Книги Відчуженої🪐📚

А ми ще щось про сучасне мримремо

«Оповідь служниці» Маргарет Етвуд

Показуйте, а що Ви зараз читаєте?

Як виглядає моє легке чтиво

Відпочинок це добре - продовжуємо вивчення життя релігійних общин та Біблії з іншої сторони

Війна так почалась схоже. Але ситуація, яка вже стала з нашою оповідачкою всього рік. І так, як, що то опис 1980-их, то по факту можливий такий швидкісний занепад.

«Оповідь служниці» Маргарет Етвуд

КСД у 2018 році зі своїми перекладами🔥. Але ситуація тим не менш теж дещо екстранеординарна.

Я психанув

Прийшла додому думала почитаю. Містер по-іншому вирішив провести цей час🤣

Пройшов тиждень й настав той ненависний дощовий день, який несе в собі лише понурість та затхлий запах прілості та сирості буденності осені. Згадала про той щоденник. Підготувала ото омріяне підвіконне гніздечко із Pinterest з пледиком та чашечкою кави взялась до справи по вивченню вмісту.
«19 жовтня 1878 року» - о, стоп-стоп! Це ж сьогодні! - Не витримала від здивування зненацька вскрикнула в голос.

«19 жовтня 1878 року
   Сьогодні відвідав вельмишановних Золотецьких. Їхня юна донька стала ще кращою. Востаннє ми бачились на їх празднику з приходу її 12 літ. Моє серце тужіє вже за цією гарною квіткою, що почала квітчастати та так гарно, що видко її руку скоро уведуть. Ах, а той вальс, який вона мені подарувала. Шкода, що не можу одружити на собі. Точніше це наразі неможливо маю виконати завдання!».

Цей запис розбирала декілька годин. Так, це чоловічий щоденник. Знаю, чим буду матись, окрім як тупити в просторі й часі чисто в білий екран ноутбука. Можливо щось з цього випливе в історію, яку зможу відтворити в своїй книзі. 

Дні проходили швидко, що знову забула про той щоденник. Ще й робочі зустрічі з редакторкою, яка купу ідей накидувала, але все мені щось в них не подобалось, то вже було, то банально, то ще щось. Ще й «відпустка» вимушена від видавництва. Ага, звісно, переймаються вони за мене. Роман став бестселером от і носяться.

Настав грудень. Мене ніхто не тривожить. Видавництво заняте звітами та підготовками до наступного року. А звичайний люд до Різдвяних свят. Нарешті зможу спокійно присвятити собі час спокійному вивченню вмісту щоденника. Буде нелегко, але я це зроблю .

Півроку вже як остаточно переїхала до будинку, але жоден із сільських не сунув свого носа, щоб дізнатися, в честь чого здійнятий такий гамір у їхньому селі. Я раз на тиждень вибираюся до міста за покупками та й по справах інколи також, бачу, як «односельчани» не те, що уникають, а відкрито з жахом в очах тікали в прямому сенсі від спогляду на мене. Не звертала на це уваги, хоча перший місяць було весело. Ну, і що? Я теж з вами не спішу в приятелі записуватись.

Одного теплого жовтневого дня з нічівʼя вирішила заглянути до складової. Багато, що потребує оцінки спеціаліста по тій епосі та рестовратор теж не завадив. Картини дивовижні. Для них вже чекає своя галерея. Так, живу одна в двоповерховій будівлі з безліччю кімнат та приміщень поза нею, але для кожної знайдено застосування. Опісля обіду чи то пізніше вже ближче до сутінків (бо почало сутеніти) я знайшла щоденник чи то записник та ще й по почерку зрозуміти не можу жіночий чи чоловічий. Надто красиво виведений. Ох, ця каліграфія. Сучасному люду до цього вже дуже далеко. Через декілька хвилин нишпорінь в купі всього різного натрапила на друкарську машинку й схоже дуже-дуже рідкісну. До того ж з українським алфавітом. Глянула, що ці скарби дадуть мені місяць вдоволеного копирсання в їх нутрощах та детального вивчення зігребла до купи та пошкандибала до будинку до свого кабінету так званого. Або що від початку планувалось там бути - місце, де мала займатись письменством. Вже біля двох місяців не можу ніяк всістись за перо та нашкрябати, хоча би те одне речення не то щоб два. Нічого не можу ще надумати про що буде нова книга. Того вечора втомлена приняла душ повечеряла і лягла спати не торкаючись своїх щойно надбаних скарбів. 

#Розкажіть_мою_правду

Буду гроши заробляти, але не читати

Уявіть, що ви опинились разом з Святом та Ясею на «Арсенальній» у 2101 році, АЛЕ…

…відповідати можна тільки мемами 🦄

Такс.
Лот №1. Моя найкраща подружка, художниця, письменниця , поетеса, фотограф, дуже творча людина https://t.me/flash_read. Дуже крутий канал, на мою думку, не схожий на інші; також вона здебільшого читає манги, манхви, навіть має власний манга клуб у Житомирі. А ще вона не боїться висловлювати свою думку і позицію)

Лот №2. Письменниця, поетеса, зараз пише другу (чи третю) книгу фентезі, в її творчому арсеналі дуже багато віршів (одного року навіть 1000 віршів було написано.. тисяча за рік, я досі в шоці). Її оповідання входить до книги, яка встановила рекорд України. Прекрасна дівчина і репетитор німецької і англійської мов, https://t.me/farfalle2025

Лот №3. Чудова і талановита людина, яка багато читає, навчається, викладає круті відгуки, влаштовує класні інтерактиви, конкурси, ігри, багато книжкової естетики, письменницькі челенджі, https://t.me/crazyauthorgroup

І ще одну красуню хочу виділити. Косплеєрка, фанатка гарячих фентезійних і дарк романів, соу естетік гьорл і просто амбасадорка Шмальгаузенів https://t.me/madamkavlog

Хотіла про одну, але вони настільки круті, що не можна вибрати одну ❤️
Люблю їх. І ви любіть

Це буде весело. Два томи прочитала. Поки запала на дизайн персонажів та сам лор. Але переклад мене трохи тригерить

Мати купу закладинок для книг, але лінь по них йти до кімнати. Тому використовую, що під руку трапляє. Я одна така?

Книги Відчуженої🪐📚 pinned «при натисканні на + ви даєте згоду не лише зробити вигляд, що побачили, а поставити реакцію та обовʼязково написати відгук у коментарі під публікованим уривком!!!»

при натисканні на + ви даєте згоду не лише зробити вигляд, що побачили, а поставити реакцію та обовʼязково написати відгук у коментарі під публікованим уривком!!!

Я стала відьмою в одному з живописних сіл.

Втекла сірою мишкою посеред «яскравого» суспільства галасливо-метушливого бетонного мурашника в глухе забите всіма село. Ніколи не гадала, що моя сила інтроверта спроможна перетворити непримітну нічим дівчину в яскравого персонажа, як сільська відьма.

***

Ділянку з приданим у вигляді будиночка якогось поміщика здається 19 століття придбати виявилась задачка не з легких. Хоча був дешевим типу стоїть без діла й ніхто не хоче ним матись. Хоча вигляд його мав «багатообіцяюче» захопливе проживання в ньому. Що ж, дідусю Стівене Кінґу, йду по Ваших стопах. Бачиш? Вже маєток придбала. Правда лишенько залишилось його до порядку довести.

Відчуваю себе королевою в цьому невеличкому клаптику землі, але своєї. Було би чудово, якби дідусь це побачив. Двоповерховий кам'яний  будинок у стилі класицизму й ще з якоюсь мішурою (дивак, той поміщик чи то мода тих часів?). І цей парадний вхід з трикутним фронтоном, а балкон над колонами відпад (окреме задоволення). Ох, а тут ще був садок й алея. Дідусь би точно знав би, чим зайнятися. Хобі мав - садити дерева й кущі та доглядати за ними. А вони при кінці приносять смачнющі плоди.

Приблизно три роки поновлювала життєдіяльність будинку та прилеглих до нього територій. Фільварок, той же господарський двір (що воно таке вже по документах дізналася), найважче було розподілити, що куди. Але виділила приміщення, що найбільш живучі - для студій та складів. Ех, ця творча натура.

Одна господарська будівля стала складом, бо найбільша. Попрохала робочих все, що знайдуть обережно склалати туди. Щось можна буде використати, якщо попрацювати з ним, а щось вигідно продати (а чом би й ні?).


#Розкажіть_мою_правду