Гля що маю

Щось нове

І є щось нове у житті –
Все кардинально помінялось.
І я радію в миті ті,
Адже хоча б щось зі мною відбувалось.

Нова робота та стосунки ще –
Це все так сталося раптово.
Хочу ще, та й поступово –
Життя так дивно йде, казково.

22.09.2026

Улюблений том

Поцілуєш мене в щоку —
Вона все ще горить.
Ти мене обіймаєш —
Це найщасливіша мить.

І далі йдуть розмови
До самої душі.
Я тебе обійму,
Наче в світі лиш одні.

І часом буде й тиша,
Але ми все ще разом.
Я тебе не покину,
Адже ти — улюблений мій том.

21.09.2026

Щороку зустрічаю

Чотири роки вже минуло,
Тебе ще досі пам'ятаю.
Як переїхав – ти поміг
Влитися в цю зграю.

Я досі пам'ятаю
Вечори – дні, щирі розмови
Від дна і аж до раю.

А пам'ятаєш? ... Я й не розкажу,
Але ти і так все знаєш.
На похорон не прийшов,
Але кожен рік зустрічаю.

20.09.2026

Щось справжнє

А чи є совість у словах?
Бо у вчинках – лиш в сльозах.
А чи є щирість у думках?
Але для правди всі закриті... Страх.

І далі лиш блукаю в північ,
Та на світанок я кудись прийду.
І вже скоро скінчиться довга ніч,
Надіюсь, щось справжнє віднайду.

19.06.2026

Мов та кішка

Чую погляд важкий на собі,
Хоча поряд нікого нема.
Бачу блиск погляду в ночі –
Напевно, кошеня.

І хочеться погладити, обійняти та погодувати,
Але раптом воно зірвалося в біг.
Не певен, що його налякало,
Надіюся, не мій блик.

І далі я на самоті,
Темнота ще більш густа.
Чому ми не разом у дні,
Де у танці злилися уста?

Але ти мов та кішка –
Від мене теж втекла.
Що ж вас обох налякало?
Я вам бажав тільки добра.

19.09.2026

Сайонара, мила пана

Сайонара, мила пана,
Мене більше не знайдеш.
Можливо, ти ще досі гарна,
Але всередині падеш.

Мене цікавить не зовнішня натура,
Лише внутрішня краса.
І везуть мене оркестр й фура,
Де щирі почуття не згаса.

А потім я зустріну осінь,
Адже літа вже нема.
Погляд ніжний, аромат волосся –
Здається, я знову утопав.

18.09.2026

Що було насправді

Чи пам'ятаю кожну мить,
Чи з часом забуваю?
Я лише хочу жить,
А як правильно — не знаю.

Часом згадую ледь усе,
Та щось погіршую чи прикрашаю.
І що було насправді —
Вже ніколи не вгадаю.

Можливо, варто відчути щось нове
І заодно занотувати,
Бо пам'ять мов короткочасна:
Нереально самостійно пригадати.

17.09.2026

Життя лише раз

Життя було дароване природою та вірою,
Не нищ його поганю й зневірою.
Працюй, відпочивай, кохай чи не кохай,
Лиш внутрішнього себе ніколи не втрачай.

Смерть завжди близько є до нас,
Тому жити треба кожен час.
І ніколи більш не забувай:
Ми живемо лише раз.

А що, як жити хтось не хоче?
Чи це рішення його – чи рятувати проти волі?
Чому так є і що він пройшов?
Здається, сенс життя він так і не знайшов.

16.09.2026

Стати кимось

Я був готовий ризикнути чим завгодно,
Щоб нарешті стати кимось.
Та оглядаючись назад,
Розумів, що воно того не варте.

Я був готовий віддати абсолютно все,
Аби на мить стати коханим.
Та чи вартувало воно того –
Ми так і не пізнаєм.

Хоча щось всередині я досі відчуваю,
А значить це було найкраще рішення.
І здається, я дещо таки знаю:
Весь біль та страх відправлю на повішення.

15.09.2026

Ти вже хтось

Хочу стати кимось,
Але ти вже хтось.
Хочу навчитися творити,
Але ж ти твориш уже.

Повір, це не те, це не все,
Адже я багато чого не знаю.
Це нормально, це все мине,
Просто не впадай до ніг Відчаю.

А як же цього не робити?
Я подумки все ще благаю:
Хай щаслива вона буде завжди,
Навіть якщо не я обіймаю.

14.09.2026

Пацифіст

Так хочеться миру, ви б знали,
Я так хочу знову стати пацифістом.
Якби ми тільки знали,
Але у житті своєму ще більше стаю антагоністом.

Я все ще стою на своїх двох,
Але всередині — я впав на коліна,
І назовні у мене видніється сміх,
Але душа дедалі у відчаї горіла.

Часом я продовжую рух,
Колись пробіжу, а десь пройду.
На мить перехоплює дух,
І далі кульгаю, а часом повзу.

14.09.2026

Досі трохи згораю

Навіщо мені тримати її,
Якщо її щастя в інших обіймах?
Навіщо мені згорати у вогні,
Коли зігрітися нікому не треба?

Чому я тлію на самоті,
Чому більше не літаю?
А так кортіло побути у дні,
З тобою в блаженному раю.

І скільки б ще не минуло днів,
Я досі ще трохи згораю.
Чому я досі почуття ці несу –
Я відповіді так і не знаю.

13.09.2026

Розкажи мені

Розкажи мені про все, що тримаєш у собі,
Розкажи мені про те, що відчуваєш у житті.
Я прислухаюсь до всього і, можливо, дам порад,
А можливо, промовчу й обійму – та не піду я назад.

Поплач мені в плече – воно тільки для тебе,
Притулися до грудей – відчуй биття до неба.
Поцілуєш у щоку, а вона зразу горить,
Та знай, для мене це – найщасливіша мить.

12.09.2026

Моє сонце

Ти — моє сонце, моє єдине сонце,
Робиш мене щасливим навіть у грозу.
Прошу, сонце, не пропадай,
Я лиш тобою живу.

Ти — моя надія на світле майбутнє,
Мотивуєш мене з кожним днем.
Завдяки тобі я творю,
Саме тому я тебе люблю.

11.09.2026

Не чекає вдома хтось

Не чекає вдома хтось,
Невже це те, що вже збулось?
І як сказати, що є всередині,
Коли почути нікому, навіть у корінні?

Чому сум бере, коли самотній?
Це те, що хотів: бути безтурботним.
То чого в серці та скорбота?
Чому печаль ця незворотна?

А може, це лише вигадка,
Та щоб відчути хоча б щось.
А може, це лише поразка,
Що втратив важливого когось.

10.09.2026

Смак до життя

Краще втратити мережевий зв'язок,
Ніж втратити смак до життя.
Я більше не бажаю сидіти в чотирьох стінах сповна.

Зустріти хочу нову пригоду,
Відчути подих живої природи
І підкорити вищі скельні породи.

І дух перехопить від виду та тиску,
І адреналін зловить від подиху чи писку.
І десь у той момент напишу тобі записку.

І що в ній було – чи хтось уже побачить,
Чи взнає хтось правду, чи просто пробачить,
Що серце кохало, мов той юначе.

Та повернеться воно у рідні краї,
Зустріти жадає ту милу пані.
І долоні спітніють, мов у ті дні,
Коли вперше побачились у дивнім житті.

10.09.2026

Партія на трьох

Тара, Тіна, Каро-Канн,
Я пішов туди, де бал.
Чаша, ім'я, шах і мат –
Не повернеш агрегат.

Випадковість дивна є спадковість,
Колись я створю першу повість.
А поки спогад трохи дотліває,
Десь ще доля трохи страждає.

Сицилійка й італійка,
Одна Марія, інша Б'янка.
Вечір був досить прекрасний,
Дякую за зустріч і красу.

9.09.2026

Вернусь чи прийду?

Чому?
Тому.
Піду,
вернусь.

Але чи варто все це взагалі,
Коли відчуєш очі-вогні?
Тоді ти навіть не підеш —
Повір, ти навіть приповзеш.

Тому вернись, але собою,
І не сперечайся з головою.
А серце варто підлатати,
Але не давай нікому про це знати.

А чому? А лиш тому.
А чи я вернусь, чи я прийду?

8.09.2026

Спочатку ти себе знайдеш

О пані, ніжна й молода,
Не покидай мене в цей час.
Та поки це я сказав,
Вже кроків десять ти пройшла.

О друже, а ти куди подорожуєш?
Забери й мене з собою.
Хоча зажди, я передумав,
Бо ти вже під землею.

О незнайомцю, чого хочеш?
Лиш тихо на мене споглядаєш.
А сам – мов тінь чи відображення,
На мить здалося, що це я.

О тіне моя, і ти вже зникла,
Невже я лише дух?
І бачу допитливого молодика –
Когось він мені нагадав.

І темнота одна, і доля світла й голоса,
І питання тільки чути в них, а відповідей нема.
Хто ти є та чим живеш, чому мене ти не спасеш?
А я у відповідь: «Спочатку ти себе знайдеш».

Але чи почуєш, чи збагнеш?

7.09.2026

Та чи себе простив?

Вечірні ліхтарі освітлюють дорогу,
Ідемо разом, в одну ногу.
Мила, я такий щасливий, що тебе зустрів.

І ось прийшли до твого дому,
На прощання обійняв й зігрів.
Мила, я такий щасливий, що тебе провів.

І далі дорога моя — в самоті та вдалину,
Колись ще раз я тебе проведу.
А поки сподіваюсь, від щастя не впаду.

Мила, я такий щасливий, що з тобою літати вмів,
Мила, я досі від твого образу зомлів.
Але, мила, я вже щасливий, що тебе відпустив,
Та чи себе простив?

7.09 2026