх ще більше. Артем знову сіпнувся, але в цей момент у тиші кімнати пролунав крижаний голос Яна:
– Думаєте, це щось змінить? – виплюнув він. – Що ми заради якоїсь дівчини кинемо нашу справу?

Що б не казав Ян, так треба🫣

Розіграш тут: https://t.me/booknetnews/2319

– Можна? – запитав я.

Каріна на мить завмерла, поглянувши на мене. Її очі були п'яними від збудження. Вона мовчки й впевнено кивнула.

Я знову повернувся пальцями до її вологої щілинки, вимазавши їх у змазці, і потягнувся до заднього проходу. Повільно, обережно надавив. Кінчик пальця плавно увійшов усередину. Каріна солодко стиснулася, тихо схлипнула від незвичного відчуття, але залишилася сидіти на мені.

Другою рукою я м'яко погладжував її спину, цілуючи в плече й даючи звикнути. Потім почав акуратно рухати пальцем, поступово розтягуючи й розслабляючи м'язи.

Ян уже стояв поруч, позбувшись штанів. Каріна повернула голову до нього, потягнулася назустріч і охопила губами його твердий член. Спочатку пестила голівку, потім прийняла глибше. Я виразно відчував, як вібрація її стогонів віддається мені, поки мій палець занурювався все далі.

Мені подобалося все, що відбувалося. Подобалося відчувати, як вона сидить у мене на колінах, як її гаряча промежина притискається до мого живота. Подобалося відчувати, як палець повільно зникає в її вузькій дірочці, і дивитися, як старанно вона бере в рот член Яна, періодично втягуючи й не думаючи зупинятися.

Наступної секунди Павло підхопив мене на руки й швидко ступив туди, де кучугури були глибшими.

Я навіть пискнути не встигла! Зрозумівши, що ми зараз полетимо вниз, я рефлекторно заплющила очі й міцно обійняла його за шию, щоб він мене не впустив.

Наступної миті ми разом гепнулися в сніг. Я опинилася частково лежачи на його грудях. Піднявши голову, я відчула, як його долоні впевнено лежать на моїй талії – навіть через щільну тканину куртки це відчувалося чітко.

– Ти з глузду з'їхав?! – хіхікнула я, червоніючи.

Але як же тепло й добре стало! Навіть вставати не хотілося.

– А чому б і ні? – усміхнувся Паша, дивлячись мені в очі.

Я лежала на ньому й теж зависла. Охопила дика ніяковість, але відсторонитися не було ні сил, ні бажання. Чорт, здається, ми дозволяємо собі занадто багато...

Павло раптом повільно простягнув руку й акуратно заправив вибите пасмо мого волосся за вухо. Від цього простого дотику шкірою пробігла хвиля мурашок. Я дивилася в його очі й розуміла, що давно нічого подібного не відчувала. З одного боку, хотілося втекти від цього хвилювання, а з іншого – я просто згоряла від кайфу бути так близько до нього.

Більше, ніж просто няня

І ще одна любовна лінія там само🩷

Він брав участь у її викраденні, але вже тоді намагався допомогти їй втекти. Вона його ненавиділа, але була змушена прийняти допомогу.

– Спочатку виходжу я, – попередила Олеся. – На першому поверсі охоронець, дивись, не попадися йому.
– Скажеш, що хлопця в будинок привела. Можу підіграти.
– Через балкон тільки ти заходиш. Нормальні віддають перевагу дверям.
– А хто сказав, що я нормальний?
Олеся не стримала посмішку. Згадалися жарти найкращої подруги, де чітко прозвучало, що їй не потрібен нормальний хлопець. З ним вона засне з нудьги, або ж змусить брати участь у своєму божевіллі.

🤍🤍🤍

– І це ти мені кажеш? Вкравши мою флешку?
– Її ніхто не побачить, – обіцяв Тім.
– Якщо ти не збираєшся нею користуватися, поверни мені її, – Олеся підібгала губи, очі мружилися й благали. – Прошу, – бачила його реакцію і розуміла, що цього недостатньо, він її не послухає. – Що мені зробити, щоб ти повернув мені її та видалив усі копії?
Емоції вибухали в очах Тіма, наповнюючи їх пекучим вогнем. Олеся немов підписала йому дозвіл на все. Він дивився на неї, як на дорогоцінний трофей, як на автомобіль мрії. Коли хлопець почав підходити, вона позадкувала. Відчуваючи за спиною двері, зупинилася.
– Сумніваюся, що ти це можеш, – Тім підійшов впритул.
Він був на пів голови вищим і дихав їй у маківку. Олеся злякано опустила очі, боячись пискнути у відповідь на його дії. Він проводив пальцями по її шиї й отримував задоволення від можливості познущатися з неї. Олеся почувалася маленькою дівчинкою, на яку напав дорослий дядько, а вона не розуміє, що відбувається, і щиро вірить, що це така гра.
Тім витягнув руку з кишені джинсів та уперся долонею в шафу, другою продовжував вимальовувати візерунки на її шкірі. Пальці опускалися нижче, доходили до вирізу халата, а Олеся, немов заморожена, терпіла і не могла дати відсіч. Відчуття схожі на сонний параліч – ні кричати, ні вириватися не виходило, вона просто чекала, коли прокинеться, озирнеться і зрозуміє, що це був сон.
– Пішов геть, інакше я буду кричати, – чітко промовила вона.
Її слова привели Тіма до тями. На подив, він послухався, наче й сам чекав, коли ж його відштовхнуть.
– Бувай, Олесю, – посміхнувся він і зник на балконі.