Гля що маю

Я не зупиню самотність

Мені не зупинити самотність,
Це нестерпно та неминуче.
Чому ж вона не пропаде?

Навіть зараз я все ще сумую
Через твоє знайомство з новим.
Між нами промайнула симпатія,
А зараз лиш дотліває дим.

Але одного дня раптом задзвонив телефон:
«Розійшлася з ним», — її слова.
І тепер їй не зупинити самотність —
Чому ж вона не пропаде?

6.09.2026

Інформація щодо збірок

Хоч дуже завчасно, але скажу як є)
Одна планується зібратися з певної частини того, що є саме в цьому телеграм-каналі.

Інша буде зі збережених чернеток (тобто ніде раніше не публікував): до прикладу, сьогодні одну вже зробив та буду ще робити, і постараюсь нарити попередні і ще старіші — 2021 року. І скоріш за все, навіть редагувати не буду ті старі, але це не точно.

Щодо створення збірок, а саме точної дати, я не скажу(
Чи буде це до кінця цього року — малоймовірно.

Вересневий вайб

Вересневий вайб стартує,
Початок осені — сумна.
Чому так є – ніхто не знає,
Та фільми дивлюся ледь щодня.

Листя потихеньку опадає,
Хоча це ще в серпні споглядав.
Та тепло від літа ще лишилось,
Хоча від тебе й не спіймав.

А далі жовтень та листопад,
А за ними вже зима.
Надіюсь, там хоч трохи змінився
Й з усмішкою старі фотографії розглядав.

4.09.2026

Тягар знань

Хочу знати світ та все про все,
Але це тягар, після якого ніхто не знайде.
Чому так є, чому знання пропадають?
Чи комусь тупішими легше оволодівати?

Розмови й прогнози — також небезпека,
Тебе може здати хоч ворон, хоч лелека.
А можливо, це просто фантазія,
Але поруч шепочуть: «Ось цьому метанол? Чи евтаназію?»

3.09.2026

А як завтра не прийде?

Не знаю, можливо, потім?
Друже, ми ж потім помремо!
Тому роби все, що хотів,
Навіть ногами чавити вино.

А може, десь завтра?
А як завтра не прийде?
Тому давай подорожувати,
Де нас ніхто не знайде.

Ладно, дай ще п'ять хвилин,
А що, як вони останні?
Тому давай поживемо
Та пригріємось у тій сауні.

1.09.2026

До заправки

Твоя дорога досить цікава,
Та чи підбереш мене автостопом?
Скоріше проїдеш повз у спокої,
Ніж проїдеш разом, хоч і турботно.

І моя дорога ще довша,
Адже пройду лише на своїх двох.
Та бачу: ти біля машини –
Бензин скінчився, час на сполох.

— Що ж мені робити, не знаю,
Але я на поміч прийду.
Візьмемо каністру і в даль:
До заправки та назад проведу.

31.08.2026

Навіки в обіймах

Тримаю я, тримаєш ти мене,
Поцілунок назавжди нам щастя принесе.
І гарна давня Помпея
Нас у милу статую зведе.

Навіки залишуся в твоїх обіймах,
Мене це внутрішнє тепло не покине.
І навіть прискорене серцебиття досі чутно,
Насправді ця історія скінчилась досить смутно.

30.08.2026

Теперішнє

Час такий незрівнянний,
Про що не кажи — все цікаво.
Часом, можливо, й буденно,
Але дещо та й легендарно.

Тому теперішнє — найцікавіше,
Твори, що душа забажає,
І в майбутньому, десь на спочинку,
Сльоза ностальгії все розмиває.

28.08.2026

Хто ти та чого хочеш ти?

Настав час задати собі питання:
Хто ти та чого хочеш ти?
У що віриш та чим живеш?
Яку долю собі віднайдеш?

Що ти хотів би для світу зробити?
Чи, може, для себе щось зажадав?
Чи, все-таки нічого більше не хочеш?
Нехай душа полине в астрал.

Нове життя почнеться спочатку,
Але про минуле нічого не згадаєш.
Що буде у цій зовсім іншій історії?
Надіюсь, циклічно щоразу не пропадаєш.

27.08.2026

Моя сигарета

Твої губи – моя сигарета,
Дотліваєм разом повільно.
Розв'язую милого твого корсета,
В цю ніч буде зовсім не штильно.

Твої очі – це океани,
У них все життя готовий провести.
Твої долоні – мої квитки,
У рай, що панує на землі.

Твої обійми – справжнє щастя,
Що даруєш мені кожен день.
У них бажаю ще дужче горіти,
І ніщо не здатне мене погасити.

Твої ноги – мов у королеви,
Перед ними схиляюся в уклін.
І збагнути, що робити, не треба –
Автономно прямую у дім.

Твоя душа світліша за небо,
Літаю у ній, мов той птах.
І якщо в тобі є ще потреба –
Кажи, відчую кожен знак.

Мої дні вже всі для тебе,
Разом з тобою пройдемо фінал.
Хоча долоні досі пітніють від тебе,
Я все ще сором'язливий юнак.

26.08.2026

Внутрішнє світло

Так кортіло бути коханим,
Та чи вмію і я кохати взагалі?
Можливо, для щастя я буду останнім,
Настав час створити безтурботні дні.

Бо вбивати себе повільно – досить жахливо,
По очах це навіть дуже помітно.
А що поробиш, як серце поволі тремтіло,
Вогонь весь погас – зникло внутрішнє світло.

І з чого почати відновлення, підкажи,
Бо що далі робити – не знаю.
Стривай, не йди – мене підожди,
Напевне, я знову тебе втрачаю.

25.08.2026

Вдихай мене

Запитай у мене все –
Я про все і розповім.
І як би потім не було,
Я розвіюсь, мов той дим.

Вдихай мене на повні груди,
До останньої долі вдихай.
Я збудую для тебе споруди,
А ти поки відпочивай.

Поговори зі мною разом,
Чи побудь лише поряд мене.
За твою присутність у горлі ком,
Але все одно не відвернусь від тебе.

24.08.2026

Брат

Нічого не буде без тебе, брат,
Життя буде йти досить паршиво.
Я не чую геть жодних порад,
Та з тобою життя йде щасливо.

Я не віддамся у руки близькі,
Але твої мене приобіймуть.
Дні без тебе досить важкі,
Надіюсь, мене вони вже покинуть.

Я запитаю у тебе про важке,
І відповідь у мить я отримав.
Точність та щирість – це її все,
Слово даю, що дотримав.

24.08.2026

Жити щасливо

Нічого не можна здобути без втрат,
Навіть Рай вимагає смерті.
І як би не здавалося, та дайте порад –
Щасливо живуть лише вперті.

Насправді усе можна втратити враз,
Але для мене це не важливо.
Врубай музон та давай повний газ –
Настав час жити щасливо.

22.08.2026

Повага

Чи є хоч щось розповісти?
Можливо є, та чи дослухаєш до кінця?
Але це все одна й та сама,
Біда на голову без кінця.

Кохання, дружба та мовчання,
Тиша глибша за впадину Маріанську.
А хотілось у спілкуванні долі зростання,
Та душу не переконаєш, яка вже повстанська.

Повстала й піднялась, і тільки вперед,
Та не цікавить жодна увага.
Можеш встати хоч впоперек,
Але найголовнішою буде повага.

22.08.2026

Мова без слів

Усі звуки з ротових порожнин ідентичні,
Забудь усе та літай чимвище.
Часом серед них є, певно, й кличні,
Та я, мов глухий, уже здебільше.

І перейшли на мову жестів,
Але з них я лише «дякую» та «послати» знаю.
Показуйте скільки завгодно –
Я все одно не вгадаю.

Далі – мова тіла та доторкання,
Мені не потрібні жодні зізнання.
І твої обійми – мов покарання,
Бо не бажаю взагалі спілкування.

19.08.2026

Сліпі

Горить – палає шкіра на сонці,
Чиїсь доторки ще більш опікають.
І спів на весь голос – вуха закладає,
І що буде ще – цікавить мене.

Одні загоряють, інші – у чанах,
Хтось через силу усе випиває,
Інші шепочуть та щось цікаве:
«Насправді це пекло, але ніхто з них не знає».

І тут я зомлів на пів секунди – прозрів:
Насправді все – катування, але всі мов сліпі.
Хочу тікати, та не бачу путей.
Підкажіть хоч аби хтось, о Прометей!

18.08.2026

Логічне питання

Твоя краса мене не лякає,
Хоча любов до тебе вбиває.
Твої очі все далі ваблять,
А душа моя розбита на кристали.

Якби мене ще раз запитали:
«Чи хотів би забути усе?»
У відповідь завжди кивну позитивно,
Але серцю у реальності дедалі паршиво.

Чи повернути все у минуле,
Не допускати фатальних помилок?
Але знову відповідь в груди:
«Не ламай себе зсередини».

А може, зізнатися вже сьогодні,
Та задати важливе питання?
Але настрій не по погоді,
Та й неважливі мої зізнання.

То що ж робити – постає логічне питання:
Як далі жити без світанку й побажання?
Сумно все це й водночас буденно,
Трохи дивні почуття вирують у мене.

17.08.2026

Непохитна сторінка

Непохитна та сторінка,
А чи хоча б намагався?
Вона важча за центнера,
Ну хоча б уже зізнався.

В чому і про що?
Що для тебе це важливо.
Сказати б чесно: то
Хотілось, щоб було неприпустимо.

Та що було насправді –
Я вже більше не розкажу,
І що відчуваю насправді –
Вже нікому не покажу.

А хотілось? – та ще б пак,
Але було сказати нікому.
І зараз задаюсь питанням: «Як?»
Та лишаюсь без відповіді... Втома.

16.08.2026

Правда буде почута

Користь безкорисна, ненависть злочиста
Вибиває з рук співпрацю,
Бо брехня нечиста.

Тисячі подій, та без одного свідка,
Що там було – ніхто не скаже,
Та десь лежить на вовні плітка.

Роки все минають, але одиниці пам'ятають,
Що творили кати, та їм ще пригадають,
Та вони роблять вигляд, що нічого не знають.

І далі вже йде повстання,
Для справедливості – надія остання.
Правда буде почута – лиш уважно слухай.

15.08.2026