"Шелест бамбукового гаю" Станіслав Асєєв
це збірка оповідань Асєєва за роки ще до полону та "Ізоляції" - 2011-2016 (і одне після звільнення). оповідання чудово показують, що він був супер-депресивним хлопчиком ще тоді ✌️
"Génération perdue" цілком можна назвати і тих, хто бодай раз у житті читав Канта. Хіба можливо після цього всерйоз вантажити мішки?
в кінці книги також наведені уривки з його щоденника. Асєєв з початку війни лишається в Донецьку і спостерігає всю оцю вакханалію - ополченців, обстріли, новоросію, арешти. паралельно з цим намагається писати роман, але не може визнати себе письменником і загалом побачити своє майбутнє.
Сьогодні написав кілька рядків про Матісса (уривок з роману), а завтра знову спробую влаштуватись вантажником. У цьому сенсі бідність видається усмішкою біля райських воріт.починає працювати українським журналістом (шифруючись, звісно), але гроші за ту роботу відкладає на далеку мрію - переклад його роману.
депресує, голодує, виснажується, охуїває від контрастів життя. працює вантажником і вираховує, що, щоб купити і з'їсти одне яйце, йому треба розвантажити 11 25-кілограмових мішків.
Усе, що відбувається зараз навколо, нагадує мені один рекламний білборд, на якому було відразу три написи: "Підготуй тіло до літа"; "Головна ідея всієї Біблії"; "Термінова довідка про несудимість" - одне слово, казна-що.
тут Гради чергуються зі згадками філософів, а вмирання Донецька з роздумами про Бога. щось тріщить по швах, коли людина пробує лишитись духовною та інтелектуальною у світі, де тріумфує тупа сила.
Отримав повістку з "комісаріату ДНР". Ледь утримався, щоб не сказати в лице все, що про них думаю. Іще встигну. Більшість пропонує тікати. Але якщо я людина, що завжди обирає найдовший шлях, - то на біса мені перейматися через те, що якийсь ідіот з прапорцем "новоросії" пустить мені кулю в мозок? Хай би пустив її якнайшвидше - тим хутчіше закінчиться цей спектакль. "Як собаку" - пригадується мені з Кафки; і тим більше у всьому цьому тваринного, що старанніше ти тримаєш виделку з ножем.
в щоденниках видно натяки на ті епізоди, які згодом перетворились на оповідання з першої частини книги. загалом дуже болісно, але відверто і красиво.
Бог не зупинив світову бійню, не вберіг від страждань і смерті мільйони невинних людей. Не здмухнув якихось шість років із втомленого обличчя історії. Він не спустився в Аушвіц - то чи варто на нього чекати тут, у Донецьку?
від мене 5/5 звісно, дуже мій автор ❤️🩹