Цього дня — 15 вересня 1946 року — минає 80 років з дня народження своєрідного та недооціненого українського письменника Івана Корсака.

Волинянин (народився у с. Заболоття, де я, на жаль, так ніколи досі й не побував), котрий зробив для української літератури не менше, ніж для самої Волині. Вдихнув нову силу в українську історичну прозу після заходу зірки Іваничука — як письменник, заснував і тримав на плаву знакову для Волині газету Сім'я і дім (о, це такі спогади з мого дитинства!) — як журналіст, а ще відстоював демократію як регіональний політик. А знаєте що ще? Ні, я не про премію його імені за найкращу історичну прозу. Я про те, що його син — співзасновник наймасштабнішого українського музею сучасного мистецтва. Того, що імені Корсаків, так.

Я маю кілька книг Івана Корсака, проте найцінніша з них — друга в доробку, яка вийшла в облдрукарні 1990 року, збірка оповідань Покруч. Долучаю фото з Віоліті, бо саме там (і саме цю☝️) купив книгу, якої зі мною, ясна річ, немає.

Корсак вартий (пере)прочитання.