Я стала відьмою в одному з живописних сіл.

Втекла сірою мишкою посеред «яскравого» суспільства галасливо-метушливого бетонного мурашника в глухе забите всіма село. Ніколи не гадала, що моя сила інтроверта спроможна перетворити непримітну нічим дівчину в яскравого персонажа, як сільська відьма.

***

Ділянку з приданим у вигляді будиночка якогось поміщика здається 19 століття придбати виявилась задачка не з легких. Хоча був дешевим типу стоїть без діла й ніхто не хоче ним матись. Хоча вигляд його мав «багатообіцяюче» захопливе проживання в ньому. Що ж, дідусю Стівене Кінґу, йду по Ваших стопах. Бачиш? Вже маєток придбала. Правда лишенько залишилось його до порядку довести.

Відчуваю себе королевою в цьому невеличкому клаптику землі, але своєї. Було би чудово, якби дідусь це побачив. Двоповерховий кам'яний  будинок у стилі класицизму й ще з якоюсь мішурою (дивак, той поміщик чи то мода тих часів?). І цей парадний вхід з трикутним фронтоном, а балкон над колонами відпад (окреме задоволення). Ох, а тут ще був садок й алея. Дідусь би точно знав би, чим зайнятися. Хобі мав - садити дерева й кущі та доглядати за ними. А вони при кінці приносять смачнющі плоди.

Приблизно три роки поновлювала життєдіяльність будинку та прилеглих до нього територій. Фільварок, той же господарський двір (що воно таке вже по документах дізналася), найважче було розподілити, що куди. Але виділила приміщення, що найбільш живучі - для студій та складів. Ех, ця творча натура.

Одна господарська будівля стала складом, бо найбільша. Попрохала робочих все, що знайдуть обережно склалати туди. Щось можна буде використати, якщо попрацювати з ним, а щось вигідно продати (а чом би й ні?).


#Розкажіть_мою_правду