хижа квітка впʼята глибоко в груди
живе й полює
на змарнілий пустий каркас
бо любити краще ніж бути живим

і щастя мовчить
щастя лиш пара покірних псів
які гріють холодні руки
не просять їжі
лиш кусають пальці

голодні пси —
забули б давно чи мають батьків
і роздерли б тебе як мʼясо
бо природа їх вища
за всі почуття

і будь-яке слово
І будь-який серпень
і будь-який я

як шрам на правій щоці
собі просто є
уже звичний
нічого не вартий

знак

х