пес + пляшка

Ось вам нова казочка і пару коментарів, але не читайте їх спочатку — раптом вам інші враження прийдуть

📹: посилання на відео

горе й любов
найвеличні з усіх почуттів
і серце твоє — моя вічна трагедія

Я точно памʼятаю, що дописав його справді після того, як провів не самотній вечір дивлячись на зірки. Цей шматочок є кінцівкою великого вірша, який не дописаний — у нього ще нема початку. Він точно розкриває дуже просту ідею про те, як двоє людей закохуються, розділяють свої щастя і зрештою нещастя теж — дві самоти, які лікують одна одну

З іншого боку, ви можете прочитати його як історію кохання, яке не розділили і тоді стане зрозуміло чого є велика кількість супротивностей. А взагалі це фантастично, що за такими текстами стоять люди, які провокують ці всі емоції,

— Буду радий, якщо вам прийдуть в голову кращі інтерпретації 🌕✨

P.S. Музика з нового альбому Vivienne Mort, можете послухати, якщо вам схочеться підтримати

удар
відстань
від-стань
між стрілками годинника
довша й глибша
витягнутих рук
ями Йорика
сімʼя
трима яблуко
ще-пару-секунд-і-я
жовто-зелена пляма
між четвертим і пʼятим хребцем
квітки кривававе ядро.
і це все?
чи це серце знагла
вʼбилось назовні
нагадати про людяність

причетність до неї гірка
мов гарматою тобі цілять в тіло
король руїни
пошук якогось першоначала
західна сторона за вікном
не вмію вже рік затулити сонце
тонкими кистями
гучний цок
вбиває мій сон
прекрасний сон
довший за життя сумний мій сон

пара різких ударів
і я виповзав з ліжка як змія зі шкіри

пройшло менше одного вечора
відколи моя кішка востаннє їла
і на кілька днів більше
відколи я їв сам
і десь біля трьох від цоку стрілки

кожен звук вибухає немов феєрверк
кігті по злому ходять холодними пʼятами
яблуко ниє в моїй спині
і я сам вию | блідий він жаху
бездомний пес і зламана лапа

усі лавки зайняті | ніхто не хоче мене
і я знаю чого
і тоді ж я складаю розкидані речі
бо навіть маленька робота —
це вагома причина хвалити себе
тоді велика робота — причина любити себе
хоч любить себе дивно
бо я навіть не знаю
чи хочу тут бути

перші друзі не завжди гарні люди
перше кохання не завжди кохання
і я знаю чого
і я більш не блідну
хоч кульгавість не щось
що можна довго ховати

годинник мовчить
годинника насправді ніколи не було
нічого з того що я бачу ніколи не існувало

усі лавки зайняті | і я
жовто-зелена пляма
негарна тварина
король руїни
пошук
удар
цок-цок

чи бачить хтось
що справа не в змозі ходить
моє серце завжди у правій руці
забирай і роби що хочеш

за кривою ногою
я не знаю нічого

х

я собі не потреба
я сам собі ворог
і собі сам я кат
я дитина собі
—
я байстрюк
я гній
я жорстокий і злий
я вбивав пташок
я мучив псів
—
я гидота
гачок
і червʼяк що на цьому гачку
я здобич
я риба
і вміст її чорного шлунку
—
я ніж
я ходжу
між її плавниками
я оса і я сморід
я ніколи не я
—
я не я
я ніщо
я безсонна тривога
я сон
я є страх
я причина свого страху
—
я засуха і смерть
кількаденний голод
я провина за зайву
вагу на обличчі
нудота
я ситість
суворий піст
—
я скелет
тонка шкіра
його довгі кістки
я одяг втрибільший за ці кістки
блідожовтий король двометрової ями
—
я єдиний
німий
я тут вічний власник
я сусід свого брата
якби я мав брата
я його божевілля
я сором
я що?
—
я усе
я ніщо
я розбите вікно
я кулак який влучив у це вікно
і я холод тепер
який пахне в квартирі
—
я змія
я кошмар
невловима сутність
я межа
я факт
я собі не потреба
—
я сам собі ворог
і собі сам я кат
я заритий
закритий
і забитий
цвяхом

я цінність чужа
і чужі я сльози
я щастя чуже
і я ніколи не я

хм, тут навіть мелодія є

carpe сьогодні — capre і завтра
І світ зажуривсь
як поглянув мені на обличчя

8 сходин без жодного значення
межи двох деревць
на одному з яких — колись буду я

чорний ворон кидає тінь
вгору-вгору — щоби побачить
відблиск тіла у брудному вікні

у руках має зло — має дитячу помсту
з нею я можу зробити усе
навіть ожити

плитка — солена-й слизька
кольором як обличчя
і з рук мені — тече сиве море

тиск — ривкий і гострий
обʼємом з твій подих
і до ніг мені лізе — блаженний страх

vesanus сьогодні — vesanus і завтра
і я сам зажуривсь
як поглянув собі на обличчя

8 сходин
— стільки ж і кроків
до пари дерев де колись жив і я

х 🩸 x

Моя кішка стоїть біля мене і співає 🥲

22 секунди не діляться рівно на три
тобто через сім кілометрів з лишком десь живе шанс мого спокою

тож побажай мені одужати

х 🩸 х

повний текст валяється в коментарях

це чернетка*

це уривочок
і багато що перепишеться

перший вогонь
що знищує темінь
насправді давно-давно не горить

відколи мене у свою самоту
ти впустив і довіривсь
то між наших грудей
росте кущ палких
закривавлених руж
форми хмаринки на лагіднім небі

і як будь-яка з них
почувши імʼя
єдність наша почина розтавати
й плисти синім морем
печальних душ

хіба я вижив
щоб знову померти
хіба виплив лише щоби знов потонути
і марно зцілився — бо я знову розпався
на хаос аморфних фарбованих скельць

де моя зірка? де її світло?
тіло що віє лиш лютий холод
мій голод
голод
осінньої ночі

горе й любов
найвеличні з усіх почуттів
і серце твоє — моя вічна трагедія

раптом хто хоче послухати як по-справжньому звучить ця пісня то ось гарне відео з нею

took my love and I took it down ✨

ось відео з віршиком, який начитаний вище (але тепер тут є музика)

📹: посилання на роботу

найулюбленіші рядки:

і всередині моїх грудей падає місто

я дуже добре памʼятаю, коли я подумав і відчув цей колапсик — тому ця лінієчка мені близька

х х

маленька недописана (?) замальовка
цього разу без музики — бо воно саме як музика, якщо правильно прочитати

Спойлер: я не надто правильно читаю, можна була краще — але нема на то часу

***
печаль
печаль
часом бува що мою печаль
не вмістиш у жодну валізу
а вона їде зі мною
будь-куди-і
будь-коли тягнеться
тягнеться
гарно за мною
як фата
ховає обличчя-і
хто тепер бачить
що справді за нею
чи жива там душа
чи живе там хоть щось
а ти дихаєш лейле?
лейле-лейле
її запах мов газ
вона різко бʼє в носа
просить часу
часу удосталь щоби отруїти
навік змарнувати
худеньке тільце
—
я руки тримаю над головою
бо раптом на мене в цій блакитній камері
звалиться радість з-ні-звідки-а-я
а-я-не зловлю-й розібʼю її у ногах
двох сотень голих облич
зношене-наше взуття на вході
номер 2 8 0 8 0 1
безіменна каторга
що насправді то нічим не відрізняється
від інших схожих синіх кімнат
—
і всередині моїх грудей падає місто
як би не закрити його від світла
світла літнього сонця
після грози уночі
я не знаю
….

я шось не на ту кнопочку натиснув і видалив відео
👁️👄👁️

тому ось воно знову тут
можете глянути ще раз — гірше не стане

📹: https://vm.tiktok.com/ZMhuBEeVF/

якщо довго дивитися
на вогонь
то він починає блищати
навіть тоді
коли ви заплющите
очі

якщо дивитися довго
на мій силует
то може здатися
що замість рук
я маю
хвости саламандр

якщо джим звав себе
королем ящірок
справа його має жити
в річках хаосу і безумства
карати млявість
боляче кусати

якщо я зву себе уночі
імʼям яке розумію лиш я
то хай хоч одне
із небесних світил
упаде нам на плечі
щоб і ви мали по́світ

x

мертва змія
бліда з пережитого горя
задушена тісною шкірою
цілить червону отруту
у хвіст

який проковтнула
учора

х

і знову тут 💃💃

панегірик плющу

дякую,
що ви тут лишаєтеся

я працюю потрошку над тим, щоб тут щось зʼявилося дуже скоро — але моїх планів якось забагато, ніж сил зробити усе-усе

хочу змінити структуру:

додати навігацію,
короткі статті по літературі,
щоденники,
жменю музики,
дописати мільйон незакінчених частинок віршів (але поки я до них придираюся сильно — тому можу позабирати деякі, що є теж)

… ну і ще можливість людям ділитися своєю історією й творчістю, щоб зрештою це перетворилося на те, що мало були спочатку — бар для сумних і щасливих

це забирає час, бо навіть визначення якогось єдиного дизайну видається занадто важким питанням

я знаю, що хочу і водночас ні,
але задум не полишаю

тому на сьогодні скажу вам:

бережіть себе
і хай ваші й мої бажання здійснюються якнайшвидше

х

сподіваюсь, що пес і пляшка скоро воскресне 🌼

Це ж треба було таке написати Т-Т