«Оце ти влипла, Досько! — думала я стурбовано і перелякано. — Короля та всю компанію захопили в полон якісь дикі бандити, а барон Зюммік та його гвардійці нічого не змогли зробити із нападниками. І нащо я йому ту шифровану записку передавала із такими труднощами? Адже знав, що за нами йдуть якісь змовники! Я ж йому чітко написала, щоб тримали пістолі напоготові! А вони геть розслабилися після того підземелля. І що ж ми тепер маємо? А маємо ми те, що я сиджу на цьому дереві, як перелякана курка! Барадулячі яйця, що ж мені тепер робити одній проти цілої банди? Як їх врятувати? Я ж не армія, я всього лише скромна репетиторка і… е-е-е… шпигунка-початківець... Але ж якщо я їх не врятую, то хто?! Королівство залишиться без короля! Або ще гірше, трон займе якийсь самозванець, який у змові з цими розбійниками і все це підлаштував!»…

Але раптом мої панічні і хаотичні роздуми перервали гучні звуки, бо в нічному лісі зненацька пролунало:

— Карр! Карр! Карр! Карр! Карр!

Я почула п'ять знайомих каркань!

Серце радісно застрибала у моїх грудях, і я навіть посміхатися почала, хоча в такій ситуації, в якій опинились і я, і королівський ескорт, залишалося тільки сісти і плакати. Ага! Я аж зойкнула від радості. Це ж Солвін! Так! Це був умовний сигнал Солвіна! Мій вірний напарник, який ішов за нами по п'ятах увесь цей час, подає мені сигнал! Ура! Тепер я не одна! Разом із Солвіном ми точно щось придумаємо і визволимо короля Солопія з полону та покажемо цим лісовим розбійникам, де раки зимують!

👇👇👇
https://booknet.ua/book/diframbelka-b458040