— Такий ти нудний, нічим тебе не налякати, — у голосі чути образливі нотки, які зникають одразу ж, щойно поліцейський розвертається і стикається віч-на-віч із тим, хто дозволив собі бути настільки нахабним у його присутності.

— Давно не бачилися, — усмішка спалахує на губах напроти щойно тоді, коли він робить крок назустріч і міцно обгортає руками чоловіка в темному пальті.

— Усього якихось пару днів, ти б не встиг аж так сильно скучити, — Фелікс заривається носом у комір поліцейської сорочки і на повні груди вдихає знайомий одеколон. — З річницею, Крістофер Бан.

— Яка річниця? — не розуміючи, перепитує Чан, відсторонюючись, щоб зазирнути Феліксу в обличчя.

— Минуло два роки відтоді, як ти мене мало не посадив і ледь не позбувся найкращого члена у твоєму житті, — чоловік вдає, ніби поправляє довгі пасма світлого волосся, а насправді просто хизується.