Ну що ж, вечір добрий. Підсумуємо, що вийшло за вересень: К-ть віршів: 38. К-ть пропущених днів: 3 (2, 5, 29) — та-та, писав майже кожен день. Перехід на ще два додаткові часи, правда, вистачило мене ненадовго), але нічого, попереду вихідні, там трохи відпрацюю. К-ть написаних віршів за вересень для збірки: 3. Ну таке: на початку був ентузіазм, а зараз ще й напридумав два додаткові часи публікації. Навіть думаю, як би правильно зробити. До речі, ще не спробував знайти старі вірші, навіть не знаю, як би це правильно зробити, бо щось є і в історії для близьких друзів, але це просто час публікації без дати створення. Тому якось буде інша дата, хоча окей, це не так важливо. Ой, ну я там таке писав, звісно... Але це ж прям самий початок майже. Самі перші вірші були призначені першому коханню, навіть якщо я це знайду, скоріш за все, це не буду публікувати ( Тепер буду в кінці місяця ось так звітувати) ну а що, мій ТГ — що хочу, те й роблю, пхпхпх. Звісно, так буде трішки важче підрахувати всю кількість віршів, але поки це просто. Паралельно з цим я ще зробив веб-доступ для GPT — просто для того, щоб він зміг оцінювати/критикувати мої вірші, наскільки це можливо. На рахунок редагування віршів я йому не довіряю, жодного слова, лише порівнюю пунктуацію свою, сайту пунктуації та його. Обняв-припідняв 💜
Далі йду і тримаю вогонь всередині себе, Адже знаю: він зігріє кожного, хто пригорне. І на вигляд можу здатися холодним, Але позитивною енергією не залишу голодним.
Часом можу зупинитись – адже це потрібно, Треба трішки вмитись, щоб було спокійно. Адже часом неспокійно стає від того, Що зігріти вже абсолютно нікого.
І, можливо, міг би продовжити свій рух, Але вогонь потроху згасає, і зникає дух. Та що мені порадиш, бо тепер ти мені друг, Але знову промовчиш, як і завжди... Ох, петля чи круг?
Очі без обличчя, що вам від мене потрібно? Де та душа, що лиш із добром та покірно На допомогу б прийшла навіть у пекло? Здається, теж застрягла там, а всім рятувати — далеко.
Усмішко від серця, куди ти вже зникла? До життя без радості, чому я вже звикла? І подумки блукаю я у райськім саду, Адже впевнена: це єдине місце, де тебе знайду.
І як побачу – цікаво, що ж я відчую? Чи янгольський голос твій почую? Надіюсь, цього разу я встигну тебе обійняти, Але прокидаюся – і знову ці пекельні ґрати.
А знаєш, колись я хотів усе забути, Намагався нічого в серці не відчути. Але раптом зрозумів, що жадав бути почутим.
А ще колись я перестав говорити, Наразі себе минулого я готовий побити. Бо затягнулося це не на місяць чи рік, І за той проміжок часу заїкою стати встиг.
Насправді, можливо, не заїкався, Але час від часу десь запинався. А тепер, можливо, це вже пропало, Та щось всередині мене не відпускало.
Заїкання від холоду чи антисоціуму – Почалося це все ще років п'ять тому. Розповідати про це знову не буду, Бо більшість і так все знає давно.
Кажуть: що було – те загуло, Та чомусь воно далі гудить. Та забудь ти вже все, Бо від повтору аж наче смердить.
Якби ж тільки не та мить, Можливо, б міг по-іншому – іншому жить. Друже, саме ця ностальгія є ядовитою, Давай, щоб отямитись, не прийшлося вдарити битою.
Почув вас. Раз я народився в рік Коня, то і пахати маю відповідно) Але без жартів та, можна сказати, компромісно для всіх варіантів — просто додам ще два можливі часи публікації. Думаю, всі здогадалися, що це саме 12:12 та 21:21. Тобто максимально буду писати 4 рази на день. Але не обіцяю це робити прям відразу: наразі часу чомусь у мене менше, ніж було в університетські часи.
Но до кінця вечора буде два вірші. Обняв-припідняв 💜
Картину прекрасну подумки розглядаю, Що мене в ній зачепило – досі не знаю. Можливо, краса, що перейшла від автора, І вже моя душа не знаходиться жодним локатором.
Можливо, я також певною мірою був автором, Та чи цікавив когось або хоч був навігатором. По життю дивному пройтися трішки вільно, Але всередині досі чомусь так неспокійно.
Повільно - повільно, не варто емоцій, Бо будуть насмішки й зухвалі овації. А що як байдуже мені на насмішку, Адже на моєму лиці досі щира усмішка.
How can I read @randomjpegg without a Telegram account?
TGViewer shows the public web preview Telegram publishes for Гля що маю: recent posts, photos, videos and the subscriber count, with no app, login or account.
How many subscribers does Гля що маю have?
Гля що маю (@randomjpegg) has 59 subscribers on Telegram, refreshed roughly every 30 minutes.
Does Гля що маю know I viewed it here?
No. Public channel previews carry no viewer identity, and TGViewer has no accounts or tracking of what you look up.
