Сьогодні мені 41.

У 20 років мені здавалося, що в цьому віці люди вже точно знають, як правильно жити.

Спойлер: ні.
І ще один спойлер: не факт, що існує щось таке, як "правильно жити".

У 30 років я думав, що з досвідом приходить впевненість.

Зараз розумію, що досвід просто допомагає швидше помічати, скільки всього ти досі не знаєш.

Дорослість для мене зараз – це здатність ухвалювати рішення з неповними даними та відповідати (часто – головою) за їхні наслідки.

Я знову будую агенцію практично з нуля. Десь сам продаю, формую продукт, наймаю людей, навчаю, контролюю якість, рахую гроші та думаю, як перетворити все це на систему. Дуже радий, що навколо мене є люди, які в цьому допомагають.

А взагалі-то, після великої компанії дуже корисно знову опинитися в точці, де кожен новий клієнт має значення, кожна помилка коштує дорого, а твоя посада мало кого цікавить.

Паралельно я намагаюся систематизувати двадцять років досвіду в навчальному курсі "Маркетологія", розвивати цей канал, записувати (оновлений! скоро розкажу) подкаст, виступати, допомагати іншим компаніям будувати маркетинг.

Планувати майбутнє під час війни. Бути опорою для родини, керівником для команди, партнером для клієнтів і періодично згадувати про самого себе.

У мене багато планів на наступний рік: виростити BASE, завершити курс, зробити сильнішим подкаст, більше писати, виступати. А головне – не пропустити власне життя за виконанням цього списку.

Мені 41, і я досі люблю починати з нуля.

Досі вірю, що складну систему можна розібрати й зібрати краще.

Досі хочу створювати проєкти, якими пишатимусь через десять років.

І вже достатньо дорослий, щоб розуміти: найважливіше за ці десять років – не пропустити їх.