"Книгоман"

Тео запрошує вас на новий розділ 🤭

— … відремонтувати та пофарбувати вулики. Інструменти знайдете он там, — змахує рукою в напрямку невеличкої будівлі ліворуч від нас біля першого ряду вуликів.
— Але я ще навіть не обідав, — скиглить мій “колега”.
— Ти ще не заробив на обід.
Ледве стримуюся, аби втримати в собі єхидний смішок, та мовчки йду до вказаної будівлі. Всередині усе чисто та акуратно складено, тому без проблем знаходжу собі рукавиці, щітку та банку з фарбою. Також беру молоток та насипаю в кишеню пригоршню цвяхів, адже помітив, що біля деяких вуликів лежать дошки — отже саме їх і потрібно підлатати.
— От же ж сивий хуй! Старе дрочило! — лається худорляве непорозуміння, вдаряючи носаком кросівка об якусь металеву скриню. — Ай, сука! Та що ж за день!
Не маю наміру слухати це й далі, тому просто йду туди, де маю виконати завдання. Нехай мені це зовсім не потрібно, але не хочу справляти враження пихатого ледаря перед сім’єю коханої.
Та основна моя мета зовсім не благородна, коли зрозумів, хто мій “напарник по цеху”.
З легкістю встигаю пофарбувати три вулики та у двох замінити позначені хрестиком дошки — це зовсім не складно.

Канікули в Канкуні

♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️ години
❤️❤️❤️❤️❤️❤️🔥⚡️🔥⚡️:

Здобич емісара

Анотація:

Я вирвалася з пекла, заплативши високу ціну за право на нове життя. І тепер полюю на таких же виродків, як той, що мене скалічив. Саме для цього я погодилась стати агенткою емісаріату Ільмондара й працювати в колективі справжніх хижаків.

Але тепер я маю розслідувати серію загадкових убивств куардів в моєму рідному світі. Моїм напарником у цій місії стає Б'ярен − суворий, небезпечно проникливий емісар, який дратує мене одним своїм існуванням. Він звик тримати все під контролем і не терпить таємниць.

Спільна робота перетворюється на небезпечну гру, де кожен крок до розгадки штовхає нас назустріч одне одному. Та чи зможу я втримати дистанцію, коли межа між «бісить» і «вабить» почне розмиватися? І що станеться, коли Б'ярен підбереться надто близько до моєї головної таємниці?

#куарди

Інтервʼю з Лавандою Різ розпочате.

Щойно виклала на Букнеті осіннє оповідання "Бібліотека опалого листя"🎶

Щоосені дерева скидають не лише листя, а й забуті людські історії.

Ельміра — хранителька незвичайної бібліотеки. Вона збирає особливі опалі листки, на яких проступають втрачені спогади: дитячі мрії, непорушні обіцянки, перше кохання. З цього листя вона заварює чарівний чай, що повертає людям те, що вони колись утратили.
Двадцять років Ельміра допомагає іншим згадати забуте. Художник віднаходить свою мрію. Старий пригадує ім'я свого першого кохання. Жінка повертається до покинутої книжки.

Коли Ельміра випадково знаходить срібний листок зі своїм забутим минулим, її розмірене життя перевертається. Виявляється, багато років тому вона сама втратила щось безцінне — і тепер має шанс це повернути.

Буду вдячна вашому фідбеку ❤️ Доступ безкоштовний.

📚 "За руку з Вітром" 💨
📌 Читати безкоштовно на Букнет

Скорочую дистанцію і, поклавши руку на шию, тягнуся до вуха одногрупника:
— Бобров, зображай закоханого, — усміхаючись, шепочу я.
— Що? — не зрозумів мене.
— Цілуй! — шиплю у вухо і повертаюся до його губ.

Поцілунок вийшов вологим і млявим. Варто було почути стук дверей, як я відскочила від нього.
— Не-негода, т-ти якось в-визначся! — заїкаючись, дорікнув мені друг, переводячи подих. — То кричиш на мене через те, що спатимемо в одній кімнаті, то цілуєш.

— Здався ти мені, — відмахнулася від його нападок, витираючи рота зовнішнім боком долоні. — До кухні заходив Тимур, от і грала.
— Вітренко? То він свій — перед ним можна не грати!

— А тепер послухай мої правила! — знову стала обличчям до Артема. — Я граю роль твоєї дівчини перед твоїми друзями. Ти граєш закоханого в мене до божевілля перед своїм братом! Зрозумів?
— Ага, — шоковано погодився Артем. — Хоча… ні, не зрозумів…
— Забий, — махнула рукою в безнадії.

— Тоді твій план провалився, бо я знаю про тебе лише дві речі.
Кай підвів брову, явно зацікавившись.
— По-перше, ти нестерпний. По-друге, тобі подобається стояти на колінах.
Я хотіла його розізлити. Хотіла побачити хоч щось, окрім цієї незворушної впевненості. Але замість злості на його губах повільно розтягнулася широка, майже лінива посмішка.
— А кажеш, що план провалився… Здається, він спрацював ідеально.
От зараза. Невже його взагалі нічого не бере?
Я зробила крок ближче, вхопила його за краватку й різко підтягнула до себе. Тканина натягнулася, і між нами лишилися лічені сантиметри. Я відчула тепло його тіла й ледь уловимий запах його парфумів.
— То чому ти ще не на колінах? — тихо, з насмішкою спитала я.
Кай дивився на мене абсолютно спокійно. Жодної злості, жодного здивування. Лише темні очі, у яких плескалося щось важке й небезпечне. А потім він повільно, грайливо ковзнув униз по шкіряному дивану й опинився на колінах прямо переді мною.
Я завмерла.
Повітря в легенях раптом закінчилося. Серце гупнуло так сильно, що відлуння розійшлося аж до горла. Він стояв на колінах, руки спокійно лежали вздовж туловища, голова трохи закинута, очі не відривалися від моїх. Губи ледь прочинені. І жодної тіні ніяковості на обличчі.

Моя за контрактом

ОНОВЛЕНО

— Вау! Круто! Це я боюся привидів? Та я прочитала всі книги Стівена Кінга, які тільки переклали українською! Обожнюю таку містику! Звичайно, я згодна!

За стіною раптом скрипнув стілець. Хтось (зрозуміло хто!) явно прислуха́вся до моєї розмови. «Ну і хай чує! — мстиво подумала я. — Хай знає, що я не збираюся сидіти тут і сохнути після його дурних витівок. Піду геть на весь вечір!»…

— О, чудово! — засміялася Катерина. — Значить так, зустрічаємося о восьмій біля головних воріт парку, там недалеко від кладовища. І ще одне, поки я не забула, в організаторів є обов'язкова умова. Оскільки це так звана імерсивна екскурсія, тобто з повним зануренням, то всім учасникам видадуть довгі чорні плащі з каптурами і чорні маски, які закриватимуть верхню половину обличчя. Типу ми — таємне товариство. Це я тобі розказую, щоб ти не дивувалася.

— Ого! Чорні плащі і маски? Клас! Звучить як у якомусь готичному романі! — мій настрій ще більше покращився, бо я любила все таємниче і загадкове. — Домовилися, буду о восьмій біля головних воріт парку!

👇👇👇
https://booknet.ua/book/pomilka-404-kohannya-b458779

🔥 Лише сьогодні діє перша знижка на книгу «Таємниця фатальної ночі»! 🔥

💜 Не пропустіть нагоду почитати захопливу історію про кохання, таємниці й зустріч через роки! 📖✨

🐺 Перевертні 💜 green flag 💚 💜 таємна дитина 👶 💜 зустріч через роки ⏳❤️

– Знаєш, Евері, мені подобався наш шлюб. Ти була такою слухняною. Виконувала все, що я тобі казав. Була ідеальною дружиною. Все було ідеально поки... цей вовк не з’явився знову у нашому житті.
– Ідеальною? Ти зробив з мене маріонетку!
– Ти справді думаєш, що все було через браслет? А якщо ні? Зізнайся собі, Евері. Ти просто слабка. Зручна.
– Ні, – вигукнула я не в силах вислуховувати його.
Артур усміхався так, ніби вже переміг.
– Думаєш, він тебе пробачив? Він зараз просто грає героя. Як тільки отримає хлопця – ти станеш зайвою. Навіщо ти йому потрібна?

https://booknet.ua/book/tamnicya-fatalno-noch-b456960

Роман🔞 Дуже цікаво та небезпечно інтригуюче 🔗📖
Назва: Зламане минуле
Автор: Люмен Белл

— Якщо я візьму тебе, то не зможу зупинитись, поки не вип’ю тебе до останньої краплі. Я захочу отримати тебе повністю. Кожен твій стогін, кожен крик насолоди. Кожен дотик, який ти зможеш чи захочеш віддати. І я зроблю з тобою все, про що мріяв з першого дня. Але не сьогодні.
Я розтиснула пальці на його плечі, де лишились червоні борозни від нігтів.
— Ти козел, — пробубніла я, злізши з нього.
— Я дуже турботливий, ніжний і ввічливий козел. Не забувай ці та всі чудові якості, притаманні мені, — з посмішкою він підбив подушки за собою.
— Авжеж.
Вілл увімкнув плазму.
— Ти сама ляжеш чи мені тебе вкласти? — запитав він, піднімаючи руку в запрошенні.
Я закотила очі.
— Обійдусь без твоєї допомоги, — кинула я, підсуваючись ближче.
Запах його парфумів, чистої шкіри після душу та чогось такого рідного остаточно зніс всі мої заперечення.
— Я ніколи не пропонував тобі допомогу. Принаймні в прямому сенсі цього слова, — прошепотів Вілл. — Підтримка та розуміння. Віра в тебе. Ось я готовий беззастережно віддати тобі.
— Але що ти попросиш взамін?
— Всю тебе. З усім, що ти бережеш. — Шурхіт зверху приніс впевнений поцілунок в голову.

Читайте вже зараз:
https://booknet.ua/book/zlamane-minule-b459470

БЕЗКОШТОВНА ЗАВЕРШЕНА ДИЛОГІЯ.

Вона не збиралася ні заміж, ні закохуватися. Але доля вирішила за неї.
Славетну воїтельку перемогли, і тепер вона повинна підкоритися традиціям і обов'язкам, що покладені на неї з народження. Тільки серцю чхати на це, як і "доброзичливцям", що ненавидять чужинку.

#вимушений_шлюб #від_ворогів_до_коханців #любовний_трикутник #дуже_відверто #змови_і_таємниці #сильна_героїня #хеппі_енд

Я просто хотіла почати нове життя. Залишила в минулому виснажливі стосунки, сіла в нічний потяг і... опинилася на кам'яному вівтарі в іншому світі.
Тепер я — єдиний порятунок від прокляття для місцевого Правителя. Але магія дала збій, і замість одного зарозумілого лорда, мене прив'язали одразу до трьох.
Перший — льодяний диктатор, який вимагає покори.
Другий — жорстокий боєць-вигнанець, який мене терпіти не може.
Третій — геніальний злочинець, для якого я лише інструмент у грі.
Вони готові повбивати один одного, але пов'язані зі мною однією магією. Думають, що я стану їхньою слухняною іграшкою? Хлопчики, ви ще не знаєте, з ким зв'язалися.

Істинна для трьох. Обсидіанова імперія.
Потраплянка, багатомужжя, істинна пара і цікавий сюжет

❤️НОВИНКА «Знайди мене»❤️
Жанр: Фентезі, романтична комедія
Сніжана — київська бариста, яка обожнює фентезі про драконів. Вона залюбки читає про магічні світи, небезпечних красенів і кохання до гробової дошки. Звісно, у реальному житті такого не буває.
Принаймні так вона думала до одного дня, коли прокинулася в незнайомому місці й не пам’ятала нічого — навіть власного імені. Зате поруч опинився Саргон — похмурий і буркотливий дракон, який явно не просив підкидати йому дівчину з амнезією.
Поки Сніжана намагається вижити в цьому дивному місці, її не полишає одна думка: Саргон здається їй знайомим. Його голос, погляд, навіть звичка хмуритися викликають дивне відчуття, ніби вона вже знала цього дракона.Та що станеться, коли одного ранку Сніжана прокинеться й згадає не лише своє минуле, а й того, ким для неї був Саргон?
Читати:
https://booknet.ua/book/znaidi-mene-b459665

#новийрозділ #анонсрозділу_міленафокс #його_солодка_катастрофа

— То що будемо робити? — запитує Макс.
— Робити? — перепитую. — Я буду замішувати тісто, а ти, ну не знаю, — стенаю плечима. — Можеш поруч посидіти, чи попрацювати.
— А допомогу ти взагалі не розглядаєш?
— Ну знаєш, — сміюся, — дві хазяйки на кухні — не до добра.
— Тобто ти себе вже у хазяйки на цій кухні записала? — підʼюджує Макс.
Я ж просто стенаю плечима.
— Де в тебе миска? — переводжу тему.
Макс усміхається й дістає мені миску. Я починаю замішувати тісто. Зазвичай, коли випікаю, я користуюся вагами, але спеціально для піци в мене є рецепт «чашками».
— В тебе є сито? — запитую, озираючись через плече.
— Ага, — киває Макс і підводиться зі стільця. Граційно, мов великий кіт. Мої очі стежать за ним, доки він нахиляється і риється у шухляді. Я знову зависаю, спостерігаючи за…
— Ти витріщаєшся на мою дупу? — зненацька каже Макс, а я здригаюся.



📖 Новий розділ опівночі

https://booknet.ua/book/iogo-solodka-katastrofa-b458642

Він подарував їй сукню й білизну. Але правила цього вечора встановлює Ірен.
Аїд прожив тисячоліття, пережив війни й сотні жіночих примх... але до неї виявився абсолютно не готовим. 😏
На їхньому побаченні замість банальної романтики — сарказм, палаючі погляди й гра, де ніхто не поступається. Особливо коли з’ясовується: мереживо так і залишилося в коробці…
І хто після цього сказав, що боги не вміють червоніти? 🔥
📖 «Вкрадений мир»Авторка: Арія Шульц

«Оце ти влипла, Досько! — думала я стурбовано і перелякано. — Короля та всю компанію захопили в полон якісь дикі бандити, а барон Зюммік та його гвардійці нічого не змогли зробити із нападниками. І нащо я йому ту шифровану записку передавала із такими труднощами? Адже знав, що за нами йдуть якісь змовники! Я ж йому чітко написала, щоб тримали пістолі напоготові! А вони геть розслабилися після того підземелля. І що ж ми тепер маємо? А маємо ми те, що я сиджу на цьому дереві, як перелякана курка! Барадулячі яйця, що ж мені тепер робити одній проти цілої банди? Як їх врятувати? Я ж не армія, я всього лише скромна репетиторка і… е-е-е… шпигунка-початківець... Але ж якщо я їх не врятую, то хто?! Королівство залишиться без короля! Або ще гірше, трон займе якийсь самозванець, який у змові з цими розбійниками і все це підлаштував!»…

Але раптом мої панічні і хаотичні роздуми перервали гучні звуки, бо в нічному лісі зненацька пролунало:

— Карр! Карр! Карр! Карр! Карр!

Я почула п'ять знайомих каркань!

Серце радісно застрибала у моїх грудях, і я навіть посміхатися почала, хоча в такій ситуації, в якій опинились і я, і королівський ескорт, залишалося тільки сісти і плакати. Ага! Я аж зойкнула від радості. Це ж Солвін! Так! Це був умовний сигнал Солвіна! Мій вірний напарник, який ішов за нами по п'ятах увесь цей час, подає мені сигнал! Ура! Тепер я не одна! Разом із Солвіном ми точно щось придумаємо і визволимо короля Солопія з полону та покажемо цим лісовим розбійникам, де раки зимують!

👇👇👇
https://booknet.ua/book/diframbelka-b458040

«На хвилі емоцій»
Уривок з наступних розділів:
— Сьогодні ми поговоримо, — каже він. 
Його голос лунає твердо, майже тихо, але цей тембр пробиває наскрізь, розливаючись вогнем прямо під шкірою.
— Ні, — виривається з мене занадто швидко. — Я не хочу…
— А я хочу, — відрізає він, не залишаючи мені жодного шансу на втечу.
Він робить крок уперед — повільний, упевнений, хижацький. Я інстинктивно подаюся назад, поки лопатки з болісним стуком не впираються в холодну поверхню дверей. Відступати більше нікуди. Пастка зачинилася.
Між нами не залишається навіть міліметра повітря. Я відчуваю його тепло кожною клітиною свого тіла. Груди Максима ритмічно торкаються моїх, забираючи останню можливість дихати вільно. Я роблю новий, судомний вдих, але це не допомагає — легені наповнюються лише його запахом, і кисню в цій кімнаті стає ще менше.
🔗 Зануритися в читання можна за посиланням:👇🏻 https://booknet.ua/book/na-hvil-emoci-b459618
Забирайте до своєї онлайн-полички та діліться емоціями у коментарях! 📖✨

— Ну, привіт, Авроро. Чи мені краще звати тебе Аврося? — у сірих очах блиснула погроза. Хто ж знав, що незнайомець, з яким я вчора майже опинилась в ліжку, а потім втекла — і є мій новий бос. Я отримала цю роботу по блату, але тепер цей крутий хлопець точно зробить усе, щоб вже завтра викинути мене зі свого офісу, бо чоловікам не подобається, коли дівчата їх обламують.
— Може, ви все ж таки дасте мені шанс довести мою незамінність? — гордо скидаю голову, намагаючись не думати, як хотіла його поцілувати, а він не дозволив.
— Дівчинко, незамінних не існує, — Влад підходить ближче, дурманячи мене своєю харизмою. — Я влаштую тобі дев'ять кіл пекла, ти ще мене благатимеш, щоб я дозволив тобі знову втекти.
— Це ми ще подивимося, — можеш не сумніватися, красунчику, я кинула виклик тобі і собі.
https://lnk.booknet.ua/01m3yp3kf7v06anewjts8e5njm

"Книгоман" pinned a photo

"Книгоман" pinned a photo

📚😋😋😌😌😉😉🤓 фактів від Влади Холод

📚. Була російськмовною авторкою, писала в стіл, але з 2018, коли побачила рекламу конкурсу на букнет, почала писати українською.

📚Маю кроля Юрі, він є в декількох різних книгах Пʼятірки букнет, як персонаж, як і кіт Марʼяни Долі Пушок, якого вона навпаки назвала на честь нашого персонажа книги - кота Пушка))

📚 Люблю писати не СЛР, Хоча для букнету пишу СЛР
Маю багато виданої містики, короткої прози для підлітків, зараз готую для друку фентезі-збірку, а потім буде еротичне фентезі-полювання з двома іншими не букнет авторками в співавторстві.

📚 Двічі володарка Президентського гранту з літератури, а ще колись працювала сценаристкою мультфільмів на міжнародній платформі.

📚Зараз працюю над фентезі 18+ для друку в співавторстві.