— Привіт, голубки. Я не змогла його втримати, — Мілану теж забавляє ця ситуація. — Він як той баран нісся вулицею, перестрибуючи через калюжі, у фоє послизнувся, всівся на шпагат, думала, живіт собі надірву. Мене ще ніхто так не смішив, як цей причмелений танцюрист. Він як квочка з тривожним синдромом.
— Бо я маю ще раз пересвідчитися, що моя сестра не пошкодує про свій вибір! — роздратовано пирхає Бодя.
— І чому ж вона має пошкодувати, по-твоєму? — якщо він знову скаже, що я ласий до дівок — отримає в морду.
— Друже, бо ти і стабільність — не є синонімами, — починає розмахувати руками Бодя. — Сьогодні ти в Києві, завтра в Токіо! Клуби, бари, готелі й таке інше. Колись ми свідомо обрали цей спосіб життя: воля, гроші, насолода. Але він не підходить моїй сестрі. Вона не тинятиметься за тобою світом і роками тебе чекати теж не буде. Зою, негайно скажи мені, для тебе це інтрижка чи щось серйозне? Бо якщо серйозне — ти капітально влипла, мала.
Читати тут:
https://lnk.booknet.ua/01m2qkmjyfnaxkygqarp149gjg