Мов та кішка

Чую погляд важкий на собі,
Хоча поряд нікого нема.
Бачу блиск погляду в ночі –
Напевно, кошеня.

І хочеться погладити, обійняти та погодувати,
Але раптом воно зірвалося в біг.
Не певен, що його налякало,
Надіюся, не мій блик.

І далі я на самоті,
Темнота ще більш густа.
Чому ми не разом у дні,
Де у танці злилися уста?

Але ти мов та кішка –
Від мене теж втекла.
Що ж вас обох налякало?
Я вам бажав тільки добра.

19.09.2026