Очі без лиця

Очі без обличчя, що вам від мене потрібно?
Де та душа, що лиш із добром та покірно
На допомогу б прийшла навіть у пекло?
Здається, теж застрягла там, а всім рятувати — далеко.

Усмішко від серця, куди ти вже зникла?
До життя без радості, чому я вже звикла?
І подумки блукаю я у райськім саду,
Адже впевнена: це єдине місце, де тебе знайду.

І як побачу – цікаво, що ж я відчую?
Чи янгольський голос твій почую?
Надіюсь, цього разу я встигну тебе обійняти,
Але прокидаюся – і знову ці пекельні ґрати.

30.09.2026