химера
літньої ночі
пара рожевих фей
літають у небі травневого ранку
покручені звуки стрибають на крильця
у дивну пору на заваду бажань
у мареві спеки — я серце кладу біля тебе
в трояндовий кущ і червона роса
зачаровує очі — забирає душу
місячний серпик в моїй руці
світить і любить твоє миле обличчя

гроза
найдивніша у серпні
капосні духи хочуть теплого сну — на руках оберона
але йому треба я — бо кажу що він хоче
і йому я все — бо стою перед ним на колінах
тихе ехо розплітається лісом

…пак юний пак згадай як у пʼять
ти внадив ногою в капкан
я звільнив бліде тільце
і відтоді ти юний
трава завжди
буде вище —
скільки би ти не стрибав

серце в шторм бʼється в такт із страхом
щаслива блискавка злущує фарбу з квітів
білими плямами лізе по стелі
хрущ без черева
напів-живий
чи-мертвий
махає лапкою
розгубленим решткам
незграбний танок —
присвята пустим кісткам
наче кожен спазм
хоче стрибнуть на мене
прижитися з тілом
знайти собі тихе
роздоріжжя
для сну

нутро живе
голодом —
розум
цвіте у безумстві
крізь сон — юний привид весни
пливе слідом в сльозах
і просить не озиратись
поки різкий спалах
розриває слабку
людську
суть

я зубами тримаюся за твоє стегно
тягнуся кінцівками до лиця
і ось моє черво теж зосталось деінде
жалюгідний звук ліри
на березі Гебра
—
вилови мене
вилов хоч голову
схопи і віддай її з пащі хвиль
в обійми тривкого
оптимізму
весни

сон літньої ночі
пух і листя
літають у небі травневого ранку
мала електрична фея
пробігла моїм плечем
сковзнула по шиї й напнувсь на ключицю —
тріснуло вдвоє тендітне крильце́
і зойкнув день
і за тим заспівав
затягнув зі сльозами
гіркий панегірик
—
я жарт
я втома
я мариво білих хмар
і серце моє лежить там
де ти поклав
ніж

х