— Чого ти стрибаєш, як гірський олень, спати заважаєш, — Чанбін, його сусід знизу, має справді втомлений і сонний вигляд, але в його голосі немає агресії, і Хьонджин розуміє: той щойно повернувся зі зміни на заводі, а тут він влаштував своє рандеву з люстрою.

Сором розливається вниз по шиї і, здається, готовий пробрати до самих кістей, коли Чанбін переводить погляд із хлопця вглиб квартири й усміхається одним кутиком губ.

— Я чув, червоними трусами на люстрі зазивають кохання в дім? Ти все ж таки наважився прийняти моє запрошення на побачення? Міг і менш вигадливий спосіб вигадати, щоб сказати мені про це, — Чанбін усміхається зовсім добродушно, у його голосі дзвенить веселощі та сміх, а Хьонджину раптом хочеться вдаритися головою об одвірок.