🕯На війні загинув поет і військовослужбовець Максим Кривцов.
Він був учасником Революції гідності, а до лав ЗСУ доєднався добровольцем у 2014 році. Згодом Максим працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Veteran Hub. Після повномасштабного вторгнення росіян повернувся на фронт
у мені сім медуз три акули гарпун встромлений рівно де твоя голова вже з десять років кличе до себе — не різнився ніколи любовʼю-мо-я ватиканська натура акварельний непотріб розлитий обличчям і нутро має мову складну в розумінні дику тваринну щелепи хапають перестиглий інжир поки груди повільно на захід // на схід з висоти найміцнішої першої гілки — сорочка і шкіра зі сріблястого снігу хай зсередини лізуть пофарбовані звірі зависають між небом і сирою землею а ти співай-ми про тіло тепла глина і я // липка твоя плат твоя темна краса тліє-тліє до четвертої двадцять на подушці з квітів паперове мйе серце
*** червона мураха повзе синім коліном під теплим дощем до зеленого чаю вночі від якого приймаю подобу подобу змії її вогку вроду хребет мій вічно- живий кипарис мох - кора і вісім голів я маю я мати я-ма-та -но змій зелена луска по тілу ти бий місяць по сонцю вогонь гаси мого тіла легень мигдаль зітлів роблю йому тінь віялом снів тісна́ груба шкіра рожевий цвіт слив росте з кожним махом повів вітрів коло мене я колом проклинаю жар твій зі сходом а-ма вмирає звір мій
Схоже, я безтактно використовую цей простір, як свій щоденник (замість терапії) — але ж це мій бар, роблю, що хочу. Тричі пережив істерику, працюючи з цим віршиком. Хто знає — той знає.