— Як ви посміли взяти мене в полон?! — зарепетував він раптом таким самовпевненим басом, що я сама трохи перелякалася, не очікувала, що цей чоловічок вміє так грізно говорити, а кілька розбійників просто попадали на коліна від жаху. — Я володар цього лісу і не потерплю суперників! І як ви посміли зв'язати моїх гостей?! — вказав він на полонених, які теж дивилися на нього із захватом, бо на них моя магія теж діяла. А особливо герцогиня Матильда, у котрої аж сльози виступили на очах від замилування та захоплення.

Ватажок бандитів, величезний чолов'яга, зненацька затремтів, впустив свого тесака на землю і впав на коліна.

— Вибачте нам, о, Великий Матвасе! Ми ж не знали, хто ви! Тобто, що це ви! Помилуйте нас! — закричав він із каяттям у голосі.

— На коліна! Усі! — продовжував ревіти Матвас, повністю увійшовши в роль кровожерливого розбійника. — І я хочу, щоб ви… Е-е-е.., — він раптом поглянув на мене, чекаючи підказки, і я не забарилася.

— Хай підкоряться вашій величі, о, Великий Матвасе, і зв'яжуть один одного! А ми здамо їх королівській гвардії за непокору і непослух, наступного разу будуть знати, як виступати проти грози усіх лісів нашого королівства!

— Ага! — радісно верескнув Матвас. — Зв'яжіть один одного! Негайно! Або я вас на шматки… цейво… порубаю! От!

👇👇👇
https://booknet.ua/book/diframbelka-b458040