книжкова душніла

- що така сумна, не радієш?
- та нема повода...

до речі, а отут я все ж поміняла. вгорі лідирував Клоун Шалімар, але я досі більше думаю про Амадоку. і якось ще так збігається, що багато цьогорічних книг ненавмисно доповнюють тему "хто оповідає історію?", і вона відкривається з різних-різних ракурсів.

якщо ще пам'ятаєте, що у вас було найкраще за вересень, то пишіть))

згадаймо, що це книжковий канал 😅

🌟 підсумки вересня:

📚 всього: 4 книги
⭐️ найкраща книга місяця: "Дочка часу" Жозефіна Тей

✍ відгуки:
непрОсті
Асєєв

найбільше в блекаутах мене прикалує оця негласна колективна домовленість, що все має лишатись, як було.

це наче проходити космічний шутер, маючи зі зброї лише палку: ти повинен робити ту саму кількість роботи, на тому ж рівні якості, за ті ж гроші; повинен гарненьким приходити на заходи, не сильно деградувати, якось жити і функціонувати, але все це без: води, світла, інтернету та сну, у темряві своєї печери і під цілодобові вибухи гербер-геранєй ✌️

не встигли доробити звіт, бо добу нема світла? ну у всіх нема світла, залізьте на тополю, там краще ловить сигнал, чи зробіть собі кишенькову атомну електростанцію, чи поїдьте в село Лягушівка у коворкинг зі старлінком, чи продайте нирку і купіть хату, 20 кошек і 40 екофлошек, нема варіантів чи шо, я не понімаю?

ну ви бачили, сьогодні купуємо у книголав 💔

і донатимо на армію, як кожного разу, коли русня хуйня. а русня хуйня перманентно 👑

ага канєшно, після того як ви сходили на презентацію андроїда Гоші я вже вам не довіряю, Ростиславе 🤨

не прям відгук, скоріше короткі нотатки

"Шелест бамбукового гаю" Станіслав Асєєв

це збірка оповідань Асєєва за роки ще до полону та "Ізоляції" - 2011-2016 (і одне після звільнення). оповідання чудово показують, що він був супер-депресивним хлопчиком ще тоді ✌️

"Génération perdue" цілком можна назвати і тих, хто бодай раз у житті читав Канта. Хіба можливо після цього всерйоз вантажити мішки?

в кінці книги також наведені уривки з його щоденника. Асєєв з початку війни лишається в Донецьку і спостерігає всю оцю вакханалію - ополченців, обстріли, новоросію, арешти. паралельно з цим намагається писати роман, але не може визнати себе письменником і загалом побачити своє майбутнє.

Сьогодні написав кілька рядків про Матісса (уривок з роману), а завтра знову спробую влаштуватись вантажником. У цьому сенсі бідність видається усмішкою біля райських воріт.

починає працювати українським журналістом (шифруючись, звісно), але гроші за ту роботу відкладає на далеку мрію - переклад його роману.
депресує, голодує, виснажується, охуїває від контрастів життя. працює вантажником і вираховує, що, щоб купити і з'їсти одне яйце, йому треба розвантажити 11 25-кілограмових мішків.

Усе, що відбувається зараз навколо, нагадує мені один рекламний білборд, на якому було відразу три написи: "Підготуй тіло до літа"; "Головна ідея всієї Біблії"; "Термінова довідка про несудимість" - одне слово, казна-що.

тут Гради чергуються зі згадками філософів, а вмирання Донецька з роздумами про Бога. щось тріщить по швах, коли людина пробує лишитись духовною та інтелектуальною у світі, де тріумфує тупа сила.

Отримав повістку з "комісаріату ДНР". Ледь утримався, щоб не сказати в лице все, що про них думаю. Іще встигну. Більшість пропонує тікати. Але якщо я людина, що завжди обирає найдовший шлях, - то на біса мені перейматися через те, що якийсь ідіот з прапорцем "новоросії" пустить мені кулю в мозок? Хай би пустив її якнайшвидше - тим хутчіше закінчиться цей спектакль. "Як собаку" - пригадується мені з Кафки; і тим більше у всьому цьому тваринного, що старанніше ти тримаєш виделку з ножем.

в щоденниках видно натяки на ті епізоди, які згодом перетворились на оповідання з першої частини книги. загалом дуже болісно, але відверто і красиво.

Бог не зупинив світову бійню, не вберіг від страждань і смерті мільйони невинних людей. Не здмухнув якихось шість років із втомленого обличчя історії. Він не спустився в Аушвіц - то чи варто на нього чекати тут, у Донецьку?

від мене 5/5 звісно, дуже мій автор ❤️‍🩹

UPD: зібрано! 😱

нова акція від Книгарні Є!

шучу, насправді це апдейт по нашому зі Сповідь книгоманки спільному збору-розіграшу 😉

упорядниця "Брунатних історій", авторка каналу Книжковий токсік Міланте Готем запропонувала додати ще дві книги до призового фонду! таким чином маємо цілих 5 унікальних підписаних книжечок для 5 переможців 🥰

➡️ нагадую, що це допоміжний збір на запчастини для медевака, екофло та детектор дронів для 28 ОМБр та 58 ОМБр.
💰1 квиток: 50 грн (кількість квитків необмежена, 100 грн = 2, 150 = 3 і т.д.)

🫙 Банка
🫙 Банка
🫙 Банка

‼️пишіть свій нік у коментарі до платежу або надішліть скрін в коменти, інакше можем вас не знайти

розіграш і попередня звітність - на сторінці bookbox_fordrones.

#душніла_збирає

дякую захисникам і захисницям України!

закинула на основний збір для двох бригад, яким ми з вами зараз збираємо допоміжну баночку; ви можете підтримати їх тут або задонатити будь-кому, кому довіряєте.

не лише сьогодні, але сьогодні - обов'язково. бо без захисників і захисниць ми не мали б змоги робити будь-що інше.

менше слів, більше діла. слава Україні! 🇺🇦

вітаю, дали ваш контактік, я з приводу "Лебединої зграї" Земляка, зручно зараз говорити?

книжкова душніла pinned a photo

📘 "Непрості"
👤 Тарас Прохасько
⭐️ оцінка: 5 волохатих аґрусів з 5
💬 враження: тисячі місць і слів

коли в музеї підходиш до якоїсь картини, то маєш два варіанти, як із нею взаємодіяти. перший: шлях задрота експерта, коли дізнаєшся все про художника, епоху, склад фарби і символізм кожної мухи на натюрморті; другий: шлях самурая, коли ідеш за відчуттями, прислухаєшся, подобається тобі чи ні, спостерігаєш, які виринають емоції. обидва шляхи чудові, і для мене "Непрості" стали тим твором, який дозволяє не обирати між ними.

"Головний підсумок дитинства - співвідношення між сміхом і плачем".

Прохасько створив багатошаровий, химерний, аж густий від мовної розкоші текст, де ти завжди можеш перемкнутись на самурая, якщо загубив стежку експерта. тож основне правило, як тут не заблукати, - це бути в потокє, в моменті і сильно не пручатись 🧘‍♀️

"...хто оповідає - той має все".

сюжету, як такого, немає. точніше, він програє за яскравістю формі - Прохасько натхненно демонструє тут пізню філософію Вітґенштайна про те, що слова самі по собі нічого не значать, але можуть отримувати безліч сенсів при використанні їх у різному контексті, в різний спосіб та навіть з різною інтонацією. мова у "Непростих" - це повноцінна музика зі своїм ритмом, тоном та настроєм; автор то накачує речення нескінченними деталями, роздуваючи їх на півсторінки, то підтинає під корінь, наче смикає за повідець.

"Колись Франц казав Себастянові, що на світі є речі, набагато важливіші від того, що називається долею. Франц мав на увазі передовсім місце. Є місце - є історія".

це історія про карпатське село Ялівець, де місцеві мешканці злизують просто з вулиць заледенілий джин; де кінотеатр спроектований семирічною дівчинкою і має вигляд комода з висунутою шухлядкою; де час від часу з'являються Непрості, щоб зібрати чужі оповіді та розповісти свої.

"Франц казав мені, що є речі, значно важливіші від долі. Скажімо, інтонації, синтаксис. Коли хочеш залишитися самим собою - ніколи не відкидай власних інтонацій".

це також історія про Франца, Себастяна і чотирьох (а можливо і не чотирьох) жінок на ім'я Анна, які живуть за незрозумілими нам правилами (експерт би тут міг посунути самурая і сказати, що це є міфологічне сприйняттям світу, в якому ще немає усвідомлення себе окремо від природи, не існує межі між сном і реальністю, а все пов'язане одночасно з усім).

"Франц роздумував про редукцію. Він зважував, як величезне людське життя, нескінченність наповнених нескінченністю секунд поступово можуть редукуватися до кількох слів, якими, наприклад, сказано все про цю людину в енциклопедії".

це книга, яку дуже важко описати, бо вона цілісна і фрагментарна, гармонійна і провокативна, поетична і приземлена. вона про майстерність і силу оповіді; про ідею землі, яка вище за ідею націй; про війну, яка завжди приходить до тебе не спитавшись. про Босха і Грушевського; про трави і травку; про смерть і народження; про тіло і почуття; про синоніми і редукцію; про птахів і мовчання; про тисячі місць і слів.

"Бо всяку рослину садиться передовсім для того, щоб отримувати радість від садження рослини".

"Непрості" - твір, який однозначно зайде не всім, і для подібного психоделу постмодернізму це абсолютно нормально. проте якщо є настрій поринути у медитативне, але аж ніяк не пасивне читання, - тут можна знайти багато коштовностей, причому як для експерта, так і для самурая 🖤 мені сподобалось страшенно.

#душніла_прочитала

здається, я забула, що на книжковому каналі варто писати відгуки 🌚 але вже згадала

да єто так 🥸
уривок - з "Дочки часу" Жозефіни Тей