Традиція чоловічих зібрань в кав'ярнях більше була характерна для міст і південних сіл, в горах і на березі. Для степових сіл традиційно було збиратися вдома. На весіллях молодь сиділа або в двох кімнатах, або в одній великій, але розділеній завісою, шоб парубки з дівками не сиділи. Спеціальна баба або дід сиділи посередині і пильнували порядок.

Були і чисто чоловічі зібрання – джиїни, зіяфети. Вони проводились зимовими вечорами за наперед складеним графіком і складались тільки з дорослих чоловіків. На такі зібрання запрошували масалджи, кедаїв (про них окрема мова), слухали і курили.

На фотографії Бекмамбет акай, масалджи і співак з сторони Чонгара. Він знав епоси Чора батир і Едіґе, багато бейтів. Змалечку був поводирем сліпого кедая (поета-співака) Ешмірзи, у нього вивчив багато пісень.

Ше одна особливість степової традиції: якшо на півдні були популярні романтичні епоси (близькі до європейських лицарських романів), то в степу – героїчні, з традиції Орди.