маленька недописана (?) замальовка
цього разу без музики — бо воно саме як музика, якщо правильно прочитати

Спойлер: я не надто правильно читаю, можна була краще — але нема на то часу

***
печаль
печаль
часом бува що мою печаль
не вмістиш у жодну валізу
а вона їде зі мною
будь-куди-і
будь-коли тягнеться
тягнеться
гарно за мною
як фата
ховає обличчя-і
хто тепер бачить
що справді за нею
чи жива там душа
чи живе там хоть щось
а ти дихаєш лейле?
лейле-лейле
її запах мов газ
вона різко бʼє в носа
просить часу
часу удосталь щоби отруїти
навік змарнувати
худеньке тільце
—
я руки тримаю над головою
бо раптом на мене в цій блакитній камері
звалиться радість з-ні-звідки-а-я
а-я-не зловлю-й розібʼю її у ногах
двох сотень голих облич
зношене-наше взуття на вході
номер 2 8 0 8 0 1
безіменна каторга
що насправді то нічим не відрізняється
від інших схожих синіх кімнат
—
і всередині моїх грудей падає місто
як би не закрити його від світла
світла літнього сонця
після грози уночі
я не знаю
….