Сидів і читав надворі в тіні горобинового дерева, повз пролітали сонечка, в траві бавився рудий котик, а листя осики за парканом то шелестіло, то затихало раптово. Запах розчинної кави провіщав солодкі ковтки свободи з книжкою. Осінь

Зрозумів, що маю прекрасне життя.
Навіть якщо ось така прекрасність триває щонайбільше двадцять хвилин.